Оперція «Шкільний топ-тобус»

9 февраля 2013, 21:29
0
497

Місцеві бюджети просто не тягнуть "Шкільні автобуси", але усім однаково


            Найпростіший спосіб вирішення проблем, яким, на жаль, досить часто користуються наші чиновники – перекинути проблему «з хворої голови на здорову». Саме таким чином керманичі Кіровоградщини та багатьох інших областей країни «вирішили» питання зі шкільними автобусами для сільської місцевості.

            Мандруючи просторами різного роду урядових і владних порталів, журналіст «Нової» і автор цих рядків наштовхнувся на повідомлення, розміщене не аби де, а на самому порталі нашого Уряду. У короткому повідомленні від 11 листопада ще 2011 року було сказано, що для двох районів нашої області (Устинівського та Новоукраїнського на Кіровоградщині) будуть закуплені шкільні автобуси, обладнані місцями для дітей з особливими потребами. Була навіть озвучена їх вартість згідно з «Вісником державних закупівель» – 454 тисячі гривень за один агрегат.

Виникло бажання дізнатися, як же працюють такі корисні і недешеві машини від Уряду в таких далеких і відверто небагатих районах. Але в Устинівському районі нам повідомили, що в такому автобусі просто не мають потреби, адже такої кількості дітей-інвалідів, дякувати Богу, не мають.. Звісно, нові автобуси отримали (30 вересня, під час приїзду міністра Табачника на регіон їх дали більше тридцяти), але то – звичайнісінькі шкільні «Богдани», без будь-якого додаткового опціону аж на 450 з гаком тисяч. . Цікавіше виявилося згодом.

Щоб ніхто не здогадався

            В Устинівському районі райрада 16 листопада минулого року прийняла рішення № 142 з досить таки конспіративною назвою «Про надання дозволів на передачу у спільну власність та оренду основних засобів». Які такі «основні засоби» хто і кому передає у «спільну власність та оренду» стало остаточно зрозуміло тільки після першого січня 2013 року: таким способом усі шкільні автобуси, що до цього знаходилися у віданні районного відділу освіти, передали на баланси сільських рад.

Назва документу – «Про надання дозволів…» може наштовхнути на думку, що хтось оці дозволи дуже просив, однак це не зовсім так. А точніше – зовсім не так: сільські ради, які отримали у «спільну власність» автобуси, просто не мають коштів на їх утримання і тому деякі з них відмовилися брати такий «коштовний» подарунок. Так у Дмитрівській сільській раді Устинівського району нам пояснили, що не прийняли на баланс новий автобус, подарований не так давно уже колишнім губернатором Ларіним, через низку очевидних причин: по-перше, в бюджеті сільської громади не передбачено на це жодної копійки (зараз школярів тут підвозять за рахунок районного бюджету та субвенцій сільської ради), по-друге, для повноцінного і законного підвозу дітей до навчального закладу, необхідно мати не тільки автобус з паливом і водієм, а й механіка, який би інспектував авто перед поїздкою та лікаря, що даватиме «добро» водієві на виїзд на маршрут, також необхідний ангар – місце, де потрібно зберігати автобус, адже відкритий усім вітрам, навіть новий, довго транспорт громаді не прослужить. Крім того, у сільській місцевості не просто знайти водія, що має відповідний досвід і допуск до роботи з перевезення школярів. Якщо ж вимоги до організації перевезень не виконані –  громада просто не має права підвозити дітей до шкіл, а пішки, «топ-тобусом», не кожен школяр дійде.

            Досить дружелюбне джерело в Устинівській райраді, яке втім побажало зберегти своє ім’я в таємниці, повідомило, що рішення № 142 вдалося прийняти лише з третьої спроби: спершу депутати його з тріском провалили, потім зовсім трішки не дібрали голосів, а з третього разу, завдяки «качелям», все-таки ухвалили злополучну постанову. Робилося все це, прохопився наш співрозмовник, за директивою «зверху», з райдержадміністрації, а районні депутати й самі не раді прийнятому рішенню. Що поробиш: «вертикаль влади» є «вертикаль влади».

Хотіли як краще

            Якщо настільки не вигідно місцевим бюджетам утримувати шкільний транспорт, то навіщо ж устинівські депутати «дозволяють» це? Відповідь така: «щоб перекласти з хворої голови на здорову». Таким способом можна зменшити кількість дірок і так у слабких районних і обласному бюджетах. «Сплавивши» автобуси на плечі місцевих громад, влада позбувається суттєвої статті витрат і залишає за собою право якщо не «карати шкідників» (за сталінською термінологією), то бодай грізно махати на них кулачком, мовляв, сякі-такі не можуть гідно організувати підвіз дітей до навчальних закладів, адже тепер це проблема голови села чи селища.

