Fair play: «жид» чи «єврей»?

12 декабря 2012, 08:37
0
500

Суди про проблему

Багатьом знайоме це відчуття ейфорії після важливої перемоги. Виникають наївні ідеї, неймовірні плани, які згодом зазвичай так і залишаються ідеями та планами. Однак часто цим все не обмежується. Якщо до чогось залучено більше одного українця, то чекай сварки. Політики – не виняток.

У цій ситуації все вертиться навколо слова на три букви. Ні, іншого слова – «жид». В Україні виникла, як мінімум, онлайн-дискусія з приводу нормативності та можливості вживання слова «жид» і похідних від нього. Як буває, кожен залишився при своєму.

На різноманітних ресурсах уанету висловлено багато припущень, поглядів чи (рідко) досліджень приватних осіб, які переважно не є авторитетами у лінгвістиці. Трапляються також ґрунтовні академічні напрацювання з цього приводу. Однак цікавою є позиція не окремих осіб, а держави Україна. Як її дізнатися?

Допоможе аналіз судової практики. Саме суди ухвалюють рішення іменем України, тому певною мірою вони є відображенням ставлення нашої держави до згаданої проблеми.

Errare humanum est

Єдиний державний реєстр судових рішень станом на середину грудня 2012 року налічує близько 200 рішень, де використовується слово «жид» та його похідні. 90 % з опублікованих документів – це або наслідок помилки у документі, або ж назви географічних об’єктів, прізвища чи навіть прізвиська.

Чомусь дуже поширеною є практика написання слова «жидкость» як «жид кость» (частина рішень у реєстрі викладена російською). Тому, задавши ці два слова для пошуку у реєстрі, спочатку можна подумати, що в Україні відбувається геноцид: євреї, кістки, і все це у ряді кримінальних справ… Але насправді згадувані рішення пов’язані переважно з наркозлочинами, де й фігурують різноманітні рідини («жидкости», або, як вважають в окремих судах, «жид кости»). Проте це тільки квіточки.

Чи слід задумуватися над тим, що букви Л та Д розташовані близько на клавіатурі і їх можна сплутати при набиранні тексту? Переважно подібні помилки виправляє автозаміна текстового редактора, але у декого вона барахлить. Як наслідок, отримуємо різноманітні нісенітниці там, де їх не повинно бути: «жида площа», «жиді приміщення», «Он с отцом жид в доме у его друга», «сварочные жиды», «Пока ОСОБА_3 жид дома», «а в частині будинку жиди квартиранти» тощо. Це стосується не тільки житлових питань, а й окремих суб’єктів господарювання. У судовому реєстрі фігурують такі юридичні особи: ПП «Жид-сервіс-1», ПП «Жид-Фонд», ЗАТ «Позняки - жид - буд»,  ЖИД № 5 (у останньому випадку сплутали И та Е (ЖЕД № 5 – житлово-експлуатаційна дільниця)) і т.п.

Ось така «цінна» практика, що вказує не на проблему, яку хотілося б розглянути, а на відповідну якість частини документів, виготовлених в українських судах. Що ж, таки усі ми люди...

Як корабель назвеш, так він і попливе?

Вище зазначалося, що друга значна група судових документів стосується найменувань. Прикметники «жидівський», «жидівська» згадуються у рішеннях судів як прізвища (також Жидок, Жидов), назви вулиць, парків, а ще вказують на географічну приналежність органів місцевого самоврядування (Жидівська сільська рада тощо). Водночас, лідером серед топонімів є Жидачів (Львівська область), хоча трапляються й менш відомі (наприклад, село Жидичин).

Не виключаю, що частина згадок – це знову ж помилки, оскільки такі назви об’єктів погано знаходяться у пошукових системах. Наприклад, «Протоколом осмотра места происшествия от 31.12.2005г., согласно которого междупутье между 7-м и 8-м путями Жидовского парка ст. Коммунарск Донецкой ж.д. был обнаружен лом чёрных металлов в количестве 892 кг…». Що, справді там є такий парк?

У окремих кримінальних справах, пов’язаних з наркотиками, згадуються особи з прізвиськами «Гріша-жид» (Львів) та «Жид» (Дніпродзержинськ), однак невідомо, чи пов’язано це з їхньою національністю.

А тепер по суті

Двадцять документів, де з'являється слово «жид» не через помилку чи в якості власної назви, умовно можна поділити на три групи.

