2 • Теореми кохання: від Амура до Фройда

23 января 2013, 16:01
Етнопсихолог
0
295
2  •  Теореми кохання: від Амура до Фройда

Платонічне кохання - секс вище вух

Серед давньогрецьких філософів, яких значною мірою цікавили проблеми людських взаємин, можна виділити Платона (бл. 427-437 до н.е.). У своїх працях мислитель у тій чи іншій мірі звертається до розгляду морального аспекту людських відносин і до проблем, пов’язаних з ними. У діалозі “Бенкет” мислитель намагається окреслити різноманіття питань, що виникають навколо поняття “любов” та філософськи осмислює її походження (опосередковано через походження бога любові Ерота). Кожен з учасників платонівського діалогу викладає свої думки з приводу цього питання. Федр вважає Ерота одним із найстаріших богів, бо спочатку виник Хаос, потім Гея, а з нею й Ерот. Внаслідок цього, подібно до першородних богів, які самі по собі є джерелом великих благ, він також несе в собі благо для людей – любов. Павсаній намагається переконати, що існує два Ерота, оскільки є дві Афродіти: Уранія (Афродіта Небесна) та Пандемос (Афродіта Земна). Відповідно Ерот Афродіти Небесної – це піднесене, високе, безкорисне почуття. Ерот Афродіти Земної – це пристрасть та насолода.

Інший учасник діалогу, Арістофан, трактує любов (Ерот) як початкове прагнення цілісності. Він обумовлює таке твердження початковою двостатевою природою людини. Після того як Зевс розділив цю істоту навпіл, одна частина набула рис чоловічої статті, інша – жіночої. Відтоді частини постійно шукають одна одну і прагнуть злиття, інколи не зважаючи на стать другої половини.

Думка про одностатеві стосунки зустрічається у Платона неодноразово. Мислитель не лише не засуджує таких взаємин, але й підтримує їх, стверджуючи, що виникають вони по волі самих богів і є дуже корисними. За часів життя Платона ставлення до чоловічої одностатевої любові було вже не таким схвальним, як ще за два сторіччя до нього (за свідченням Геродота, афінський законодавець Солон, вважаючи любов до юнаків ознакою шляхетності, узаконив її), але вона залишалася ще досить поширеною у стосунках старших і молодших у процесі виховання.

Промова Сократа, останнього учасника діалогу, по суті відображає платонівську концепцію розуміння любові. Промовець пояснює суперечливу природу Ерота, виходячи з того, що батьками його були Порос (бог багатства, достатку) і Пенія (богиня бідності, злиднів). Ввібравши риси обох батьків, Ерот – “золота середина” між прекрасним і спотвореним, між мудрістю і неосвіченістю. Сократівський Ерот – духовний розвиток, кінцевою метою якого є здобуття вічного існування. Мислитель розділяє шляхи здобуття безсмертя, беручи до уваги, що “народження суть прояву безсмертного начала в істоті смертній”. Усі люди, на думку Сократа, вагітні, але одні – “тілесно”, інші – “духовно”, таким чином, ті, що наділені “тілесною” вагітністю, увічнюють себе дітонародженням, а ті, яких переповнює духовна наснага, залишають по собі пам’ять завдяки творчості.

Ідея любові до прекрасного через споглядання краси окремого до усвідомлення цілісної, загальної ідеї краси і є філософською системою Платона. За всіма різновидами любові (до батьків, до держави, до творчості) повинна стояти вища любов – любов до світу вищих і незмінних ідей, до вищого світу добра як такого, краси як такої, істини як такої. Саме таку любов слід називати “платонічною”, хоча сьогодні під цим терміном закріпилось значення асексуальних стосунків чоловіка і жінки.

Таким чином, можна стверджувати, що в розумінні Платона поняття “любов” поєднує декілька аспектів. Це: 

• любов “земна”, в основі якої лежить втіха, пристрасть, жадоба до тілесної насолоди;
• любов “небесна”, що споріднена з поняттями дружби, щирості, відвертості;

• “платонічна любов”, в основі якої лежить ідея божественної краси, блага, безсмертя.

По-іншому постає роль любові у праці Платона “Держава”, де її підпорядковано загальним полісним інтересам. Розглядаючи питання шлюбних стосунків та відтворення людського роду, Платон враховує природність людського почуття один до одного, а тому шлюб розглядає як винагороду за доблесть. Проте священним є не шлюб, заснований на приватних прихильностях та вподобаннях, а шлюб, укладений в інтересах держави, безпосередньо за її втручання. Священний шлюбний союз – поєднання кращих із кращими, здорових із здоровими з метою забезпечення найкращого потомства.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
ТЕГИ: кохання
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.