Музейники Переяслава вимагають звільнити директора!

28 февраля 2013, 21:17
журналіст
0
188

Раб є раб, але і раби бувають різні: раб-академік і раб-свинопас. І раб з головою академіка є рабішим рабом ніж раб з головою свинопаса.


Майже три роки колотить унікальний науковий колектив Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» на Київщині. Дітище аксакала музейної справи, Героя України М.І.Сікорського, після його відставки і смерті, очолили випадкові люди. Почалися звільнення, суди, скандали…

Комітет порятунку скансену оприлюднив відкритого листа про безлад у музеї, привертаючи увагу нового Міністра культури України.

«На нещодавньому форумі «Сікорські читання» у Переяславі,  було чимало іменитих та впливових гостей із столиці. Вони слухали промови одне одного і пишались тим, що про них не забули і їх було запрошено на це зібрання. На форумі були присутні нещодавно незаконно звільнені працівники музею, які незважаючи на своє незаконне звільнення, все рівно за покликанням залишаються музейниками. Ці професіонали музейної справи мали таємну надію, що імениті гості на цьому форумі, крім розмов про Сікорського М.І., об’єктивно проведуть порівняння його методів роботи та надбань як колишнього генерального директора НІЕЗ «Переяслав» із так званою музеєтворчістю нинішнього генерального директора музею Довгошиї П.О., який випадково посів цю посаду із травня 2010 р. Сподівались незаконно звільненні музейники, що будуть підняті питання про те, що музей потрапив зовсім не в ті керівні руки, і вже час його із цих рук виривати, а на самі ці руки вже давно пора одягнути браслети. Спокійні, не агресивні, не привчені Сікорським М.І. до свавілля з боку керівництва, вони не здатні були сприйняти як належне зухвалість нині діючого генерального директора Довгошиї та юристки музею, колишньої прокурорки, Панченко Тетяни, які їх незаконно позвільняли чи примусили звільнитися, щоб вони їм не заважали «керувати».

Були сподівання, що після читань буде схвалено резолюцію про те, що Довгошиї не місце у музеї, не те що на керівній посаді, а навіть доглядачем такого брати не слід. Наївно думалося, що поважні учасники форуму всі організовано прибудуть до адмінприміщення НІЕЗ «Переяслав» і кожен по черзі або всі гуртом висловлять своє незадоволення Довгошиєю як генеральним директором музею і попросять його зробити кадрові висновки щодо власної персони – тобто подати заяву про власне звільнення. Та де там!!! Ніхто із учасників Всеукраїнського форуму, хто має вплив та силу, як фізичну та і силу влади та авторитету, до адмінбудинку НІЕЗ  «Переяслав» того дня так і не наблизився і не відірвав Довгошию навіть і на хвилинку від його музеєосвоювальної діяльності. Ніхто іменитих гостей не стримував від цього вчинку, просто спрацювало українське: «А чого я один піду? А воно мені одному треба?». Прикро.

Маючи бурхливо-сумнівну біографію, у  травні 2010 р. Довгошия доповз до найвищого поки що шабля своєї кар’єрної драбини – його незаконно без конкурсу та освіти і стажу роботи призначають наказом Міністра культури України генеральним директором музею.

Довгошия будучи генеральним директором при Сікорському М.І. не дуже наважувався  заходити у фонди музею та здійснювати поголовну чистку кадрів. Після смерті Сікорського М.І. у вересні 2011р. у Довгошиї  відпала необхідність зглядуватися на чиї-небудь думки. Довгошия взяв за правило у своїй діяльності вислів: Сікорський мертвий, а ми живі нам треба поспішати. Звичайно, легко прийти на все готове і встановлювати свої вимоги. Однак, всі небайдужі до долі музею радять Довгошиї створити з нуля свій приватний музей і там керувати, як він хоче за своїм улюбленим єдиним принципом: закон – це ніщо, що сказав начальник те і роби, не хочеш – вижену. За майже три роки нічого з сучасного музейного підходу Довгошиєю не було впроваджено на практику, навіть ніхто і у проекти не ставав придбання програмного забезпечення для обліку цінностей, тривимірне фотографування експонатів, технічне обладнання для встановлення віку експонатів. Замість цього Довгошия зайнявся кадровими чистками у музеї. По критеріям підбору нового персоналу до заповідника Довгошиєю і без будь-якого глибокого аналізу можна з впевненістю сказати, що він діє за принципом: витіснити всіх розумніших за себе і понабирати тупіших за себе, але зобов’язаних посадою, щоб ними легше було керувати.

