Моральна та матеріальна корупція у Національному заповіднику «Софія Київська»

27 декабря 2012, 09:50
журналіст
0
222

Чи прийде на місце міністра культури України совісна, розумна, порядна людина, яка нарешті наведе порядок у цих авгієвих стайнях, чи знов посаду головного управителя нашою культурою обійме байдужий до


Вигнання професіоналів новим гендиректором Оленою Сердюк  із Національного заповідника «Софія Київська» продовжується. Нещодавно  звільнено досвідченого юриста заповідника Анну Кушнірову. Людину, яка набула серйозного досвіду у царині захисту пам’яток заповідника, яка добре  зналася на всіх виробничих та юридичних питаннях установи, саме цим і  не подобалася новій адміністрації. Але були й інші причини - коли їй  запропонували піти, то дали цинічне пояснення  – ви, мовляв, добрий фахівець, але ваше місце вже куплено. Така нахабна відвертість свідчить про безкарність корупціонерів, що правлять заповідником. Дійсно, заповідник продано з тельбухами.  Його продали Олені Сердюк чинуші міністерства культури, перш за все, пан міністр Кулиняк та його наближені – В. Вечерський та А. Вінграновський, з якими генеральний директор заповідника має розраховуватися регулярно і сповна. А в цьому у неї багатющий досвід.

Достатньо згадати не такий вже давній прецедент із заповідником «Кам’яна могила», для якого НДІ пам’яткоохоронних досліджень, керований тоді О. Сердюк, мав виконати певну роботу, чималі гроші йому було перераховано, а роботу не виконано. Перевіркою було доведено, що  акт виконаних робіт мав фіктивний характер, оскільки спеціалісти Інституту жодного разу не відвідали заповідник і не підготовили передбаченої договором документації. Проти дирекції заповідника було відкрито судову справу. З проханням розібратися у цій справі до Генпрокуратури зверталися депутати Верховної ради. Та Сердюк, як завжди,  вийшла з води сухою, бо має гроші і зацікавлених у них  високих покровителів.

 І ось нове зловживання. 14 грудня цього року Національний заповідник «Софія Київська» в особі О. Сердюк  уклав угоду з НДІ пам’яткоохоронних досліджень на розроблення Концепції плану організації території заповідника. Вартість угоди склала 299 тис грн. План організації території «Софії Київської» охоплює ансамбль споруд Софійського собору (вул. Володимирська, 24, площа 50250 кв. м, 19 пам’яток та об’єктів культурної спадщини) та охоронну буферну зону (площа 111,81 га) – це велика та тривала робота.

Здавалось б, що ж тут такого дивного або підозрілого? А ось що: по-перше,  Сердюк, провівши фіктивний тендер між «своїм» НДІ та архітектурною майстернею, яку очолює Ю. Лосицький, батько щойно взятої нею на роботу в заповідник співробітниці, замовила виконання цієї  роботи нікому іншому як саме НДІ, який вона щойно залишила, аби очолити Софійський заповідник. По-друге, за існуючим законом, замовлену Концепцію плану організації території заповідника Інститут має  виконати до Нового року, тобто на виконання цієї величезної і відповідальної роботи у співробітників Інституту залишається менше, ніж два тижні.  А в Інституті все давно налагоджено: свої люди разом із Сердюк  підпишуть фіктивний акт начебто виконаних робіт і неодмінно    дадуть «відкат» своїй турботливій замовниці, а вона, у свою чергу, поділиться з вищестоящими босами. Як все просто і прозоро! А щоб така інформація не виходила за стіни заповідника, звідти необхідно прибрати всіх підозрілих і  набрати «своїх»   – ось і затіяли звітне засідання наукової ради заповідника, на якій  сіреньких нероб, які ніколи не займалися науковою роботою, байдужих до своїх службових обов’язків, підносили у похвалах, а тих, хто дійсно знається на справі вивчення, захисту  і пропагування пам’яток, оголосили невігласами і запропонували звільнити місця. Головним суддею виступила новоспечена заступник з наукової роботи Є. Архіпова. Не знаючи музейної роботи, не склавши жодної екскурсії по пам’ятках заповідника, не розуміючись  на наукових темах, які науковці опановували задовго до її приходу, вона, не тільки не соромлячись судила їхню роботу, але за вказівкою Сердюк виносила вердикти про подальшу долю співробітників, бо їй так наказали. Але є й така особа, яка навіть без наказів зверху, а вже через свою  ненависть і заздрість до справжніх науковців (бо самій  геть нічим похвалитися окрім нескінчених скандалів, влаштованих нею) вигукувала на їхню адресу образливі зауваження і вимагала  безжально і не вагаючись  звільнювати всіх, хто їй не подобається – це Л. Івакіна. У цьому вона знайшла підтримку  присутнього на засіданні свого чоловіка Г. Івакіна, члена Наглядової та наукової рад заповідника, заступника та  ревного емісара  директора Інституту археології  П. Толочка – ініціатора й провідника нищення науки в заповіднику. На цих зборах було запропоновано звільнитися співробітниці заповідника І. Шулешко, яка довгий час була заступником з наукової роботи  в Інституті пам’яткоохоронних досліджень, який на той час очолювала  Сердюк, але, чимось не вгодивши своїй  начальниці,  була брутально звільнена і перейшла на роботу до Національного заповідника «Софія Київська» на посаду наукового співробітника. За короткий термін успішно склала екскурсії по двох пам’ятках, серйозно займалась написанням науково-уніфікованих паспортів, виступала на наукових конференціях, проводила чисельні екскурсії  тощо. Та Сердюк її й тут «дістала». Незважаючи ні на що, Шулешко звинуватили в невиконанні своїх обов’язків і запропонували звільнитися «за власним бажанням», якщо вона не хоче бути звільненою «за статтею». Особливо на цьому наполягала її  безпосередня начальниця Л. Івакіна, яка добре бачила  відповідальну і якісну роботу Шулешко, але ж так хотілося крові, та й ще і вгодити Сердюк, яка дала наказ прибрати із заповідника розумну, працездатну але несимпатичну їй людину.

