Поле битви — інформаційний простір

29 января 2013, 21:02
0
390
Поле битви — інформаційний простір

Як використати можливість віль­ного доступу до інформації. То­тальна культурна експансія, вкорінення поглядів.

Розвиток кому­нікаційних системних мереж створює далеко не вірту­альну можливість цільового маніпулювання свідоміс­тю тих чи інших груп людей, регіонів чи країн з метою нав'язати потрібні оціночні характеристики, погляди, норми поведінки, за потреби — для дестабілізації владних, суспільних структур, несанкціонованого втручання у внутрішні справи держав. Оголошено війну, і вона вже точиться, невиди­ма, але не менш руйнівна за традиційну. Ця війна — ін­формаційна. Немає необхід­ності ані у військових діях, ані в кро­вопролитті. При цьому країна навіть не відчуває, що вона зазнає такого впливу зовні». Зов­нішнє управління при цьому може мати достатньо від­далений характер, створюючи певні системні умови для впливу.

Інформаційна агресія, вплив ґрунтуються на викорис­танні в основному трьох «китів»: ЗМІ, культури, сус­пільних наук. Форми ж і канали поширення інформації можуть бути найрізноманітніші — історичні, культуро­логічні розвідки, музика, іграшки, технічні пристрої, ЗМІ тощо — залежно від завдань і цільових соціальних груп. Заразом інформаційна війна передбачає комплек­сне використання комунікативних засобів і дій, коригованих відповідно до конкретного інформаційного прос­тору.

Визначають низку факторів, урахування яких дає змогу збільшити інформаційний вплив.

Один із них — ефект асиметрії, коли опонент унаслі­док інформаційної дії не може відповісти адекватно одразу. Стосується це, скажімо, поширення чуток, анекдотів, інформації через публікації у непідконтрольних ЗМІ. Важливе місце посідають тут і неформальні канали спілкування (блогосфера), де найбільше циркулюють чутки, перекази, анекдоти, міфи, які дій­сність не може спростовувати. Здатність таких форм інформації до самостійного існування та поширення використовують для вкорінення певних образів, характеристик, ревізії офіцій­них оцінок подій. Часто саме неформальні ко­мунікаційні канали є найефективнішими у впливові, вони найорганічніше заповнюють інформаційні ніші, недосяжні для офіційного трактування. Оскільки разового впли­ву недостатньо, готують цілі блоки чу­ток. За часом функціонування чутки визначи­ли цифру в 12–15 днів, після яких чутка “вити­рається” чи витісняється. Але сформована нею позиція все одно продовжує діяти. Чутки, надто ті, що мають правдивий ґрунт, здатні каталізувати суспільні процеси.

Подібну дискредитаційну роль виконують і анекдоти, що не завжди є «народною творчіс­тю», хоч їх і придумано для народу. Утім, анек­доти, як і чутки, використовують і з метою популяризації того чи іншого лідера. Такі інфор­маційні технології використовує штаб чільника ЛДПР В. Жириновського, в Україні постій­но видає збірки «позитивних» анекдотів про себе «співаючий ректор» М. Поплавський.

Сучасні ЗМК дають змогу легалізувати будь-яку чутку. Нині чи не основним першод­жерелом згаданої цільової інформації став Інтернет. Поширена через нього непідконтрольна інформація у традиційних і масовіших ЗМІ набуває вже «офіційного» характеру, а мікроподія стає макроподією, чим і досягається ефект комунікативного резонансу, унаслідок якого навіть недійсні «посили» можуть викли­кати масові дії, стимулювати підтримку, засуд­ження чи спротив, зміну поведінки. 

Ефективно використовують і ефект збіль­шення інформаційного навантаження, коли обсяг інформації відволікає, дезорганізує її от­римувача. Це дає змогу цільово переорієнтува­ти його на оціночні сприйняття, потрібні від­правнику інформації. При цьому ведеться бо­ротьба і за ініціативу в трактуванні чи замов­ленні «теми». Підмічено, що постійно в центрі уваги громадськості може одночасно перебу­вати обмежене коло тем — до п'яти. Подати їх, заволодівши у такий спосіб увагою, приверну­ти її до бажаного чи навпаки — відвернути від небажаного — завдання інформтехнологів. Контроль за інформаційним простором дає та­ку можливість.

«Вежливость — для трусов. В интернете нет места для любезностей. Ко всем другим комментаторам нужно относиться, как к несносным лузерам», - формулирует кредо настоящего тролля известный российский интернет-комментатор и блогер Эрик Гриффит.

Своєрідним вищим пілотажем інформацій­них технологій є при цьому використання ефекту напруженого очікування «цільове створення ситуації невизначеності, коли адре­сат очікує розкриття анонсованої теми чи, за­хоплений сюжетом, напружено очікує розв'яз­ки». Такий психологічний прийом передба­чає нагнітання ситуації, завищення можливої загрози, а то й залякування, після чого пропо­нують вигідне для «контролера» рішення. Йо­го застосували під час газового «протистоян­ня» російських і українських правлячо-бізнесових еліт , коли під вигля­дом компромісного виходу зі створеної кризи Україні нав'язали «рятівні» необґрунтовано високі ціни на газ.

Проводячи інформаційні операції, слід зау­важити, широко застосовують не лише справ­жні, а й неправдиві факти та міркування, ло­гічні конструкції, що дають змогу (незалежно від того, на які факти — справжні чи вигадані вони опираються) підвести до запрограмова­них висновків.

