Поразка опозиції-2012 була прогнозованою, закономірною і тому ганебною.

6 декабря 2012, 17:46
0
1303

Тимошенко і Луценко залишилися за гратами. Опозиція не сформує більшості у парламенті. Руйнація і розграбування України продовжаться. Знущання над українцями не припиняться. Опозиція знову програла.

Звичайно, В.О. "Свобода" і партія "УДАР" отримали індивідуальну перемогу – потрапили до українського парламенту і стали парламентськими партіями.
Але, недивлячись на зміну парламентської "політичної карти", український народ знову програв з цією опозицією.

Українські опозиціонери знову не виправдали сподівань українців на швидкі позитивні зміни у житті українського суспільства, і у найближчі роки навряд чи перешкодять подальшому демонтажу України, і тим більше не забезпечать динамічну розбудову української держави.

Сьогодні лідери опозиційних сил та їх прихильники намагаються переконати українське суспільство, що опозиція перемогла за партійними списками, а все інше, мовляв, фальсифікації і бандитизм.

Але, що б вони не говорили, опозиція не змогла і не зможе виконати задачі, які покладені на неї на цьому історичному етапі української історії.
І тому, програвши вибори-2012, опозиція черговий раз зрадила своїх виборців.

Адже важливим для більшості громадян є не проміжний процес виборів, як таких, а кінцеві результати і їх наслідки.

1

Поразка опозиції була прогнозованою.

Про те, що опозиція програє Вибори-2012, на протязі всієї передвиборчої кампанії говорили всі адекватні громадяни України.
І нескінченно попереджали про це Опозицію.
Більше того, аналітики систематично озвучувалися причини, з яких опозиція програє.
Але опозиційні лідери та їх команди свідомо ігнорували громадську думку, і впевнено йшли до чергової поразки.

Тож виникає закономірне запитання: "Чому?"

На це є лише три відповіді:
Перша - ця опозиція дуже дурна і не розуміє наслідків свого програшу для всієї України.
Не розуміє, що для українського народу важливим є, Що Зробить ця опозиція, прийшовши до парламенту, а не те - чи потрапить вона до парламенту, щоб вдавати безрезультатну "активність".
А сама перемога і проходження до парламенту є не працевлаштуванням для представників маргінальних партій, а етапом для вирішення стратегічно важливих для України задач.

І тому справжня опозиція зобов'язана була боротися і перемогти, недивлячись ні на що.

Натомість "опозиційні" лідери та їх команди зробили все, щоб програти вибори-2012.

Друга - Опозиційні лідери чудово розуміли, що програють ці вибори, але в силу власних меркантильних інтересів чи страхів не захотіли перемагати.
Вони злякалися активізації громадянського суспільства і загальнонаціональної мобілізації.

Вони злякалися перемоги, бо не знають, Що Робити з Україною.
(Що робити справжній Опозиції? - Реалізувати власний Суперпроект.)

Та й не планували перемоги.

Третя - Перемога цій опозиції була не потрібна за визначенням.
"Опозиційні партії" - це кишенькові утворення, які виконують бізнес-плани своїх фінансових спонсорів, у планах яких перемога "опозиції" і не значиться.

Це виглядає достатньо реальною версією, адже лідери опозиційних парламентських партій приховують від українського народу справжніх фінансових донорів і джерела фінансування своїх партій.
А представники різних олігархічних бізнес-груп у партійних списках лише підтверджують про прямий чи опосередкований зв
'язок лідерів цих "опозиційних" партій з існуючою владою.

Тож, за цією версією, вибори-2012 були лише "разводиловым", щоб черговий раз роз'єднати протестні маси і пригасити протестні настрої більше ніж 70% громадян України, – таке собі "випускання пару".
І роль цих "опозиційних" сил звелася лише до того, щоб в чергове ввести в оману українських громадян.

2

Поразка опозиції була закономірною.

Для того, щоб перемогти, опозиція мала зробити саме ті єдині кроки і реалізувати саме ті сценарії, стратегії і тактику, і сказати саме ті слова, які і повинні були мобілізувати націю і забезпечити перемогу. (Суперпропозиція українському народові - План перемоги опозиції).

