А судді хто?

Чому у нас так люблять звинувачувати в усіх "бідах" молодь

У росіян усі проблеми через дурнів та дороги. В Україні ж, на думку пенсіонерів, – через молодь. Адже саме вона має змінити життя людей похилого віку, виправдати всі покладені сподівання, перевернути сучасний політичний устрій та повернути ковбасу за 2,20.

Набридло вже чути нарікання пенсіонерів на молодь. Ображає, що більшість цих людей, які так завзято критикують нове покоління, підводять усіх під одну риску як таких, які не хочуть працювати, не цікавляться політикою (так, почула й таке у тролейбусі), та й взагалі ні чим не цікавляться, не беруть до рук книжку й не поважають старших.

Коли у  Черкасах ввели платні тролейбуси, навіть для людей похилого віку, послухати від пенсіонерів було що. Так і не скажеш, що вони входять в категорію соціально незахищених людей. Здавалося, готові розпочати революцію навіть зараз. Тільки те, що «Сталіна на вас немає», їх, мабуть, зупиняло. Так, чекаючи транспорт, стала я свідком розмови між двома дідусями. Вони винними у тому, що ввели плату за проїзд, зробили … молодь! До чого тут молодь, ніяк не вкладалося у моїй голові. Відповідь почула одразу: «Бо ніяк не реагують». Далі ж до цих двох пенсіонерів приєдналися дві бабці, які розділили їхню думку, і так вони вчотирьох почали ображати сучасну молодь. 

Серед моїх знайомих чимало людей, які щодня дивляться новини, читають якісну пресу та мають стійкі політичні переконання. Ці знайомі, йдучи голосувати, роблять усвідомлений вибір, а не просто ставлять галочку, бо «треба». Пам’ятаю, як на останніх  виборах, приятель потелефонував мені й нагадав, аби не забула проголосувати. На мою відповідь: «Та що там змінить мій голос», вислухала двадцятихвилинну лекцію про те, що: «А якщо так подумає кожен, невже ти не розумієш важливості справи», мало не кричав на мене товариш. А прийшовши до університету, де була виборча дільниця, простояла в черзі, яку створили студенти. Після цього переконати мене в аполітичності молоді важкувато буде.

“Нинішнє покоління не читає”, – взагалі обурлива теза. Навіть у групі жартуємо, що книжковий магазин – це чорна дірка, у якій безслідно зникають гроші. А не так давно відкрила для себе літературний клуб, метою якого є обговорення прочитаного. Приходять туди переважно студенти і прочитані ними книги теж не обмежується «примітивними сучасними письменниками», як сказав мені якийсь дідусь, прокоментувавши книгу Іздрика, яку я читала. Хоча, сумніваюся, що той таки пенсіонер мав хоча б приблизне уявлення, хто такий Юрко Іздрик… Але ж критикувати вони вміють, бо читаю я не «Як гартувалась сталь» чи щось про юнацькі роки Леніна… 

“Молодь не хоче працювати” – ще один закид від старшого покоління. «А от я у 16 років – вже ланковою була!», розмахуючи руками розповідала бабця. Я сумніваюся, що вона була щасливою, коли йшла працювати у такому віці, сумніваюся, що робила те за власним бажанням. Варто було б порадіти, що нині не треба працювати дітям, а значить не все настільки погано у цій країні. До того ж, знову таки, маю чимало знайомих, які у свої 21 працюють за спеціальністю, успішно поєднуючи роботу із навчанням.

Звісно, є такі, кому на все начхати, хто бере гроші від батьків, зловживає алкоголем, палить… Є такі, хто не розрізняє Рокфеллера і ротвейлера… Але навряд чи саме за такими людьми майбутнє.

Та чи не здається вам, шановні пенсіонери, що те, який політичний устрій, які сьогодні ціни та рівень життя – здебільшого ваша заслуга. Хіба не були ви тією «молоддю», яка мала змінити все, коли ще можна було щось змінити? Хіба не ви будували нову державу й голосували за політиків, які нині сидять у Верховній Раді, ухвалюють закони й скуповують підприємства? Хіба не ви, любі пенсіонери, голосували за незалежність України та обирали першого президента?

Тому як на мене, перш ніж казати, що нинішня молодь ні на що не здатна, варт обуло б з’ясувати, а що, власне, змінили ви?.. І для чого ви це змінювали, якщо нині так погано жити, бо ковбаса вже не коштує 2,20…