Злука УНР і ЗУНР

16 января 2013, 13:08
0
229

Акт Соборності


Шлях України до незалежності буд довгим і тернистим. Історичні події, трагічні обставини і насамперед протистояння іншим країнам: все це могло назавжди зломити дух народу. Але цього не сталося! Всі ті перешкоди, які довелося подолати нашому народу, тільки зміцнили його. Зробили його рішучім і незламним у власній тязі до свободи. Бо хто, як не наш народ довів своє право бути вільними? Але на шляху до омріяної незалежності було багато різних подій. Однією з них є злука УНР і ЗУНР.
У 1918 році, нарешті, Четвертим Універсалом було визнано Українську Народну Республіку самостійною і незалежною. Того ж року було проголошено і Західноукраїнську Народу Республіку. Ці події поклали початок великого шляху об’еднання.

Ініціатором виступила ЗУНР, яка опинилась у тяжкому становищі перед обличчям польської та румунської агресії. 6 листопада 1918 р. до Києва прибула делегація Національної Ради просити у Гетьмана Скоропадського військової і морально-політичної підтримки. Чи міг він відмовитися? Звісно ж, ні.

Стрімкі події того часу в Наддніпрянській Україні не дали здійснитися цим планам ще деякий час. Але ідея возз’єдання двох частин однієї країни вже стала провідною і відмовитися від неї було неможливо. Вперше така бажана свобода була вже настільки близько. І таки настав той самий час, коли обставини нарешті сприяли цим прагненням. Прихід до влади Директорії і відновлення УНР дало новий поштовх сполучному процесу.

1 грудня 1918 р. у Фастові було укладено попередній договір про об'єднання, в якому говорилося: “Західноукраїнська Народня Республіка заявляє цим непохитний намір злитися в найкоротшім часі в одну велику державу з Українською Народньою Республікою, значить, заявляє свій намір перестати існувати як окрема держава, а натомість увійти з усею своєю територією і населенням як складова частина державної цілісності в Українську Народню Республіку... Правительства обох Республік уважають себе зобов’язаними сю державну злуку можливо в найкоротшім часі перевести в діло, щоб обі держави утворили справді одну неподільну державну одиницю...”
Після підписання цього договору вже майже не було сумнівів – Україна зможе об’єднати свої землі. І численний народ, який століттями був на чужині, позбавлений Батьківщини, зможе з’єднатися.
Цей день настав. Святковий Акт Злуки розпочався 22 січня 1919 року. І це була справді урочиста мить, яку відзначали всі українці. Тисячі людей прийшли на Софіївську площу, де представник Директорії проголосив довгочікуваний Універсал про з’єднання республік.

В цьому Унівесалі були такі слова: ". . . Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України, Західно-Українська Народна Республіка (Галичина, Буковина й Ужгородська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України.

Віднині є єдина незалежна УНР. Віднині український народ, увільнений могутнім поривом своїх власних сил, має тепер змогу з'єднати всі спроби своїх синів для утворення нероздільної незалежної української держави на добро і щастя робочого люду".

Акт злуки УНР і ЗУНР став своєрідним символом свободи. Своєрідним доказом того, що все це можливо. І те, що ці досягнення не втримали в тогочасних історичних умовах – це не є поразка. Навпаки, це була, є і буде велика перемога нашого народу! Бо перемагає той, хто цього так прагне і ніколи не здається. Сьогодні ми живемо у вільній і незалежній Україні. І маємо пам’ятати, якою жаданою була ця свобода, і цінувати її. Бо дорогою ціною вона нам досталася. Не даремно День Соборності (22 січня) став національним святом.
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.