Тобто опозиція повинна була реалізувати власну модель переможної виборчої кампанії, а не рухатися в межах сценарію, нав'язаного владою.

Натомість опозиція не довела до логічного завершення жодної з обов'язкових ключових задач виборчої кампанії, які забезпечили б її безальтернативну перемогу вже на цих виборах.

І тому поразка опозиції була закономірною.

У передвиборчий період "Опозиція" припустилася ряду стратегічних і цілком свідомих "помилок".
Ще на початку вересня 2012 стало зрозумілим, що Опозиція вже Програла - не змогла мобілізувати Україну ще до виборів.

Також було зрозуміло, що Без "Противсіхів" опозиція ніколи не виграє будь-які наступні вибори., але опозиція нічого не зробила, щоб залучити на свій бік, мобілізувати і активізувати цей найактивніший електоральний сегмент – більше 26% (9,3 млн.) від загальної кількості виборців України.

Опозиція не захотіла реалізувати сценарії і вибудувати свою агітаційно-пропагандистську кампанію так, щоб залучити до активного голосування і електоральний сегмент українських заробітчан.

Враховуючи, що більшість громадян на закордонних виборчих дільницях проголосували за "Свободу", можна сміливо сказати, що 20% (7,16 млн.) українських заробітчан підтримують нові опозиційні сили, сподівалися на зміни, які дозволили б їм повернутися на Батьківщину.
Заробітчани, беззаперечно, проголосували б за нові політ. сили, якби були створені необхідні умови.

Опозиція знову залишила Україну без Альтернативи. ( "Противсіхи" знову без Альтернативи і без Опозиційного Мотиватиційного Проекту. )
Не змогла надала Пропозицію, на яку очікує до 75% громадян. ( Суперпропозицію очікує до 75% громадян України. )

Окрім пропозиції самих себе, - "любих", і примітивних, недолугих передвиборчих програм, опозиціонери не запропонували українцям нових Шляхів Розвитку України і нового бачення майбутнього України ( Українська Суперідея і Український Суперпроект ), які мобілізували б на підтримку опозиції всю українську націю.

Натомість "об'єднана опозиція" та її прихильники, замість того, щоб надати Пропозицію, яка привернула б на бік опозиції "Противсіхів", продовжували нападки на цей електоральний сегмент. ( "Противсіхи 2012" - "мерзавцы", бо не хочуть голосувати за покидьків. )

Опозиційні лідери та їх команди знали, що Рейтинги влади і опозиції – "дуті", а Справжня підтримка народом – наднизька., але виявилися нездатними самостійно підвищити свої рейтинги, задіяти ресурси, не прив'язані до їх політ. сил, та залучити до співпраці Інтелектуальний Потенціал української нації, і тому перспективи такої опозиції були наперед прогнозовані – вона програла вибори-2012.

А результати виборів підтвердили, що Справжні Рейтинги парламентських партій.– наднизькі.
("Батьківщина" - 14,54%, В.О."Свобода" - 5,94%, "УДАР" - 7,95% від загальної кількості виборців України (35 млн. 800 тис).
Саме це і пояснює наднизьку мобілізаційну здатність опозиційних сил і провальну мобілізацію-2012 під ЦВК проти фальсифікацій.

В ряді випадків дії опозиції межували зі зрадою, адже опозиція здала майже половину мажоритарних округів у південно-східних регіонах ще задовго до виборів. ( Опозиція. Зговір з владою чи помилки стратегічного планування. )

Всій Україні було зрозуміло, що на виборах-2012 відбудуться масові фальсифікації, і одним з головних інструментів їх нейтралізації мала б стати загальнонаціональна мобілізація.
Опозиція знала, що не готова до такої мобілізації, адже вже провалила мобілізацію на захист мови ще в липні 2012 р. ( Мобілізація провалилася. Опозиція ще не готова перемагати. ).

Але опозиція не зробила необхідних висновків зі всіх своїх попередніх провальних мобілізацій і не реалізувала жодних прикладних ідеологічних та технологічних заготівок, щоб виключити у майбутньому такі провали - не реалізувала Мотиваційні Мобілізаційні Проекти, щоб підвищити власну мобілізаційну здатність.
А отже, і не змогла захистити результати вборів.

