А, може, слід почати зміни з себе, Оксано?

22 февраля 2013, 23:03
0
727

Реакція на статтю Оксани Ващенко про "злочинні" дії народного депутата Ігоря Мірошниченка в Охтирці.

 

Резонанс навколо знесення пам'ятника Леніну в Охтирці набув чималого дискусу в суспільстві. Щоправда, зважаючи на те, що ніхто, крім міліції, не вийшов захищати пам'ятник вождя революції, його значимість для пересічного українця практично зведена до нуля. Навіть потужні критики цього дійства закидають народному депутату Мірошниченку хіба що неправомірність його дій відповідно до закону. Якби це не член партії «Свобода», якби це не Ігор Мірошниченко, то, звичайно, подібна подія б не зазнала подібного скреготу збоку провладних депутатів та чиновників. Думаю, немає потреби говорити про те, що подібні пам'ятники потрібно було вивезти на смітник ще двадцять років тому, аби не повертатися знову і знову до старого прорадянського ганчір'я і  не тріпати цим порохом над нашим і так крихким, мов кришталева ваза, суспільством.

 Сісти за написання цього матеріалу мене змусило трохи інше – стаття Оксани Ващенко «Карні злочинці зі «Свободи» вершать самосуд» (http://ua.golos.ua/politika/13_02_18_ugolovniki_iz_svobodyi_vershat_samosud)
на рахунок «злочинних» дій депутата Мірошниченка в Охтирці. Нікого не дивує, що молода дружина «старого» комуніста стала на захист свого чоловіка. Однак Оксана, яка намагається вдавати з себе незалежну журналістку з претензією на комуністичну незавуальованість, замість виваженого аналізу події, вдалася до звичайного жіночого пліткарства та жовтизни. Це якраз в дусі комуністів: говорити багато, звинувачувати усіх навколо, називати чорне білим і, при цьому, виходити сухим із води. Особливо гарно звучить кінцівка про зміни, які потрібно починати з себе. Як влучно авторка оперує мітинговими слоганами! Недарма є поплічницею великого гравця словами, який вдало перевалює країну до радянської руїни, імперської Москви, а сам вперто тримається за блага цивілізації, створені далеко не за часів його улюбленого режиму, живе в будинку, де європейський, а не совєцкий ремонт, користується технікою, не радянської доби і, врешті-решт, їздить далеко не на «Запорожцеві» чи, хоча б, ВАЗові. Та й сама Оксана не промах, судячи з декларації народного депутата Симоненка, оприлюдненої ЗМІ, вона володіє чотирьома квартирами, відкритим також залишається питання про маєток у с.Горенка, у якому ЗМІ та місцеві мешканці постійно фіксують перебування «комуністичної» пари. Нехай і записаного на сина Симоненка, але масштаби обістя могли б слугувати гарним пансіонатом для трудівників, скажімо, якогось заводу, за інтереси яких так палко виступає лідер комуністів.

Про це Ващенко вміло замовчує, зате перемішала в одну кучу пам'ятник Леніна з автівками Мірошниченка. Мене завжди вражала постановка питання про наявність представницького авто у людини, якій не 20 , а 37 років, яка працює з 2 курсу університету, і стала  успішною в професії. Чому ж тоді синам Симоненка можна їздити на представницьких машинах, будувати дорогі особняки, вести бізнес, а їхнім ровесникам, таким, як Мірошниченко, ні? Тим паче, що батько останнього все життя пропрацював простим водієм і вряд чи міг скласти будь-яку протекцію чи надати фінансову допомогу сину. Тож честь і хвала людям, які зуміли самі, без сторонньої участі досягти фінансового успіху. Більше того, я відкрию секрет Оксані, яка навчалася на рік пізніше за мене і на два за Мірошниченка в Інституті журналістики, що, виявляється, відсотків 80 моїх, я також, впевнена, і її однокурсників, також уже придбали власне житло в Києві та мають автомобілі. Що ж до Ігоря Мірошниченка, перший автомобіль у нього з'явився ще в студентські роки і, з того часу, він ніколи не залишався без «коліс».  Мені здається, для нашого виборця набагато важливіше знати на якому авто через п'ять років (я вже мовчу про 20!) виїжджає з Верховної Ради його обранець та як розширився його автопарк за часів роботи на держслужбі!  А ще дуже дивним виглядає, що  у старожила Верховної Ради Петра Симоненка та його дружини, згідно тієї ж декларації немає автомобіля, виходить у неробочий час народний обранець використовує службове авто у своїх власних цілях та цілях сім'ї? Можливо, для нашої біденної держави було б економніше, щоб депутат все-таки заробив на транспортний засіб самотужки? Щоправда, виникає питання про білий «Лексус», на якому була помічена неодноразово Ващенко, за дивним співпадінням, якраз у період її зближення з Петром Симоненком. Авторка, виходить, трохи заплуталась у реаліях, адже навіть якщо повірити, що автомобіль належить її сім'ї, яка має свій бізнес, то, виходить, таки можна заробити на представницьке авто у нашій країні, займаючись бізнесом чи, ба навіть, просто журналістикою?

Далі, говорячи про неперевірені факти «розширення готельного бізнесу» Ігорем Мірошниченком, вона чомусь не проявила свій журналістський інтерес до недавнього придбання головою Адміністрації Президента Льовочкіна за понад два мільярди телеканалу «Інтер». Де ж тут справедливість, говорячи про якісь абстрактні «радянські» квартири, отримані безкоштовно, вміло переводяться стрілки від очевидних зловживань нинішніми високопосадовцями. Так де ж обіцяна боротьба з олігархічними кланами, про яку так гучно втирав ще декілька місяців тому чоловік Ващенко?

Читаючи статтю Оксани Ващенко, яка, звичайно, спрямована на дискредитацію Ігоря Мірошниченка, відомого антикомуніста, а в його обличчі і всього ВО «Свобода», мимоволі доводиться стримувати обурення від цинічності авторки, адже і сама, як то кажуть, не без грішка. Епопею з публічними сварками з колишньою дружиною чоловіка обсмаковувала вся країна і не один день, не кажучи вже про етичну сторону ситуації. Коли я передала підбірку матеріалів про любовні походеньки комуністичного лідера одному з керівників осередку у себе на батьківщині, у Комуністичної партії стало на одного активіста менше, а в радянські часи, за якими так «сумує» Петро Миколайович, його історія стала б серйозним аргументом для виключення з партії, як мінімум. На жаль, в обличчі так званих комуністів ми отримали справжніх маргіналів, які вдало маніпулюють думкою нашого нестабільного суспільства. Намагаючись вколоти Мірошниченка, Ващенко виклала  інформацію про бабусю дружини, відому скульпторку, тільки правда життя в тім, що Ігор не тільки не був з нею ніколи знайомий, але і не знав про цей факт, коли познайомився зі своєю дружиною в Інституті. Просте, але справжнє студентське кохання, гарна міцна сім'я, в якій дружина – вірний соратник чоловіка. Знаючи принциповість Ігоря та щиру любов до України, можу впевнено сказати тільки одне, про своє ставлення до постатей радянської епохи він не приховував би навіть, якщо б його особисте життя залежало від бабусі дружини.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.