«Заповідник тоталітарного режиму», влаштований О. Сердюк у стінах Святої Софії

9 декабря 2012, 20:21
журналіст
0
238

у Сердюк оклад складає 40 тис. грн., а у її водія - 10 тис. грн. Але це ж тільки оклад, а до нього ще приплюсовано гроші за «напруженість», «заслуженість» тощо, і всього потягне у Сердюк аж за 50 ти


Оприлюднення інформації про руйнівну діяльність (а часто - і бездіяльність), явну некомпетентність, хамство та відверте здирництво  нового генерального директора Національного заповідника «Софія Київська» О. Сердюк, вкотре порушує дуже болючу для нашого суспільства проблему тотальної корупції та абсолютної безкарності і свавілля функціонерів від культури. Візьмемо для прикладу  оприлюднений у ЗМІ ганебний факт, що не підлягає жодним сумнівам, проте йому чомусь не дано належної оцінки відповідними державними органами: безмежно «накручені»  оклади Сердюк та її водія. Та ще й в умовах загальної кризи і бідувань  суспільства, яке влада закликає туго затягнути пасок. Такими окладами не можуть похвалитися  навіть міністри і депутати, не кажучи вже про льотчиків, полярників і шахтарів. Чи, може, Сердюк виконує якусь надскладну державну роботу, про яку ніхто на світі не знає? Зате всі знають, що до її приходу в заповідник у його структурі нараховувалось 7 наукових відділів і секторів – зараз всього 3, працювало 9 кандидатів і один доктор наук, професор, виходили десятки книжок і сотні статей, а зараз – вчені брутально вигнані й майже нічого не публікується. І хай нова директорка, яка начебто «привела із собою справжніх вчених», набирає замість серйозних фахівців таких кандидатів наук, які не в змозі навіть екскурсію провести, ці не обтяжені музейним досвідом і знаннями про памятки захожі люди не замінять вигнанців. Адже знання  про такі складні сакральні обєкти не даються апріорі, а здобуваються десятиріччями важкою працею та науковими здібностями. Звісно, можна і без зайвої напруги зімітувати наукову діяльність, підмінивши справжню науку  на сурогат (нудні звіти-інструкції, плагіат, «методичні» компіляції  та школярські реферати) – Сердюк на таких справах знається. Лишень почитайте здебільшого макулатурні «Праці» керованого нею раніше Інституту  памяткоохоронних досліджень. За невеликим винятком, нічого цінного і цікавого ви там не знайдете. І порівняйте їх з виданнями заповідника, що користуються великим попитом і авторитетом у науці та у широкого читача. Можна тільки уявити, наскільки погіршиться  якість  майбутніх видань заповідника, про які, щоправда, поки що – ні слуху, ні духу.  От тільки памятки  заповідника шкода, вони не заслуговують на небуття в науці, дешеву показуху і профанацію. Щоправда, і не потерплять  невігластва та шапкозакидання.

 На сайті  заповідника  влаштовано справжній бенефіс нової директорки, гучну демонстрацію її бурхливої діяльності. За вимогою Сердюк з сайту заднім числом вичищено велику і правдиву  інформацію про колишні досягнення колективу, про відзначення в Україні і у всьому світі 1000-річчя Софії. Цей  державний ювілей повністю викреслено з анналів заповідника, чим грубо порушено чинний Указ Президента.  Це є свавільним перевищенням службових повноважень, отже,  порушенням Закону. Зате з помпою оголошено  наполеонівські плани Сердюк, які не йдуть у порівняння з виміром колишніх здобутків та вражають своїм пустодзвонством. Та, як кажуть, курчат по осені рахують. Чому, наприклад, створивши сектор археології, аби продемонструвати «справжню науку», Сердюк мовчить про те, які власні розкопки провадили   ті, з дозволу сказати, археологи (3 жінки), чи отримували вони «Відкриті листи», який досвід мають у польових дослідженнях,   і що, власне, будуть копати в заповіднику? Чому не пояснює причину відмови від дослідження підземних ходів поблизу Софії, про необхідність якого  кричав на весь світ її заступник по  Інституту  Т. Бобровський, звинувачуючи колишнє керівництво заповідника у злочинній бездіяльності? Може, місію дослідження підземних ходів, від якої сам Бобровський (до речі, спелеолог) відмовився, і її вже перекладено на плечі трьох жіночок?  Та ні,  цей гамір здіймався  лишень для того, аби Сердюк завдяки безсоромним наклепам і чиновницькому рейдерству захопила місце Куковальської.