На що ж здатні сьогодні ті, кого набрала Сердюк на місця звільнених людей?  Мабуть ні на що, бо замість того, щоб Концепцію плану організації території заповідника виконати силами власних фахівців, Сердюк віддає цю роботу в іншу установу, розписуючись тим самим у нездатності і неспроможності  своєї команди. У такому штатному розкладі є сенс -  своїх фахівців немає, значить будемо укладати договори на великі гроші з іншими установами і ділитися цими грошима.  Свої ж новонабрані співробітники будуть видавати  не наукові монографії, як раніше, а убогі настінні календарики на новий Зміїний рік, і директорка буде презентувати їх на «пам’ятних зустрічах» з науковою і культурною громадськістю та хизуватися ними на сторінках сайту заповідника, бо для неї це дійсно «велика наукова робота», а потім влаштовувати пишні бенкети  за державні кошти. Оскільки власних гідних наукових  напрацювань катма, немає нічого кращого, як разом із календариком  вкотре презентувати  нову-стару книгу про Ярослава Мудрого винищувача української історичної науки П. Толочка. А чому ж ні, Софія Київська тепер вотчина Толочка, якого з його волі поставлено згаданими чиновниками головою Наглядової ради заповідника,  і здається йому, що всіх він руками своєї ставлениці Сердюк із Софії вигнав, і немає тепер у нього конкурентів. І про ненависне йому 1000-річчя Святої Софії всі нарешті забудуть. Та не все, що мариться  компартійному академіку, збувається. Адже вигнані ним вчені продовжують видавати вагомі наукові праці й монографії, виступати на наукових форумах, бо вони є науковцями на відокрем  від  набраних Сердюк на їхні посади  функціонерів від науки чи просто статистів-невігласів.

Чи прийде на місце міністра культури України совісна, розумна, порядна людина, яка нарешті наведе порядок у цих авгієвих стайнях, чи знов посаду головного управителя нашою культурою обійме байдужий до неї та її творців але небайдужий до грошей М. Кулиняк? Боїмося, що знов це місце захопить  одіозний скрипаль, бо деяких впливових чинників від культури, які під його орудою набивають кишені, та можновладців, яких він дбайливо «гріє»,  Кулиняк уповні влаштовує. Навіть на профкомівському зібранні  Національного заповідника «Софія Київська» представниця профкому мінкульту, звертаючись до співробітників сказала, що, мовляв, ви маєте молитися на М.А. Кулиняка, бо саме він, на прохання О.М. Сердюк, підвищив вам заробітну платню, він взагалі, додала пані, виконує все, про що його просять. Забула лише додати, що цей «добрий дядя» призначив Сердюк з державної кишені зарплату сумою понад 50 000 гривень. Дійсно, гроші - вагомий важіль, і багато хто сьогодні молиться, аби залишився на  посаді міністр культури  пан скрипаль, адже він виконує прохання про звільнення професіоналів, про хижацьку забудову історичних місць, про руйнацію та прихватизацію архітектурних пам’яток,   про надання посад корупціонерам тощо. Добрий міністр!

Софія Лаврська
http://kuban-news.do.am/publ/moralna_ta_materialna_korupcija_u_nacionalnomu_zapovidniku_sofija_kijivska_trivae/1-1-0-927
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.