Перша з них – це випадки, коли вживання наведеного слова стосується суті справи лише дотично (47 %). Категорія представлена найбільшим різноманіттям. Нижче наведені деякі цитати з судових рішень (стиль і правопис збережено) та коментарі до них:

  1. Суди встановлюють, що виконавчі органи сільрад приймали неоднозначні рішення у буремних 90-х: «Згідно рішення виконкому сільської ради №24 від 27.05.1992 року п.2 всі попівські грунти (землі) «Старого Віта» (Миколи Г.), жидівські землі являються фондом сільської ради». Цікаво, чи багато залишилося таких земель у 1992 році і як визначали цей статус?
  2. Ось вам приклад індивідуального тлумачення, та ще й у суді: «Позивач ОСОБА_1 та його адвокат ОСОБА_2 подали зауваження на протокол судового засідання, посилаючись на те, що в протоколі не повно викладені пояснення позивачки ОСОБА_4, а тому просить внести такі доповнення: «Відповідачка ОСОБА_3 наносила мені образи словами, в тому числі, що я є жидівка пархата, у відповідь на це ОСОБА_3 піднялась і без дозволу головуючого про надання їй слова викрикнула: Це не образа, а назва нації».
  3. Не слід застосовувати слово «жид», маючи на увазі свого юриста: «В последних числах января 2010 года к нему обратился ОСОБА_7 за юридической помощью, они заключили устный договор и обговорили сумму гонорара, когда он определил сложность административного дела, то при встрече в офисе назвал сколько будут стоить его услуги, потерпевшему не понравилось и они разговаривали на повышенных тонах, когда потерпевший уходил, то в его адрес сказал фразу: «ОСОБА_9 жиды тянут деньги», которая ему не понравилась, и он воспринял это как личную обиду, затаив злобу на потерпевшего. Рассказал своему знакомому ОСОБА_6, что очень обиделся на человека и попросил набить ему лицо».
  4. Вживання слова «жид» може мати погані наслідки: «…до них підійшов ОСОБА_2. і запропонував йому повторити слово, якім той обізвав його у чаті. ОСОБА_3. обізвав ОСОБА_2. жидом, на що той вдарив його кулаком у ліве око. Він став відходити у бік, але ОСОБА_2. підійшов до нього і повалив на землю, після чого, взявши рукою за горло, спитав його, чи зрозумів він, що був неправий».
  5. Навіть дуже погані наслідки: «Спор произошел из-за их бывших жен, а затем потерпевший оскорбительно обозвал его «жидом». Он не выдержал такого оскорбления , и кухонным ножом, которым в это время резал закуску, ударил потерпевшего в область ключицы».
  6. На жінку наговорювали, що вона перебуває у інтимних стосунках з якимось чоловіком, але пояснили це просто, по-своєму:  «Ти чула,що люди по селу говорять,що до тебе ходить «жид»?»
  7. Чоловік судився з родичем щодо нерухомості в інтересах неповнолітньої, а потім написав у газеті статтю, де зробив наступний висновок: «Треба пам'ятати життєву історію: любімося як брати, а рахуймося як жиди!». Родич вважав, що автор статті перекрутив факти, принизив його, але суди не погодилися з цим (перша інстанція, апеляція).
  8. Між іншим, «жид» є постійним учасником вертепів, які ходять по домівках та колядують у період різдвяних свят. На жаль, це не завжди завершується добре. Брат «жида», одягнутий у костюм «чорта», отримав від «смерті» удар по голові дерев’яною косою, від чого «чорт» впав на землю, а коса переламалася. У деталях цю кримінальну справу можна переглянути тут.


Отже проміжний висновок полягає у тому, що слово «жид» у деяких ситуаціях дійсно не має образливого значення. Водночас, навіть з тексту офіційних документів зрозуміло, що за певних обставин «споконвічно українське» слово може виступити каталізатором конфлікту та призвести до трагедії.

Друга група судових рішень стосується цивільних справ про захист честі та гідності (42 %). Мабуть, найвідомішою є справа за наслідками ось цього відео. На жаль, у реєстрі опубліковано рішення тільки касаційної інстанції, яке хоча і опосередковано підтвердило безпідставність вимог позивача, але не розкриває деталей справи.

Більше подробиць є у інших рішеннях. Часто суди вважають усне або письмове вживання слова «жид» щодо когось оціночним твердженням. Особа у скарзі до органів державної влади і не тільки написала, що хтось обзивав її «дурним жидом». Апеляційний суд дійшов такого висновку: «…викладення у зверненнях до органів державної влади, правоохоронних органів тих чи інших фактів або обставин, що на думку заявника містять ознаки правопорушення чи злочину і які в межах своєї компетенції ці органи можуть перевірити, не є в контексті ст. 277 ЦК України поширенням недостовірної інформації, яка порочить честь, гідність і ділову репутацію особи щодо якої вони викладені, а оціночні судження, думки, переконання чи критична оцінка певних фактів і недоліків не входить до предмету судового захисту».