Тому безперспективність "мобілізації" під ЦВК проти фальсифікації результатів виборів-2012 була цілком прогнозованою, сама "мобілізація" - абсолютно безглуздою, а заходи з її реалізації - політично та іміджево невиправданими і руйнівними.

Невдала "мобілізація" під ЦВК-2012 в чергове підтвердила, що ця опозиція не здатна навчатися навіть на власних помилках, Не знає, Що робити, і у найближчі роки приречена на суцільну поразку.

Цей опозиційний провал черговий раз засвідчив, що для пересічних громадян нема сенсу відгукуватися на будь-які заклики опозиції і підтримувати її активними діями.

Та й для "опозиційних" політичних пристосуванців і партійних функціонерів та кар'єристів мобілізація всього українського суспільства і перемога вже на цих виборах була абсолютно не цікава.
Головною метою цих виборів для них було самим потрапити до Верховної Ради.
Чого вони успішно і досягли.

І саме це підтверджує те, що нинішні опозиційні партії, які потрапили до парламенту, – не державотворчі і не пронародні.

Опозиція на виборах-2012 якісно не оновилася, не змінилася інтелектуально і цивілізаційно і повторила всі свої старі помилки. ( Опозиція вичерпала свій потенціал і ніколи не розбудує Україну (частина перша). )

Окрім того, опозиція на протязі всієї виборчої кампанії припустилася також і безлічі тактичних, технологічних, ідеологічних, організаційних, програмних, інформаційних, агітаційно-пропагандистських та інших помилок, розгляд яких потребує безлічі часу і багатьох окремих статей.

А Стратегічні "Проколи" агітаційної кампанії Об'єднаної опозиції - один з таких стандартних прикладів кричущих "помилок" ще на початку виборчої кампанії, які супроводжували цю опозицію на протязі всіх виборів-2012 і які призвели до її поразки.

Що ж до виборів в цілому.
Навіть без системного аналізу опозиційних виборів-2012 можна справедливо стверджувати, що вони були проведені на по-дитячи примітивному технологічному, інформаційному, ідеологічному та агітаційно-пропагандистському рівні.

3

Поразка опозиції була ганебною.

Опозиція знала, що програє вибори-2012, і не захотіла нічого зробити, щоб перемоги.
Опозиція не захотіла нейтралізувати будь-які спроби фальсифікацій у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі.
Не захотіла забезпечити перемогу і захистити результати виборів своїх кандидатів у мажоритарних округах.

Опозиція покинула напризволяще виборців південно-східного регіону.
Самоусунулася від вирішення проблем пересічних українців.
Змарнувала черговий шанс українців і України.
Стала співучасницею продовження руйнації України.

Не змогла активізувати, мобілізувати, організувати і повести українське суспільство.

Не використала для перемоги суцільну налаштованість українського суспільства проти цієї влади
( Класична Революційна Ситуація вже в Україні. Майже МАНІФЕСТ. )
І черговий раз розчарувала простих українців.

Але найголовніше те, що ця опозиція насправді так і не знає, Що Робити з Україною.
Лідери опозиційних сил або щиро не розуміють цього, або у їх планах – залишити український народ злиденним, а їх головна мета - замінити існуючий правлячий клан на свій, щоб самим продовжувати грабувати Україну, знущатися над громадянами і фізично нищити українську націю.

І тому, якщо все залишиться по-старому, і опозиція фундаментально не оновиться, а громадяни знову не вийдуть захищати вже і результати наступних виборів, - на цю опозицію очікує поразка і на Президентських Виборах 2015 року.
Адже у сьогоднішньої опозиції нема ніяких фундаментальних стратегічних передумов для наступних значущих перемог.

З такою безсилою і аморфною опозицією Україна ніколи не буде успішною, а українцям поки що не варто на неї сподіватися.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
ТЕГИ: опозиція,тактика,стратегія,Віктор Козир,технології,мобілізація,ВИБОРИ 2012
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.