Що, насправді, чекає дітей, усиновлених одностатевими парами?...

4 марта 2013, 14:44
0
571

Кому вигідний гомосексуалізм?

Багато різноманітних і абсолютно полярних поглядів на разі викликає запланований на осінь 2013 року вхід України до ЄС. З одного боку – це покращення соціальних стандартів життя, (справжні покращення, не такі, до яких звикли пересічні українці), з іншого – багато «підводних каменів», про які простим смертним не поспішають повідомляти. Але одне відомо достовірно, в який потяг застрибнеш, таке меню по дорозі й доведеться їсти. То ж, хотілося б у даній статті звернути увагу на одну немало важливу складову того ж таки європейського «меню», яке так активно пропагується серед потенційних держав-членів ЄС.

Ні для кого не секрет, що особливо актуальною темою на сьогодні є тема захисту прав. Захищаємо права усіх, кого не лінь. Останнім часом  найпопулярнішими серед тих, хто найбільше потребує захисту (тільки от не зрозуміло від кого) є  представники ЛГБТ. Коли почала досліджувати дану тему, часом здавалось, що світ поступово сходить з глузду. Тому зараз мене вже не здивує, якщо світова спільнота, наприклад, кинеться захищати права маніяків на сексуальне самовираження. А що, вони теж люди…. Але, про все по черзі.

Для початку трохи історії.

У 60-их роках минулого століття натхненні боротьбою за свої права гомосексуалісти в США звинуватили Американську психіатричну асоціацію у … дискримінації. Так-так. Не у науковій помилці чи недостовірності, а у дискримінації. Занепокоєна Асоціація виключила гомосексуалізм  із переліку психологічних розладів. І сталося це під тиском сексуальних меншин, а не на основі наукових досліджень, як малось би бути.  Услід за цим у 1992 році ВООЗ виключає гомосексуалізм зі свого переліку діагнозів хвороб. І зовсім скоро він перетворюється із «розладу», «хвороби», «психологічної вади» на нову сексуальну орієнтацію.

У вересні 2005 року було прийнято Закон України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків" за № 2866-IV. Коли приймався даний закон, термін "гендер" розглядався як "рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації". але законом також передбачено: "Якщо міжнародним договором встановлені правила, відмінні від тих, які передбачені Законом України, то пріоритет мають правила міжнародного договору". З огляду на неймовірні темпи легалізації одностатевих шлюбів в країнах ЄС, не важко здогадатися, що стоїть за словами "правила міжнародного договору". У підручнику «Основи теорії гендеру»  можна знайти мінімум п’ять гендерів, тобто статей. Це жіночий, чоловічий, бісексуальний, гомосексуальний та транссексуальний. В деяких країнах, наприклад таких як Австралія, вводиться навіть поняття «соціальна стать». Тобто росте собі чи-то хлопчик, чи-то дівчинка, і не може зрозуміти, хто ж він є. У такому випадку у паспорті можна поставити відмітку «соціальна стать» з позначкою «Х»,  а як виросте і розбереться, ким йому зручніше бути, тоді позначку можна замінити на будь-який інший гендер.

Ви скажете - «безглуздя», «толерантність» - відповість Європа і запропонує ознайомитись з Декларацією Європарламенту, яку було прийнято ще у 1998 році, в якій сказано, що парламент «не дасть своєї згоди на вступ до ЄС країні, яка своїми законами або політикою порушує права геїв та лесбіянок».  Тому й намагаються їх усіляко захищати, бажаючи потрапити до омріяного ЄС, не розуміючи усіх можливих наслідків просування гендерної, а точніше гомосексуальної політики. Європарламент ще у 2010 році оголосив про свій намір «зміцнювати сім"ю», зокрема легалізуючи одностатеві шлюби. Хтось скаже: «Ну то й хай. Представники ЛГБТ теж люди». Абсолютно так, ніхто  цього і не заперечує. Але якби питання їх орієнтації було виключно особистим і не виливалось у публічну площину, то і хай. Так ні. Одностатеві пари хочуть відчути себе справжніми батьками і претендують на усиновлення дітей на рівні із гетеростатевими парами. А це бентежить найбільше. Тому що численні наукові дослідження вкотре доводять негативний вплив таких «мам» і «тат» на психічне, фізичне і моральне здоров’я дитини. Та, уряд України не усвідомлює, або, скоріше не хоче усвідомлювати цієї загрози і швидкими темпами намагається захистити права гомосексуалістів, адже це посприяє безвізовому режиму з країнами ЄС. І що там гомосексуалізм і всі витікаючі з цього наслідки,  в порівнянні з такими «благами цивілізації» як безвізовий режим.

19 лютого у Верховній Раді України був зареєстрований законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії дискримінації в Україні». Законопроект є ініціативою уряду, необхідні документи вже підписав Микола Азаров. Мабуть, це чергове «покращення вже сьогодні». Даним законопроектом пропонується внести зміни в ряд законів, у тому числі у трудовий кодекс. Після прийняття даного законопроекту, директор школи чи дитсадка не зможе звільнити вчителя чи вихователя-гомосексуаліста, тому що це вважатиметься дискримінацією за ознакою статі. Так, зокрема, Кабінет Міністрів України пропонує внести зміни до ЗУ «Про принципи запобігання і протидії дискримінації в Україні». Головна мета даного законопроекту – ввести  до списку дискримінаційних ознак сексуальну орієнтацію, додавши її до класичного переліку: раса, стать, релігійні переконання та ін. У пояснювальній записці до законопроекту сказано, що він не потребує громадського обговорення. Отакий собі «сюрприз» хочуть прийняти, навіть не порадившись з громадськістю, нехтуючи багатовіковою християнською історією, де завжди колискою загальнолюдських моральних цінностей була традиційна сім”я.

