КОЛИ ПЛАЧУТЬ ПРОКУРОРИ ...

29 января 2013, 22:49
0
482
КОЛИ ПЛАЧУТЬ ПРОКУРОРИ ...

Мені часто робили зауваження, вважаючи мене сильною людиною, що я дуже багато та часто плачу...

Дорогі друзі !

Мені часто робили зауваження, вважаючи мене сильною людиною, що я дуже багато та часто плачу. Навколо всі кажуть :"Чоловіки не плачуть". Як ти можешь ? Але в цьому величезному та "тяжкому" світі у мене є з кого брати приклад - це мій БАТЬКО, який, як я вважав, не плакав ніколи - я помилявся. Він не плакав вдома і не показував свій біль, не перекладуючи свої проблеми та проблеми оточуючих на своїх близьких - жінку та дітей. З кожним разом все частіше я чую від своєї мами, що я з кожним часом, хвилиною та секундою стаю схожим на свого батька. І ось чому. Нещодавно, в спілкуванні з мамою, я висловив своє бажання помагати дітям-сиротам та взаголі дітям, котрі так ждуть нашої допомоги. В чому мене підтримала мама, яка пообіцяла в цьому допомогати і сказала що я схожий на свого батька. Я запитав : "Чому ?" І тоді вона мовчки принесла вирізку з газети ще від 31 жовтня 1998 року, де зазначалося, що мій батько, займаючи таку посаду, знаходив час, кошти, спонсорів та добрих людей, з допомогою своїх помічників, залучався їхньою підтримкою та допомогав бідним родинам та їх дітям. Він робив це завжди. При цьому Пан прокурор плакав. І щоб хто не казав, що чоловіки не плачуть, назва цієї статті доказує зворотнє.
Я пишаюсь тобою ПАПА і так хочу бути схожим на тебе...

КОЛИ ПЛАЧУТЬ ПРОКУРОРИ ...

Кожна щаслива сім"я щасливо однаково, кожна нещасна - нещасна по-своєму, - сказав колись класик. Можливо, так було. Тепер всі нещасні сім"ї рідняться однаковими нещастями : безробіття, безгрошів"я, безголів"я. А про щастя розмова не ведеться. У контексті сплюндрованої країни це поняття стало недосяжним і недоречним. Для переважної більшості, серед якої конотопські сім"ї Демидко та Солодких. Дві сім"ї з величезної когорти обділених долею, обставинами, епохою. Про яке щастя, яку радість можна мріяти, коли хліба не наїдаються ? Випросила (!), приміром, завідуюча службою міськвиконкому у справах неповнолітніх В.Д.Євтушенко у одному приватному магазині, аби давали безкоштовно по буханці хліба на день бабусі Солодкій - і спасибі велике і їй, і комерсантам. Та чи врятує це трьої дітей ? А решту ? "Сім"я соціального розвитку" - термін, який міцно вкоринився в ділових паперах як символ розтерзаної епохи. Бабуся Г.Ф.Солодка на свою мізерну пенсію утримує 3 малолітніх онучок і безробітного сина (мати дітей - якщо можна назвати її матір"ю - невідомо де). Дідусь і бабуся М.Т. та Г.Г.Демидко виховують чотирьох малолітніх онуків (їх син - в місцях позбавлення волі, мати дітей померла). А діти весь час хочуть їсти, їх треба у щось вдягати, чимось опалювати приміщення. При такому життєвому розкладі питання освіти і духовного розвитку відходять на задній план, але повноцінну людину і громадянина без цих чинників виховати неможливо. От і робіть висновки про майбутнє країни, в якій нам випало жити.
І такіх голодних та напівголодних дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків, лише шкільного віку в місті 56. А дошкільнят ? А новороджених, від яких не лише відмовляються батькі (як свідчить інспектор з опіки міськво В.О.Бойко), а яких у прямому значенні викідають на смітник ? Хоча відповідні міські служби роблять все можливе, щоб хоч якось полегшити долю скривджених малюків, але відсутність коштів (бич часу ?) - нівелює всі їхні добрі поривання.
- Якщо держава не в змозі потурбуватися про дітей і стариків, то яка це держава ? - такої думки дотримується прокурор міста, радник юстиції В.А.Сергієнко, клопотами якого вищеназваним сім"ям власники приватних магазинів безкоштовно виділили дитячий одяг. Разом зі своїм помічником О.М.Ярмак та працівниками редакції Валентин Анатолійович особисто відвідав родини Демидко і Солодких, розпитав проїх проблеми та вручив такі життєво необхідні дітям речі. І коли гості (якщо можна назвати ці гіркі відвідини гостиною) покидали бабусю Г.Ф.Солодку з виснаженою, хворою дитиною на руках, то чи то сумний осінній день хлюпнув краплину дощу, чи то світло так переламалося, а здалося присутнім, що якость незвично заблищали очі прокурора. Але те продовжувалося тільки мить і, можливо, все лише здалося ...
Того дня прокурор міста за браком часу, який у нього рухається на секунди, встиг відвідати лише дві нещасні сім"ї. Решта - на черзі. Але одна людина, навіть коли вона обіймає таку важливу посаду, не зможе охопити всього.
Тож від імені прокуратури Валентин Анатолійович звертається до людей, яким в житті пощастило більше : до приватних підприємців, виробників продукції та її продавців. Шановні панове ! Допоможіть вашим юним обездоленим землякам вижити в цьому байдужому світі ! Хто чим може : коштами, їжею, одягом, взуттям, товарами повсякденного вжитку. Адже ще років чотири тому конотопські підприємці брали під свою постійну опіку дітей-сиріт та дітей, які залишилися без батьківського піклування і стоять на обліку в органах опіки міськвиконкому, добровільно надавали матеріальну допомогу, паливо, подарунки до свят, влаштовували екскурсії тощо. Минулого року протягом 1 місяця за рахунок спонсорів щодня обідало 86 обездолених дітей. Цього року протягом березня-травня таким чином вдалося допомогти 132 неповнолітнім. Так само добрі люди посприяли й відзначенню Дня захисту дітей.
Наша редакція приєднується до цього звернення. Бо коли прокурори, ці мужні й незворушні вартові Закону, плачуть значить не все на краще в цьому ненайкращому із світів. І це страшно.


Надія
Петренко



На знімку : прокурор міста Конотоп

радник юстиції Сергієнко В.А.,

помічник прокурора Ярмак О.М. та
працівник редакції відвідують сім"ю
Солодких ; Г.Ф.Солодка з найменшою онукою
Мирославою.

Закликаю всіх Вас не бути байдужими та по можливості допомогати не тільки дітям, а всім людям, які в цей час так "жадібно" чекають на нашу допомогу.

Хочу запевнити Вас всіх, що моя родина буде завжди допомогати бідним людям та продовжувати добрі справи нашого БАТЬКА. Мені дуже соромно, що я раніше не звертав на це уваги. Тому - ПАПА, пробач за все. Твої добрі справи будуть жити вічно в твоїх дітях та онуках, котрі будуть продовжувати те добро, яке ти ніс на цю землю.

З повагою

Ваш Спартак Сергієнко
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.