Лікарня без болю, або за ваші гроші будь-які забаганки

Мені пощастило протягом 2-х тижнів на власній шкурі перевіряти "покращення" реформованої галузі медицини. Виявляється, право українців на безоплатне лікування, і справді лишається тільки в Конституції

Кожен, хто волею-неволею потрапляв до лікарні, знає відчуття безпомічності та неможливості вплинути на правильність вироку ескулапів. Інстинкт самозбереження підказує нам обережно або нахабно прямо у вічі натякнути медикам на власну вагу та значимість у сіспільстві. Не діє? Тоді пускаємо в хід важку артилерію та повітряну розвідку: згадуємо реальні та "шапочні" корисні знайомства, сплачуємо передчасну (щоб краще та уважніше ставилися?!) данину, на обличчя надягаємо святкову маску " хоч до рани прикладай" - і в бій за безцінне здоров'я.

Я вирішила не вдаватися до радикальних та відверто принизливих для мене методів, і лікуватися безкоштовно за принципом: "Довіряй, але перевіряй!"

Як виявилося, лише переступивши поріг лікарні, вас змусять:
1. Забути про власну гідність та самоповагу. Доки перебуватимите під невсипущим медичним оком, вас величатимуть лише "хвора" з ... палати, або у кращому випадку "пацієнтка"(імена та прізвища існують лише в обраних - племінників, знайомих, "VIP-клієнтів" або в тих, хто просто впав до вподоби медперсоналу або викликав жалість).
2. Виявити власні надможивості - невидимість та загубленість у часі та просторі. На зір та слух медпрацівників впливатиме лише ваша "потрібність" у певній ситуації.
3. Мріяти про гарячий душ та зручне ліжко. Чим менш комфортніше почуватиметься людина у стінах лікувального закладу, тим швидше та щедріше буде її "прохання" про надання зручностей.
4. Бути готовим до ролі піддослідного кролика. Картина маслом:
- медсестра, що вперше!!! тримає в руках шприц, тричі штрикнувши вену, так і не бере аналіз крові;
- не дивуйтеся, але медперсонал може часто і що найголовніше несподівано вражати рідкісний вибірковий склероз, отже не зайвим буде ознайомитися із системою для крапельниці та протипоказаннями до ліків, що вам призначили;
- різні діагнози, різний вік, різна маса тіла. Думаєте, курс лікування підбирається індивідуально, враховуючи всі ці особливості та результати аналізів? Дзуськи! У більшості медиків не болить голова через такі дрібниці. Антибіотики широкого спектру та знеболювальне двічі на день вирішать майже всі проблеми!
- після "ударної" на ваш організм дози всіх відомих препаратів відчувається майже миттєвий ефект - і печія або зароблений гастрит - це, насправді, лише вершина айсбергу.
5. Робити чужу роботу. Не дивуйтеся, коли на посту чергової медсестри побачите її в.о. у рожевому халаті чи піжамці з ведмедиками. Лише вартим довіри пацієнткам дозволяється (звісно, коли начальством вже і не пахне) спробувати владу на смак: відповідати на телефонні дзінки, дивитися зневажливо та засудливо і робити зауваження "недостойним" пацієнтам!!!! Крім того, прибиральниці не цураються попросити допомогти витерти підвіконня або дотягтися до запиленого бра.
6. Купувати саме ТІ ліки, які призначив лікар, і саме ТАМ, де він сказав. Я, скажімо, не могла знайти виписаний препарат (як виявилося пізніше, його навіть в природі не існує). Тонкий натяк на те, що можна придбати деякі медикаменти у завідуючої, проігнорувала. Як результат - призначений врешті-решт аналог та затримане лікування.

Абсолютно нічого особливого від сучасної української медицини я не очікувала, але реальність все ж таки просто шокувала - стало страшно та образливо за себе та близьких. В голові крутилося одне і те саме запитання: "Чому ж більшість наших прав так і лишаються чорним по-білому лише на сторінках Основного державного Закону?

Одна трісочка ніколи не здолає руйнівну течію, але сотні-тисячі-мільйони таких відчайдушних "уламків" одного цілого колись зведуть нездоланну загату, що не просто стримає, а й назавжди змінить її напрям.