Ще один законопроект № 0014 від 14.01.2013 р. «Про приєднання України до Конвенції про захист дітей та співробітництво з питань міждержавного усиновлення», який на разі знаходиться на опрацюванні у профільному комітеті, викликає не менше суперечок. Адже даним законом планується ратифікувати так звану Гаазську Конвенцію про міждержавне усиновлення. А даний документ містить безліч невизначених понять, які в будь-який момент можна наповнити несподіваним контентом. (Ми мали вже таку практику з поняттям «гендер», коли спочатку це означало рівність прав чоловіків і жінок, а тепер під цим поняттям розуміють захист прав  сексуальних меншин, прав на сімю, усиновлення, мирні зібрання і т.д. – одним словом право на пропаганду гомосексуалізму!).

Ст. 5  Конвенції "Про захист дітей та співробітництво з питань міждержавного усиновлення" говорить: «Усиновлення в рамках цієї Конвенції здійснюється лише тоді, коли компетентні органи держави, що приймає: а) визначили, що ймовірні усиновлювачі дитини мають право бути усиновлювачами та підходять для цього». Як мило: «мають право бути усиновлювачами та підходять для цього». Зазвичай для цього підходили батько і мати. На сьогодні, враховуючи тенденцію країн ЄС та США до легалізації одностатевих шлюбів, не важко здогадатися, хто буде «підходити для цього».

Тому, переслідуючи найблагороднішу мету – захист українських дітей від морального, психічного, і навіть фізичного каліцтва унаслідок усиновлення одностатевими парами, вважаю за потрібне привести результати деякого наукового дослідження, яке було проведене протягом 2010-2012 рр. доктором соціології, ад’юнкт-професором Техаського університету в США – Марком Регнерусом. У дослідженні, яке мало назву «Як відрізняються дорослі діти, батьки яких мають одностатеві стосунки», взяли участь 3000 дорослих респондентів, батьки яких перебувають в одностатевих стосунках. І ось які шокуючі результати були опубліковані в достатньо серйозному і авторитетному науковому виданні – «Social Science Research».

1.               Високий рівень венеричних інфікувань. В опублікованих даних повідомляється, що 25% вихованців гомосексуальних батьків мали або мають венеричні захворювання через свій достатньо специфічний спосіб життя. Для порівняння, кількість заражених ровесників із благополучних гетеросексуальних сімей зафіксована на рівні 8%.

2.   Нездатність зберігати подружню вірність. А ось і причина такого рівня інфікування. Ті, кого виховували гомосексуальні батьки, набагато частіше лояльно ставляться до подружньої зради – 40%. Аналогічний показник лояльності до зрад серед тих, хто виховувався у гетеросексуальних сім’ях – 13%.

3.  Психологічні проблеми. Наступний шокуючий факт – до 24% дітей із одностатевих «сімей» нещодавно планували самогубство. Для порівняння – рівень таких настроїв серед тих, хто виріс в нормальних гетеросексуальних сім’ях складає 5%. Воно і не дивно. Адже 31% дітей, які виросли з мамою-лесбіянкою і 25% тих, хто виріс з татом-гомосексуалістом коли-небудь були змушені вступити в статевий контакт всупереч їх волі (у тому числі – з боку батьків). У випадках з гетеросексуальними сім’ями про це повідомляє лише 8% респондентів.

4. Соціально-економічна безпорадність. 28% вихованців сімей, де мама була лесбіянкою, являються безробітніми. Серед виходців із класичних сімей цей рівень складає 8%.

5. Порушення сексуальної самоідентифікації. Наостанок цифри, які остаточно руйнують міф про те, що виховання в одностатевій сім”ї не впливає на сексуальну орієнтацію дитини. Отже, якщо тато або мама мали гомосексуальні зв’язки, то всього лише 60-70% їх дітей називають себе повністю гетеросексуальними (по принципу – дуб породжує дуб, гомосексуаліст - гомосексуаліста). В свою чергу, близько 90% дітей, які виросли у традиційній сімї, ідентифікують себе як повністю гетеросексуальні.

Це лише одне із останніх досліджень, яке чітко, конкретно і недвозначно доводить згубний вплив виховання дитини в гомосексуальній сім”ї. А якщо ще врахувати демографічну кризу, яку переживає Україна на сьогодні, то з легалізацією одностатевих пар і усиновленням українських дітей закордонними громадянами, зовсім скоро на нас очікує справжній демографічний колапс.

Тому, вважаю, що державна політика, перш за все і має захищати державні інтереси, а не приймати на швидку руку антидержавні рішення і закони, які порушують національну безпеку України, поглиблюють демографічну кризу, руйнують інститут сім"ї й призводять до порушень морального й фізичного розвитку підростаючого покоління.  До того ж такі "підтанцьовки" під політику ЄС навряд чи кардинально нам допоможуть. Хоч приймай гендерні закони, хоч ні, а для вступу в ЄС ще доведеться вирішувати більш складні проблеми, такі як корупція, вибіркове правосуддя, політичні переслідування, монополія бізнесу та влади тощо.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.