Сліди Аненербе: 50 тонн білого золота залишились в Пирогові!?

23 декабря 2012, 12:10
журналіст
0
235

Автор теж все розуміє, але погодьтеся, втриматися від створення, розвитку і поширення такої першокласної легенди просто неможливо! Це – класика жанру!


Писати про це складно. Недоступні документи, майже не залишилося свідків. Гриф секретності ще не знято. Але, інформація є. Наша улюблена сіра зона історії, яку так обожнюють читачі і не сприймають офіційні історики. Неймовірні скарби! Ризикований смак пригод і відчуття авантюри. Саме так виникають легенди! Отож, казка про 50 тонн білого золота, ймовірно захованих десь на 130 га Нацмузею у Пирогові, про які вже розповідають деякі просунуті екскурсоводи…

Тепер факти.

Біле золото – електр. Природний сплав золота і срібла, де золото може складати від 16 до 70%. З цього сплаву чеканилися древні лідійські та іонійські монети, що мають стабільно високу вартість на антикварному ринку. Відомі статери боспорських царів, що теж конвертовані…

Певні запаси білого золота мав ще Ярослав Мудрий. Цікавився ним і Данило Галицький.

Відомо, що після розгрому Мазепи, росіяни перевезли до Києва з Батурина, значну кількість білого золота. Є версія, що Мазепа налагодив промисловий видобуток срібла і білого золота в кількох регіонах. Здавна його добувають в Карпатах.

Фігурує біле золото і в часи УНР, а особливо гетьмана Скоропадського…

Де воно зберігалося, нам достеменно невідомо. Швидше за все, у підвалах Державного банку Радянської України…

Важко зрозуміти, як такий скарб потрапив до рук керівництва козацького кавалерійського корпусу СС. Виходить, не встигли евакуювати. Кажуть, і частина архіву ЦК КПУ залишилася в оточеному Києві. Ховали десь у підземеллях на вулиці Пушкінській…

Існує версія, що 50 т білого золота було знайдено спеціальними пошуковими групами легендарної Аненербе, за сприянням козаків-характерників і загадкових хранителів кодів до скарбів запорожців, десь на Півдні чи Сході України. Вони проводили масштабні пошукові роботи в різних регіонах України, Росії, Білорусі і Кубані!

Є припущення, що ряд українських діячів умовили Гітлера проголосити незалежну Українську козацьку державу, замість запланованої Козакії. Думали, що це підніме українців на боротьбу з більшовиками. Виготовили навіть марки та спеціальні гроші, які так і не встигли увести. Кажуть, що ті 50 тонн білого золота були основою золотого запасу нової держави… І вони були під контролем командування 15 козацького корпусу СС!

Видрукувані купюри УКД козаки  вивезли до Австрії і втопили в одному з озер у 1945 році…

В тему:

«— 50 тонн платины казачьего корпуса СС — при сдаче союзникам казаки указали тайники вокруг озера Грюнзее. Все оказались пусты.
— 150 ящиков с золотом диктатора Венгрии Салаши. Сокровища спрятали в горах и в озере Маттзее. Часть (15 ящиков), в том числе корону святого Стефана, нашли американцы. Корону вернули Венгрии, слитки золота до сих пор хранятся в Форт-Ноксе (США).

— 20 бочонков червонцев татарского легиона СС «Идель-Урал», примерно тонна. Обыскав тайники, британцы нашли в них вату.


— Бриллианты гауляйтера Верхней Австрии Августа Айгрубера. Всего было три железных контейнера. В 1975 г. водолазы нашли только один — в озере Альтаусзее, у дома Айгрубера.


— 200 килограммов золота эстонских СС. В 1944 г. глава

прогитлеровского «самоуправления» Эстонии Хяльмар Мяэ перевёз в Зальцкаммергут золото, «изъятое у евреев» 20-й дивизией СС. По его словам, он передал слитки Скорцени, и об их судьбе больше ничего не известно.»

http://www.aif.ru/society/article/30063

Ми багато консультувалися на цю тему з істориком і колекціонером з США, отаманом Американського козацтва Сергієм Цапенком. Він спілкувався з  ветеранами дивізії «Галичина» і 15 козацького корпусу. Вони  підтверджують ці факти!

Люди, які контролювали золотий запас Української Козацької держави, не вірили у те, що їх мрія про незалежну країну знову не здійсниться. Вони думали, що покидають Київ ненадовго. Сподівалися, що війська Сталіна ще можна зупинити. Тож 50 тонн білого золота надійно заховали у Києві. Десь у районі Змієвих Валів, скоріш за все у Феофанії. Наклали надпотужне закляття. Біле золото так там і лежить. Чекає свого часу.

До Австрії козаки переправили інше золото, цінності і камуфляжні ящики, набиті різним мотлохом. Перед здачею у англійський полон в 1945 році, розігравши спектакль, ті скрині приховали. Союзники знайшли порожні. Довго дивувалися. Росіяни ж, не володіючи деталями, аналізуючи німецькі документи, прийняли злитки білого золота за платину. Саме як платина, біле золото і залишилося в історії, шокуючи самим фактом свого існування і кількістю заслужених експертів. Вони просто бояться коментувати цей факт! Все виявилося набагато простіше…

Команда журналу «Музеї України», залучивши компетентних людей, спробувала вирахувати ймовірне місце схованки такого неймовірного скарбу. Виходить так, що сховали його на нині заповідній території Національного музею народної архітектури і побуту України в Пирогові! Судіть самі – 130 га недоторканої землі, де ніхто не проводить ніяких земляних робіт! Дуже може бути…

Можливо, використовували стандартні німецькі армійські скрині, які могли переміщати двоє солдат… Тепер поділіть 50 тонн приблизно на 100 кг… 300-500 скринь…

Могли закопувати на глибині до двох метрів по кілька скринь на досить обмеженій території… Маючи сучасний потужний металодетектор типу «Гарретт» - знайти елементарно! Хоча…

-Чесно кажучи, я чув легенду про біле золото, ще до призначення на посаду Генерального директора, - прокоментував керівник Національного музею народної архітектури та побуту України Дмитро Заруба, - Сприйняв її як казку. Але, вже не дивуюся проханням різних пошукових загонів дослідити нашу територію детекторами! Хочуть зробити казку реальністю! Навіть не уявляю, скільки мільярдів буде коштувати той скарб!!! Нагадую, що наша територія охороняється Законом і будь-які несанкціоновані дослідження суворо караються! Це між іншим… Музею вигідна ця легенда! Адже, хтось розповідає про привиди, а ми маємо казку про неймовірний скарб білого золота! Тож приходьте! Раптово, злиток білого золота десь випадково вийде на поверхню…

Автор теж все розуміє, але погодьтеся, втриматися від створення, розвитку і поширення такої першокласної легенди просто неможливо! Це – класика жанру! Не здивуюся, коли це скромне дослідження потрапить у книги, підручники, путівники, буклети…Хай буде так!


Дарую цю легенду Нацмузею у Пирогові!

Продовжуємо досліджувати Сіру зону історії!

Бо нудне сіре життя не для нас…

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України», експерт з легенд про скарби

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.