Не відчуваючи громадського осуду за свою кадрову сваволю та сили, яка б змогла його звернути у прямому та переносному змісті, Довгошия  за своєчасною підказкою юристки музею Панченко Тетяни зорганізував атестацію наукових працівників музею. Саме більшість науковців музею виступила із засудженням методів роботи менеджера Довгошиї. Саме науковці знають, де і який цінний експонат у музеї знаходиться. У разі його зникнення, науковці перші заб’ють тривогу і піднімуть шум, а це для освоювача музейних цінностей Довгошиї зовсім не потрібно. Тому їх треба позбутися, щоб не заважали розділяти і владарювати йому у музеї. Закону Довгошия уже не боїться, бо вважає, що юрист музею – дружина діючого місцевого прокурора, колишня прокурорка Панченко Тетяна є тією прокладкою, яка не дасть просочитися до Довгошиї відповідальності за його незаконні дії у музеї. Так, на жаль, поки що і є. Всі скарги музейників на неправомірні та незаконні дії Довгошиї, які він майже завжди вчиняє за попередньою консультацією та схваленням із юристом музею Панченко Тетяною, потрапляють до місцевої прокуратури, де на них прямо або опосередковано готує відповіді її чоловік – прокурор Панченко Богдан. Атестація у кінці листопада 2012 р. наукових правників музею відбулася так, як того потрібно було Довгошиї. Цілком підконтрольна йому комісія із осіб, що не є працівниками НІЕЗ «Переяслав» (це –порушення, бо членами атестаційної комісії можуть бути лише діючі працівники музею), зіграла свою циркову виставу по заздалегідь затвердженому сценарію. Заважаючі генеральному директору Довгошиї працівники музею на так званій атестації-екзикуції були морально розтоптані: не атестовані або понижені у посаді. Крім цього, фондових працівників в наступні три дні не допускали на робочі місця у фонди музею, і їм нічого не залишилося як написати під примусом заяви про звільнення. При цьому від них вимагалося написати розписку, що вони не мають претензій до керівництва музею і зобов’язуються відкликати свої скарги, написані раніше на неправомірні дії керівництва музею. Звичайно, якщо юристка музею Панченко Тетяна є колишня працівниця прокуратури, то така розписка це її ідея, бо вона перечитала безліч подібних розписок у кримінальних справах, які під тиском правоохоронців та страхом фізичної розправи, складалися особами зі зламаною правоохоронцями волею. Хто не хотів підписати розписки про відсутність претензій, того звільнили не за згодою сторін, а за власним бажанням, що вплинуло на порядок виплати їм допомоги по безробіттю. Святкуючи цю свою перемогу Довгошия і його свита, на жаль, не захлинулися.

Що таке фонди музею? Це база даних про експонати. Картки на кожен експонат про те, коли він потрапив до музею, яку із себе являє цінність. Для чого генеральному директорові потрібно виїдати працівників фондів музею, які пропрацювали більш як по два десятки роки кожна і були безпосередніми свідками надходжень експонатів до музею, знають історію появи в музеї майже всіх експонатів? А все дуже просто та меркантильно. Нерозділеним на сьогодні у державі ресурсом залишаються лише фонди музеїв. Атестація наукових працівників музею – це був завершальний етап посягання на фонди музею.

Тепер уже ніхто не заважає зловмисникам копирсатися у скарбах музею. До цього йшлося два роки.

Наступний етап окупації фондів музею – незаконне звільнення у вересні 2012 р. головного зберігача музею і призначення на цю посаду без підписання акту приймання-передачі цінностей юристки музею Панченко Тетяни. Розкидання матеріальної відповідальності на наукових працівників музею шляхом доповнення їх посадових інструкцій обов’язками зберігачів музею і незаконне звільнення незгодних із таким збільшенням навантажень музейників. Роздача доган усім музейникам неугодним керівництву за найменшими вигаданими приводами.