Щось схоже відбулося й у ситуації з представником «Союзу слов’ян», який заявляв: «..я хочу, щоб у своїй країні при владі були ті, хто є слов'янами, корінне населення. Я ж не кажу, що негр або жид це погано. Але в Китаї повинен правити китаєць, в Ізраїлі, певно, жид, в Палестині - палестинець, в Нігерії - африканець. У нас повинні правити наші люди, з тієї причини, що ця земля дісталася нам від предків». Суд першої інстанції вважає, що це оціночне судження.

Однак з оцінками можна й переборщити, особливо, коли йдеться про прокурора в контексті означення «Пихатий нахабний некультурний жид».

Тобто далеко не у всіх випадках вживання слова «жид» проходить без цивільно-правових наслідків. Наприклад, у рішенні Апеляційного суду Черкаської області зазначається: «Судом також дана правильна оцінка щодо висловлювань ОСОБА_1 на адресу позивача відносно його національної належності «жидівська морда» та «геть жидів до Палестини». Зокрема, суд прийшов до вірного висновку, що такі висловлювання вчинені відповідачкою в принизливій та непристойній формі і вони принижують честь і гідність позивача».

Позов про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди задоволено частково і у справі, де про людину казали наступне: «…злодій, жид, бандит, що він продав ріпак на 3 мільйони гривень які вкрав…»

А тут наведено приклад, коли процесуальні порушення не дозволили набрати законної сили, як на мене, правильному рішенню суду першої інстанції.

Від заключної частини документів з реєстру повіває сирістю тюремних камер. Йдеться про кримінальні справи через національну дискримінацію або геноцид (11 %).

Одного педагога язик ледь не довів у місце «не столь отдаленное»: «…працюючи вчителем української мови та літератури Несватківської загальноосвітньої школи І-ІП ступенів, під час проведення 14 лютого 2005 року уроку української літератури,   в   присутності учнів   6-ого   класу   Несватівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, яка розташована в с. Несватково Олександрівського району Кіровоградської області, помітивши, що учень 6-ого класу - ОСОБА_9 надів на голову паперову «шапочку», наказав останньому зняти її з голови і при цьому пояснив, що в такій шапочці він схожий на «жида», що тільки «жиди» носять в приміщеннях шапочки, що «жиди» - це погані люди і вони тільки сидять в їхній школі і бурмочуть та лише займають місце, і жидів потрібно знищувати"…».

Однак суд першої інстанції виправдав язикатого чоловіка, а апеляція підтримала це рішення:

«Крім того, як вбачається з матеріалів справи, згідно з висновком професора   В.В.   Яременка,   упорядника   нового   тлумачного   словника української мови в 4-ох томах, директора інституту культурологічних та етнополітичних досліджень імені Іларіона Київського, голови Федерації патріотичних видань України слово жид є синонімом до слова «єврей» і з давніх часів вживалося на означення єврейської народності. Походить із „івриту" єврейської мови, через латинську мову і інші європейські прийшло в Україну. Образливого значення слово жид не мало, як і українець, поляк, француз, бо вживалося на означення етносу і його представників.

Таким чином, ні в ході досудового, ні під час судового слідства вина ОСОБА_18. у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.161 КК України, не знайшла свого підтвердження, оскільки будь-яких достовірних даних про те, що висловлювання останнього були направлені на розпалювання національної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, а також пряме обмеження прав та встановлення прямих привілеїв громадян за ознаками соціального походження, місця проживання, по справі не добуто, в зв"язку з чим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про недоведенність вини ОСОБА_18».

У іншій справі хтось настирливо намагався притягнути правопорушника до відповідальності за ознаками ст. 442 Кримінального кодексу України «Геноцид». Це вже 12 спроба, яка аргументується наступним: «…повязаних з викрикуванням антисимітських образ, закликами до сусідів та перехожих: « смерть жидам, різати жидів, геть жидів з України», а також пошкодженням гаражних автоматичних воріт і спричиненням збитків на 13308 грн., порушенням громадського порядку тощо».

Висновки

Доцільність вживання слова «жид» (та похідних) особі слід визначати у кожному конкретному випадку в залежності від обставин та власного виховання. Не думаю, що словосполучення «миле жиденя», «красива жидівка», які трапляються у художніх творах, є образливими. Однак, здається, що намагання насильно повернути подібну лексику та зробити її загальновживаною – щось з розряду реанімації неприємної назви нашої нації «малороси». Адже це слово теж у певному контексті є цілком прийнятним, проте чомусь українці не дуже люблять, коли так кажуть…

Отже, закон не забороняє використовувати застарілі слова, якщо це не робиться у принизливій формі з метою образи, але у житті бувають неписані правила, правила «fair play» (чесної гри).

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
ТЕГИ: мирошниченко,еврей,жид,єврей
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.