Такі технології дезінформації, дифамації, створення образу зловмисника широко зас­тосовувуються. У кампанії дискредитації задіюються всі контрольовані ЗМІ, під­контрольні організації та установи. Вершиною безглуздя та цинізму стало поширювання інформації про санкції  проти політичних сил, призупинені або відміни співпраці з ними різноманітних міжнародних установ. Спростування цієї брехні, що здійснили навіть самі міжнародні установи, які буцімто застосували санкції, жодне з видань, які дезінформували українців, не оп­рилюднило…

Під час розроблення та ведення інформацій­них операцій ураховують й інші чинники, здатні впливати на людей. Різні мовні конс­трукції, семантичний ряд, тексти по-різному діють на аудиторію (поети, приміром, завжди були на вістрі революцій). Слово здатне цільо­во не лише інформувати, а й програмувати, ко­дувати поведінку, що також використовують. Семантичний, мовний терор — одна з ознак ве­дення інформаційної операції. Об'єкт впливу ставлять в умови дискомфорту, а він, шукаючи рівноваги, просувається у визначеному «агресором» напрямі. Як «доважок» такого терору може бути використано цільовий витік інфор­мації, поширення інформації або чуток, що нагнітають ситуацію. Такими були повідом­лення про порушення кримінальних справ, не­минучі допити, арешти високопосадовців кучмівського режиму Кравченка, Кирпи, Щерба­ня, Боделана, Бакая та інших, що призвело до самогубства одних та втечі за межі країни ін­ших. Не виключено, що саме це, а не розсліду­вання і притягнення винних до відповідаль­ності, і мали на меті замовники витоку інфор­мації. Щоб впливати на свідомість, застосову­ють і візуальні (образотворче мистецтво, кі­но), звукові (музика), інші прийоми.



Особливе місце у тактиці інформаційних во­єн займає «проблема лідера». Або «противсіхство».

Нерідко інформаційну війну ведуть і на по­зитивному ґрунті. Стосується це, скажімо, нав'язування альтернативних уявлень, пропа­ганди взірців, кращих за наявні, створення об­разів людей, здатних поліпшити життя. Часто такий «позитив» для системи є не менш руй­нівний, аніж пряма компрометація режиму.

Інформаційні війни можуть мати і локаль­ний характер. Скажімо, влада — опозиція, вла­да — олігархи, олігархи — олігархи й ін. Вкла­даючи гроші в мас-медіа та контролюючи ін­формаційний ринок, власники ЗМІ здобува­ють додаткові і потужні важелі обстоювати свої інтереси, нав'язувати своє бачення тих чи інших подій та процесів, власне — руйнувати «вороже» середовище. Інтереси ж можуть бу­ти різними — від ідеологічних, навіть етніч­них, до приземлено економічних. Прикладом українського «глобалізаційного» використан­ня ЗМІ для формування громадської думки, впливу на владу стало задіяння одразу трьох загальнодержавних телеканалів, що фактично належать єврейському олігарху Вікторові Пінчуку, під час конфлікту щодо приватизації од­ного з підприємств. «Війна за феросплави-2005» засвідчила, що в умовах приватномоно-полізованого національного інформаційного простору навіть держава не здатна інформа­ційно адекватно реагувати на зазіхання комер­ційно-політичних кланів. Інформаційні техно­логії не новина і в кримінальних протистоян­нях.

У 1995 р. в Донецьку на стадіоні «Шахтар» під час футбольного матчу внаслідок потужно­го вибуху загинув президент місцевого клубу Ахаті Брагін — він же кримінальний авторитет Алік Грек, а з ним ще кілька осіб. Убивство ста­ло фіналом більшого протистояння за переділ зон впливу у регіоні. Як розповідав на судово­му процесі один із членів банди, яка здійснила вбивство Брагіна, Вадим Болотських, ще до початку «бойових дій» проти конкурентів по­вели інформаційну війну. По Донецьку поши­рювали чутки, що з Аліком Греком вести спра­ви ненадійно, що скоро йому настане кінець, а «дружити» потрібно з іншими, угрупованням Рябіна-Кушніра, яке може вирішувати «будь-які проблеми» (саме вони й конкурували з Брагіним). І коли «громадську думку», здава­лось, було підготовлено, тоді й прогримів ви­бух на стадіоні.

Розробки в інформаційній галузі поглина­ють величезні ресурси, лише США витрача­ють на створення нових інформтехнологій до двох мільярдів доларів на рік. Дослідники го­ворять про фактично нову еру гонки озброєнь — в інформаційній сфері. Новітні дослід­ження і винаходи видаються вигадкою фан­тастів і свідчать про небезпеку жорсткого кон­тролю за свідомістю людини, а отже — сус­пільством.

Слід зазначити, що інформаційна війна не може бути односторонньою, вона позначаєть­ся і на «агресорові», який опиняється перед необхідністю мінімізувати вплив своїх дій, своєї інформації і на власній інформаційній території. Останнім часом з'явилася навіть професія, «спіндоктор», чиє завдання — зніма­ти, крім інших, негативні наслідки інформа­ційних «бумерангових» ударів.
Парадокс у тому, що чим суспільство розвиненіше, інтегрованіше, тим воно і відкритіше для впливу, залежніше від функціонування ЗМК. 

Використано матеріали журналу «ПЕРСОНАЛ»   
Юрій БОНДАР, 
доктор філософії у галузі політології
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.