13 грудня 2012 відбулася акція протесту під стіна міської ради щодо діяльності на посаді генерального директора Довгошиї, захвату фондів музею та незаконного звільнення працівників музею. Міський голова Шкіра О.Г., який теж був присутній на згаданому вище вечорі пам’яті Сікорського М.І. та на Всеукраїнському форуму «Сікорські читання», черговий раз послухав присутніх мітенгувальників, черговий раз покивав головою і пообіцяв, що це питання в черговий раз буде винесено на розгляд найближчої сесії міської ради. Про цей мітинг за участю декількох депутатів міської ради був репортаж по місцевому телеканалу. В результаті чого це питання було винесено на сесію міської ради. Також у грудні 2012 р. центральний телеканал СТБ у новинах показав сюжет про музеї. У репортажі журналісти опустили основний момент – відсутність освіти та досвіду роботи у Довгошиї для призначення його на посаду генерального директора музею та у Панченко Тетяни для призначення її на посаду головного зберігача фондів музею, як того вимагають кваліфікаційні вимоги цих посад. Увесь конфлікт у музеї телевізійниками був зведений до того, що ніхто із рядових музейників не хоче на себе брати матеріальної відповідальності за музейні цінності, які нібито десь зникли. Змовчали журналісти і про те, що такої відповідальності на себе не хочуть брати і самі Довгошия та Панченко, які звикли приносити в жертву інших, не жертвуючи собою. До того, питання про зняття із посади Довгошиї піднімалося вже неодноразово і на різних рівнях, від місцевого до міністерського. Численні скарги та звернення до різноманітних установ, представників діючої влади і особисто на ім’я міністра культури М. Кулиняка, публікації в пресі та сюжети на центральних телеканалах українського телебачення – усе це впродовж понад двох років не заважає Довгошиї незаконно займати посаду генерального директора музею.

На відміну від грудня 2010 р., коли сесія міської ради уже у новому складі депутатів одразу за одне засідання висловила недовіру Довгошиї П.О. як генеральному директору музею, проте на перебування його на посаді генерального директора ця декларація ніяк не вплинула, у грудні 2012 р. депутатами міської ради розгляд питання недовіри Довгошиї було відкладене і до кінця лютого 2013 р. остаточного рішення по ньому так і не прийнято.

Восени 2012 р. була спроба дізнатися, яку ж провадить культурно-освітню та науково-дослідну діяльність, пов’язану з комплектуванням музейних зібрань, експозиційну, фондову, видавничу, реставраційну, пам’яткоохоронну роботу генеральний директор музею Довгошия. На що була надана письмова відповідь за підписом та авторством Панченко Тетяни, що це є персональними даними особи. Написання і опублікування в офіційних джерелах наукових статтей, проведення екскурсій з групам по 20 і більше осіб та ін. уже стали інформацією з обмеженим доступом, бо не було за ці майже три роки у Довгошиї ні статтей ні екскурсій, тому їх кількість штучно  засекречено, бо сказати нічого.

Про проблему музейників знаються усі, хто був на вечері пам’яті Сікорського М.І. та Сікорських читаннях, імениті та авторитетні гості та жителі міста, але ніхто з них за ці два роки з половиною не подав до Міністерства культури України адміністративного позову про скасування наказу про призначення генеральним директором НІЕЗ «Переяслав» Довгошиї як такого, що не відповідає кваліфікаційним вимогам – не має стажу та відповідної освіти. Ці імениті особи своєю бездіяльністю допускають, що чужинська сарана, яка сидить на нашому дереві і об’їдає його, його ще поганить. Раб є раб, але і раби бувають різні: раб-академік і раб-свинопас. І раб з головою академіка є рабішим рабом ніж раб з головою свинопаса. Тому бездіяльність у питанні звільнення Довгошиї із посади директора заповідника, на якій він не має права перебувати, від цих іменитих осіб страшніша за бездіяльність рядової людини. Так хочеться, щоб було прозріння тим, хто ще може прозріти.

З повагою музейні працівники НІЕЗ "Переяслав".

Лист розіслано у провідні ЗМІ України, народним депутатам, до Міністерства культури
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.