ТОРГІВЛЯ ЛЮДЬМИ

8 декабря 2012, 16:36
0
351
ТОРГІВЛЯ ЛЮДЬМИ

ТОРГІВЛЯ ЛЮДЬМИ ЯК ВИД ПОРУШЕННЯ ПРИНЦИПУ РІВНОПРАВ’Я ТА САМОВИЗНАЧЕНОСТІ


Ключові слова: торгівля людьми; сексуальне рабство; трудове рабство; живий товар; донори людських органів; чорний ринок; мафія

 

       Людина – це товар за бартер й гроші.

За гривню, рубль, долар, євро, єн…

Паразитують люди як ті воші –

Такий собі в суспільстві «мертвий ген»

                             Катерина Мирончак.

Торгівля людьми,порушення принципу міжнародного економічного права «рівноправ’я та само визначеності», набуло масштабного характеру та міжнародної уваги. Більше 12 млн людей з різних країн перебувають у трудовому та сексуальному рабстві, щорічно ця цифра зростає від 2 до 4 млн. Впродовж останніх десятиліть Україна є однією з основних постачань з «живого товару», за експертними даними МЗС України за кордоном на заробітках нелегально перебуває понад 2 млн громадян України. З них більше 100 тис українців, а за неофіційними даними більше 500 тис людей потрапили у трудове та сексуальне рабство. За опублікованим дослідження Держдепартаменту США з них 80% - жінки і діти, змушені заробляти на життя, торгуючи своїм тілом. Інші 20% складають донори органів і робочі на фермах. Також важливим фактом є те, що загальний щорічний прибуток торговців «живих товарів» становить 9,5 млр доларів.

Виконавчий директор Управління ООН з наркотиків і злочинності (УНП) Юрій Федотов у заявив на Генеральній асамблеї ООН, що щорічно торгівля людьми приносить її організаторам близько 32 мільярдів доларів. Врятувати вдається лише одного з 100 чоловік, які стали жертвами торговців людьми, зазначив Федотов.

Однією з найбільших країн-правопорушниць даного принципу міжнародного економічного права є Україна, якій слід виділити певну увагу.

Держдеп США, зокрема, зафіксував, що українців продають у Росію, Польщу, Туреччину, Італію, Австрію, Іспанію, Німеччину, Португалію, Чехію, Об'єднані Арабські Емірати, Індонезію, Казахстан, Азербайджан, Велику Британію, Ізраїль, Грецію, Фінляндію, Норвегію, Данію, Ірландію, Ліван, Бенін, Туніс, Кіпр, Арубу, Екваторіальну Гвінею, Боснію і Герцеговину, Косово, Сербію, Угорщину, Болгарію, Молдову, Словаччину, Сирію, Швейцарію, США, Канаду й Білорусь. І кількість таких випадків у 2010 році зросла порівняно з 2009 роком. При цьому, за даними Держдепу, в Україні також зафіксовано випадки примусу до праці й проституції іноземців, зокрема громадян Демократичної Республіки Конго, Молдови, Узбекистану, Чехії й Пакистану. На думку США, влада України докладає недостатньо зусиль для досягнення мінімальних стандартів у боротьбі з торгівлею людьми, зокрема не вживаються достатні заходи щодо засудження державних чиновників, причетних до зазначених злочинів. У той же час Держдеп констатує, що в 2010 році порівняно з 2009 роком трохи збільшилося розкриття справ у сфері торгівлі людьми, зокрема було передано до суду 110 справ порівняно з 80 у 2009. США рекомендували Україні посилити судове переслідування урядових чиновників, причетних до торгівлі людьми, посилити заходи з реабілітації жертв торгівлі людьми і розглянути можливість створення для цих цілей фонду за рахунок коштів, вилучених у засуджених торговців.

Якщо ця проблема є загально відомою, і є ціла група відомих заходів щодо подолання цього жаху, то чому ж все таки в практичному застосуванні воно не спрацьовує? Відповідь на це питання може дати наступна версія до якої я схиляюсь.

Отже, згідно цієї версії всіма глобальними процесами у світі керують глобалісти-мафіозії, які диктують свою вигідну політику. Утримання чорного ринку, до якого входить торгівля зброєю, наркотичними засобами та людьми, є досить вигідною і прибутковою справою для глобалістів. І тому, щоб не втратити досить легкий спосіб заробляння грошей вони(глобалісти-мафіозії), граючи на підсвідомості країн світу та маніпулюючи їхньою владою, роблять все можливе задля утримання чорного ринку. Торгівля людьми, в даному випадку, відіграє роль інструментарію холодної війни, за допомогою якого глобалісти-мафії керують процесом. Прикладом цього логічного ланцюга може бути ситуація логіки українського закону стосовно правового захисту жертв работоргівлі. В Україні якщо ви продали когось у рабство — ви маєте право на безплатного адвоката, але якщо вас було продано — ви не маєте такого права. Чому? Відповідно до букви закону потерпіла від торгівлі людина вважається меншою жертвою, ніж підозрюваний або обвинувачуваний. Хоча, як показує практика, саме підозрювана особа найчастіше відмовляється від безплатного адвоката і вдається до допомоги юридичного консультанта, що спеціалізується на подібних справах, тоді як потерпіла дівчинка, котра дивом урятувалася від борделя і не має навіть десятої частини необхідних для оплати адвокатських послуг коштів, не може дозволити собі аналогічний рівень правового захисту. Саме тому за минулий рік в Україні, згідно з інформацією Департаменту боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, кількість таких злочинів досягла 279, а кількість вироків за ст. 149 КК (торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини) — тільки 71.  Держава, яка можливо сама того не усвідомлюючи, в даному випадку є виконавцем (рабом) глобального процесу мафіозної політики.

І тому, на мою думку, надіятися на вирішення даної проблеми на міжнародних і національних рівнях не варто. Єдиним джерелом вирішення цього питання я бачу саме людину.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.