            Випадок з Устинівським районом – не одинокий. Як виявилося, питання переведення автобусів на баланс місцевих рад розглядалося і в Малій Висці, однак далі обговорень діло не пішло. Схожа ситуація і в Гайворонському районі, а от на  Бобринеччині шкільні автобуси ще з лютого-березня минулого року віддані на обслуговування місцевим радам. Як повідомила нам начальник відділу освіти Бобринецької райдержадміністрації Вікторія Литвинова, було попередньо проведено усі необхідні роз’яснювальні роботи з головами місцевих рад, підготовлено медиків та водіїв для законного функціонування засобів перевезення.

            Ми звернулися за коментарями до начальника відділу освіти Устинівської РДА Алли Семенюк: Відділ освіти готував місцеві громади до такого розвитку подій – роз’яснювальна робота велася протягом усього 2012 року. Рішенням сесії районної ради в листопаді минулого року вирішено передати автобуси, які куплено за рахунок місцевого бюджету на баланс сільських рад, а ті, що куплені за рахунок держбюджету – в оренду сільським радам. Деякі голови сільрад погодилися з цим, а деякі ще вирішують це питання. Чому не передано повністю? Ганно-Требинівська  сільрада відмовляється категорично, у зв’язку з відсутністю фінансових можливостей утримувати автобус, а Димитрово і Криничуватка, за нашою інформацією, ще розглядають це питання. Проблема криється у фінансуванні водія, медичної сестри та механіка і. звичайно, необхідне місце для зберігання шкільного транспорту. Зазначу, що це рішення райради не є категоричним, тобто ніхто не ставив умови тільки з першого січня брати в оренду чи на баланс транспорт – селищні громади протягом 2013 року можуть взяти ці автобуси, якщо будуть створені усі додаткові умови.

 

Конспірація перш за все

Виходить, ніби-то за власною ініціативою місцеві громади забирають на себе тяжку і непосильну для адміністрацій ношу. Прямо якийсь стаханівський рух добровільного виконання державних ініціатив. Аж душа радіє, але чомусь в голові засіла фраза зі знаменитої комедії А. Гайдая «Операція «И»»: памятаєте «– А почему «Ы»? – А чтоб никто не догадался!». Саме так – тихо і мирно, без галасу в пресі («щоб ніхто не здогадався»), автобуси для школярів переводять з балансу району на баланси місцевих сільських рад. Тихо і мирно, але примусово, подекуди райради час від часу піднімають це питання і такий нібито корисний подарунок від держави лягає тягарем на плечі селян.

Найсумніше те, що так і було задумано. Все це передбачено програмою «Шкільний автобус». В її тексті чорним по білому написано: оптимальний шлях розв’язання проблеми  підвезення школярів і працівників освіти – «виконання Програми за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів за умови стабільного фінансування, а також інших джерел, не заборонених законодавством, що дасть можливість координувати закупівлю шкільних та спеціальних шкільних автобусів, оновлення існуючого парку шкільних автобусів і протяжність спеціалізованих транспортних маршрутів». Мусимо зазначити іще одне. Автору цих рядків відомий випадок в одному з сіл області – функціонування школи тут припинили нібито через невелику кількість дітей. Від пропозиції райво утримувати школу за гроші громади селяни відмовилися, вважаючи що автобус їм обійдеться дешевше, однак буквально через рік їм цей автобус поставили на баланс з усіма додатковими наслідками, що з цього витікають (лікарем, механіком, ангаром, паливом і т.д.). То чи не простіше було б зберегти школу, яка пережила революцію, дві світові війни, розпад двох імперій, але виявилася непотрібною за часів незалежності?

І наостанок. День роботи Верховної Ради коштує 2,3 мільйона гривень. Тобто якщо один день Рада не працюватиме, держава зможе дозволити собі 5 автобусів, обладнаних для дітей з особливими потребами. Може, якщо чиновники подумають про неоплачувану відпустку хоча б на день, то частину проблеми можна буде вирішити?..

Володимир КОНДРАШОВ

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
ТЕГИ: образование,школа,Кировоградщина,местная власть
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.