Людині потрібна людина, а?

Кохання. Це не закоханість. Це дар творця. І той, кому дано цей дар, найщасливіша людина на світі. Він вміє любити, нічого не потребуючи взамін. Він щасливий щастям.

Те, що у нас сьогодні йменують коханням, більше схоже на збочену звичку, котру ми від скудності прикрашаємо  і з допомогою якої обманюємо самих себе і один одного, придумуючи тисячі таких же збочених виправдань. А що ж робити? Так, певно, цікавіше жити.

Сучасне тлумачення кохання настільки затерте, висохле, збідніле, що схоже ніби на те «як сходити на ненависну роботу, адже потрібно заробляти гроші» і «створювати сім’ю, бо так роблять всі».  Якби там не було, ми все ж не докорінно відхрещуємось від кохання. Але мені якось сумно, що люди забули про прості істини, що вони з такою легкістю кидаються один одним, як жонглюють почуттями та відношенням.

В таке просте та безцінне поняття тепер вкладають так багато. Так багато поверхнього і фальшивого. Таке собі щоб, щоб, щоб… і наостанок його, її любов, як додаток. Судячи із сьогодення, кохання перетворилось на шматок інтер’єру. Без неї якось не комфортно, якось не так. Кохання сьогодні – це те, що просить тіло і до чого схиляє соціум. А але як же ті відчуття, котрих просить жива душа і про що мріє серце?! Те, без чого ще не так давно не віддавали і поцілунку. Те, за що помирали, ні разу не поцілувавши… Наш час такий пустий у цьому відношенні. Люблять  багатьох, не глибоко, різними способами. Та чи люблять, а?

Куди ж поділись всі ті «с любимыми не расставайтесь», «мы – вечное эхо друг друга»,  «я в вашей воле и предаюсь моей судьбе», «другой! нет, никому на свете не отдала бы сердце я!». Ті, хто не віддавали і поцілунку без кохання.

Що сталось з цим поколінням? В цей час, сьогодні, нам усім не завадило б трохи старомодності.

Літературні класики на найбільш гості почуття в абсолютно різних стилях та словах шукали лиш одного: порятунку в коханні. Можливо, все це ще повернеться. І люди почнуть цінувати хоч щось. Не розпилюватись на непотрібні, помилкові почуття і почнуть берегти один одного. Можливо, кохання все ще живе у наших хворих серцях?! Колись люди втомляться від постійної зміни декорацій, від «видуманої свободи» і почнуть робити саме те, що відчувають насправді.