То невже  у всьому цьому і полягає  державно важлива втаємничена місія Сердюк, роботу якої так щедро оцінили чиновники?  І все ж таки головне для них, як завжди, гроші, які вона має будь-що здобувати для себе і, звісно, для своїх охочих до нечесних заробітків міністерських покровителів. Нагадаємо - у  Сердюк оклад складає 40 тис. грн., а у її водія - 10 тис. грн. Але це ж тільки оклад, а до нього ще приплюсовано гроші за «напруженість»,  «заслуженість» тощо, і всього потягне у Сердюк аж за 50 тис. грн. Високопосадовці мінкульту, які мали б дбати про державний бюджет, тобто про наші з вами кошти, без вагань завізували ці, призначені  Сердюк собі рідній та своєму водієві оклади. Завізували, бо вочевидь мають у тому свої шкурні зацікавлення.

    І про це  цинічне зловживання посадою, завдяки публікації на сайті «Музеї України», дізналися працівники Софійського заповідника, зарплати яких просто мізерні у порівнянні із Сердюк і значно нижчі, ніж у її водія-новобранця. Відтак перед Сердюк,  її поплічниками та покровителями з мінкульту постало питання: що ж його зробити, як заспокоїти та приспати колектив, як закрити рота всім невдоволеним? І як зробити  це так, щоб і з себе нічого не зняти, і всякі «шкідливі» розмови про себе припинити? Вихід виявився банальним: ще здавна спокій та прихильність підданих покупалися подачками. Час минає, а  засоби присмирити народ залишаються без змін. Отже, співробітникам, прямо скажемо, пощастило, і їм чудесно та несподівано, без огласки,  наче у приватній конторі,   підвищили заробітну платню: наглядачі у музеях заповідника отримали по 4 тис. грн., екскурсоводи – по 7 тис. грн., нарівні зі старшими науковими співробітниками. Тобто передусім «попіклувалися» про тих,  хто повсякчас виходить на відвідувачів, себто «на народ».   При цьому  ретельно і суворо замовчують, що «свої люди», яких понабирали до установи,    зятьки, невістки, племінники,  а також догідливі й готові на все заради Сердюк холуї, нічого не знаючи, нічого не вміючи і не розуміючи, отримали набагато більше. У декого з них, кого особливо цінує Сердюк, зарплата сягає ледь не 20 тисяч гривень.  Уявіть собі: навіть музейний доглядач отримує зарплату більшу, ніж професор чи шахтар, який щодня ризикує власним життям. То що вже казати про зарплатних важковаговиків? У цій ситуації колосальні як для України зарплати генеральної (чи то «геніальної»?) директорки та її сатрапів не такі вже й дражливі для підлеглих. На думку ж суспільства, на яку Сердюк  жодним чином не зважає,  їй наплювати, бо боятися можна тільки міністерського начальства, а воно ж своє, приручене, все знає і все покриває. Отак можна і далі керувати без страху за можливий «бунт на кораблі». А щоби бодай нікому з колективу не спало на думку нарікати на несправедливість, оголошено: невдоволені нехай пишуть заяви про звільнення. Людей зацькували і залякали так, що закритий для сторонніх очей і вух заповідник сьогодні нагадує концтабір, точніше – «заповідник тоталітарного режиму», керований колишньою компартійною активісткою Оленою Сердюк. Жахливо, що все це зло  править бал під стінами нашої найбільшої святині.

Софія Лаврська
http://starogit.do.am/

Від журналу "Музеї України":
Ми щиро очікуємо якоїсь офіційної реакції як від прес-служби Мінкульту, яка демонструє просто фантастичну некомпетентність і неповороткість, Міністра культури, який так і не зміг піднятися вище рівня ресторанного музики, керівництва Нацзаповідників... Те, що ця "команда" накрутила в найбільших музеях не витримує жодної критики! Здійснено ганебний іміджевий удар як по музейній справі, так і по вищій владі держави!
Більше двох років цілеспрямовано руйнується перлина України НІЕЗ "Переяслав". Тривають незаконні звільнення, закриваються музеї, зникають експонати. Преса пише, співробітники виграють суди - тиша! Жодної відповіді чи пояснення!
Відбулося нічим не вмотивоване звільнення поважного директора Софії Київської і призначення цікавої особи, яка крім масових звільнень музейної еліти та нарахування собі та оточенню неймовірних зарплат, ніяк не проявилася. Преса пише. Мінкульт і Нацзаповідник мовчать. Новий стиль керівництва?
Те що відбувалося у Лаврі, навіть важко кваліфікувати! І досі тривають суди з незаконно звільненими співробітниками! Це важко вирішити?
А для чого влаштували кадрове шоу у Національному художньому музеї? Що творилося у "Київській фортеці"? Питань чимало, відповідь відсутня. Чомусь.
Нині громадськістю готується лист Президенту України з проханням уважно поставитися до призначення нового керівництва Мінкульту і виправлення кадрових помилок нинішніх "керманичей". Може хоч цей голос почують?
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.