Що у нас краще - дороги чи дурні ?

18 февраля 2013, 17:57
Інженер-гідротехнік
0
225

«Мало того, - бідкається вона, - що майже кожного вечора його привозять вщерть нетверезим, так ще й по вихідним з компанією витворяють такий бедлам, що збігаю із дому».

 Усі клянуть наші дороги, та не знають, кому і на кого скаржитися. А я знаю. Самим на себе... В Радянському Союзі були основні проблеми - дураки і дороги. Доріг нема, а «дурнів не сіють, не оруть, вони  самі ростуть», та ще й нами керують… Всі хочуть ситно їсти і м'ягко спати, тільки не бажають чесно працювати.

 Якість доріг залежить, у першу чергу, від структури і міцності основи, а потім і від покриття. Основа – це оптимально ущільнене земляне полотно; це декілька несущих шарів піщано-гравійних матеріалів, укладених по типу зворотного фільтру, щоб унеможливити капілярне підняття вологи до верхнього покриття; це миттєвий поверхневий водовідвід і надійний дренаж ґрунтових вод. Ніяке покриття не витримає, якщо основа низької якості та ще в зимовий період утримує вологу.

 Понад 40 років тому  їхав своїм «москвичем» від Ріпок до Любеча (Чернігівська область) по дорозі з земле-цементним покриттям (шедевр совкової  раціоналізації). Колдобини такі, що 35 кілометрів долав понад  дві години. В тому році побував у Калінінградській області (бувша Східна Прусія). До кожного села - якісна дорога. Коли почув, що основні магістралі збудовані у тридцятих роках, я пройнявся повагою до Гітлера (зовсім не за те, за що симоненківці - до Сталіна). Гітлер збудував дороги, лиш потім напав на сусідів, а Сталін, облаштував ГУЛАГ, бажав ще цей сатанинський досвід запровадити у всій Європі.

 У 1988 році мене призначили керівником  вахти УМБР тресту «Южатомэнергострой» на будівництві міста Славутич. Якось примітив, що виконроби переклали деякі свої  обов’язки по контролю за станом ущільнення земляних насипів двом молодим водіям "камазу". Відпрацьована схема така: виконроб віддає  водієві схему місця відбору проб; на другий день отримує один примірник схеми з підписом працівника будівельної лабораторії і (завжди!) з позитивним результатом. Запідозривши неладне, я вияснив, що водії, в основному, забавлялися з молодими лаборантками (кабіни автомобілів просторі, навкруги сосновий ліс), а проби брали не в позначених  на схемі місцях, а на ущільнених ділянках. Після дієвої профілактики ці неподобства припинились.

Трохи згодом був присутнім на «совещании по качеству» будівельних робіт. В одному із доповідачів  впізнав свого однокурсника…Привітались, порозмовляли. Працює у Києві, наглядає (принципово!) за якістю будівельних робіт. Хотів розповісти про дійсні справи в підлеглій йому славутичській конторі, та передумав. Від нього так віяло особистою значимістю і зверхністю столичного клерка, що я  стримався, бо розумів: якщо батьки не навчили «зреть у корень», то я не допоможу, а столичне  крісло, крім догоджання і окозамилювання, нічому не навчає.

Епізод за часів Кучми (при «попєрєдніках»). Зустрів знайомого, що працював раніше бульдозеристом у Славутичі, а нині понад два роки працює по вахтах на будівництві дороги Київ-Одеса..  Рік - на бульдозері, а нині важким катком ущільнює  основу дорожнього полотна. «Справляєшся?» - запитую. - «А що справлятися?  Там такі вимоги, що 18 разів потрібно пройтися катком по одній ділянці. А хто це робить? 5-6 разів – і достатньо». Каша маслом, як говорять в Одесі.

 А як сьогодні? Моя знайома купила квартиру в панельному будинку. Поверхом вище мешкає працівник технічного нагляду за будівництвом доріг. «Мало того, - бідкається вона, - що майже кожного вечора його привозять вщерть нетверезим, так ще й по вихідним з компанією витворяють такий бедлам, що збігаю із дому».

 Пишу, а на те, що в нас краще - дороги чи дурні – не маю відповіді, мабуть, однакові. Та чи будуть зміни і коли?  І бабусиному коту відомо, що без оптимальних капіталовкладень ніколи не буде якісних доріг. Гітлерівська влада  зуміла залучити на це кошти німецьких товстосумів. Українські мільярдери, серед яких ні одного українця, тіньові (награбовані) капітали тримають в офшорах. Країна їх турбує, в основному, як донор наживи.  А влада й парламент, в якому тільки 29 % етнічних українців (у владі ще менше), не здатні змусити товстосумів вкладати кошти в будівництво якісних доріг, бо при косметичному (ямковому) ремонті бюджетні гроші можна   розкрадати до безконечності... І коли Медведчук цинічно глузує з нас (країною керуєш ти, а не ті, кого ти обираєш), то має рацію. Дійсно, країною керують ті, що себе обирають, - ми ж тільки  голосуємо за них, бо самі такі, як і дороги.

 Частенько чув від своєї набожної матері: «Та його (її, їх) дурний піп хрестив!». Вже студентом спитав: «Хіба може піп бути дурний?». Відповіла: «Може. Розумних попів ленінці виганяли, стріляли, топили в ополонках, а церкви руйнували й оскверняли. Тепер у хибарках і клунях правлять службу безбожники, п’яниці і гультяї. Тому й «гойдаються на вітах нехрещені діти», як у тому вірші, що ти мені читав»... Та більше всього мене тривожить, що й за нинішнє молоде покоління через 20-30 років будуть говорити, що не той піп їх хрестив.

                                                                     

 

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.