Із днем повії вас, любі наші

8 марта 2013, 13:00
0
485
Із днем повії вас, любі наші

Цього дня своїх жінок ніколи не вітаю. Не тому, що жлоб, що шкода сотню-другу для прекрасної половини людського роду, а через те, що їх поважаю.

Восьме березня сьогодні

День для сексу і пісень

Стій як сталь, моя цюцюрко,

У Міжнародний лядський день


Історія цього свята була започаткована у далекому Межиріччі за часів Персидського царства. Туди, у це царство, ще поки воно було вавилонським, Навуходоносор ІІ упродовж 16 років виселяв із Палестини колишніх межиріченських халдеїв – юдеїв – для підневільних робіт. Ага, розмріявся...

 

Халдеї

Репатріанти-халдеї за час своєї відсутності потерлися поміж різними народами і дечого навчилися. Зокрема ази філонства від рабської праці вони засвоювали у Єгипті. Підприємливим у бізнесі синам Авраама раптом спала думка, що у їхніх жінок є товар, який можна безліч разів продавати, але не втрачати. Так почалася халдейська проституція, що досягла чималого розмаху – дуже вже виявилася прибутковою така ініціатива, поставлена на потік. А окрім неї халдеї іще займалися ворожінням, астрологією, лихварством, подекуди скотарством...

Прихопивши головні вавилонські фінансові потоки, палестинські переселенці захопили і керівництво державою, так що вавилоняни й незчулися, як стати рабами своїх рабів. І вони повстали проти халдейського засилля.

Очільником визволення став Набонід – корінний вавилонянин. Опершись на місцевий етнос, який визискували халдеї, та своїх етнічних жреців, Небонід розпочав боротьбу із Мардуком – ставлеником халдейсько-юдейських сановників, й подолав його. Далі Набонід одружився із єгиптянкою Нітокріс – вдовою Навуходоносора II – та всиновив її сина-царевича (відомий із Біблії як Валтасар).

Правління Набоніда тривало 17 років, допоки халдеї не підмовили персидського царя Кира ІІ завоювати Вавилон. Коли Кир ІІ вторгся у Вавилонське царство, халдеї вийшли йому на зустріч і радісно вітали пальмовим віттям. Розчулений Кир за цю радісну зустріч та халдейське сприяння у завоюванні Вавилону дозволив їм повернутися у Палестину.

Проте більшість халдеїв вирішили залишитися на освоєній території й не ризикувати переселенням на землю обітуванну. Лише 42 тисячі ентузіастів, які не мали вагомого бізнесу, подалися до берегів Середземного моря. Решта халдеїв залишилися займатися налагодженим бізнесом, але тепер уже визискувати нових хазяїв. З плином часу склалося становище, яке з почало дивувати самих персів. Озираючись довкола, вони не змогли збагнути: хто ж кого завоював і хто кому прислуговує?

Аман, високий сановник і при дворі царя Ксеркса, постійно отримував скарги від населення про утиски з боку лихварів-халдеїв. Він вирішив припинити це неподобство і відправити халдеїв на суспільно-корисні роботи – займатися землеробством. За сучасною термінологією це означало виселити за межу осілості – подалі від урбанізованих міст, в екологічно чисті поля. Однак для юдеїв таке рішення було смерті подібно: яке лихварство, який секс у чистому полі?

І спритні халдеї підставили Амана, дискредитувати його в очах правителя Ксеркса і стратили разом з усією родиною. А разом з Аманом – і тисячі незадоволених місцевих мешканців, які скаржилися на лихварські утиски. Халдейський геноцид сягнув величезних тогочасних масштабів – 75 тисяч цивільного населення. Про все це, але в дещо іншій інтерпретації, описано у Біблії, в книзі Естер – племінниці Мордехая, яку він вправно вклав у ліжко до царя Ксеркса, попередньо навчивши майстерності жриці кохання.

Згодом ці дні геноциду юдеї почали відзначати як свято й назвали його Пурім, мовляв Аман кидав жереб (пур) на долю їхніх предків.

Насправді іменник "пур" до жереба відношення немає. Пур означав "вогонь", "світильник" і був синонімом вагіни, яку світильник візуально нагадував – чорний, теплий і змащений. (Подібно, як у деяких блогерів "Української правди" жіночий статевий орган асоціюється з пілоткою. Чаленка маю на увазі. Можливо, коли захищав совкову батьківщину з автоматом у руках, солдатський головний убор часом застосовував не за прямим призначенням). Відповідно і термін "пурім" означав "вагінальні дні", придатні для кошерного сексу, а "пурпур" – червоні дні календаря, коли сексом не займалися, вважаючи халдейок ритуально нечистими.

Але ж гоям не розкажеш, що це свято вагіни, якою Естер врятувала одноплемінників. Довелося вигадувати ахінею про жереб, при цьому логічно не пояснивши, навіщо вшановувати предмет-фетіш (жереб) свого затятого ворога Амана.

 

Повії Нью-Йорка

Далі історія нас переносить у Нью-Йорк, у славний Манхеттен.

1857 року Пурім припав на неділю – 8-го березня – коли сутенери єврейських повій організували ходу протесту проти моряків, які з послуг і любощів доступних жінок користали, але не платили. Також повії домагалися легалізувати їхній бізнес і дозволу створити профспілку. Скільки тоді було жриць кохання достеменно не скаже ніхто, але у 1914 році в Нью-Йорку налічувалося приблизно 3500 єврейських сутенерів і понад 30000 єврейських повій. Це не рахуючи єврейок, які займалися проституцією від випадку до випадку, а також повій інших національностей. Другий Вавилон, одним словом

Щоби надати вагомості своїй акції, повії біля храмів підмовили добропорядних господинь також долучитися до протестів: мовляв, відстоюють право додаткових виплат для дітей, які недостатньо харчуються, і вручили цим паням порожні каструльки із черпаками – символ голодуючих. І простодушні добродійки разом із повіями подибали боротися за щасливе дитинство підростаючого покоління.

Поліцейські цей натовп розігнали, обливши демонстранток крижаною водою, яку навмисно набирали із баюр: благо – поруч і океан, і стічні канави, феміністок хоч залий. Пішли, отже, добропорядні господині у неділю із дому до Божого храму, а повернулися мокрі й смердячі, наче повії. Чоловіки і діти тільки очі витріщали. Скандал тоді був іще той.

Минуло понад 50 років, і в останню неділю лютого 1908 року заповзятливі повії знову вийшли на вулиці Нью-Йорка. Демонстрація ця, як можна здогадатися, була приурочена до того самого вікопомного дня манхеттенських подій. Наступного року день пригнобленої пролетарської проститутки знову відзначили маршами і страйками: два тижні чоловікам не дарували свого кохання, щоби знали. Потім змилосердилися і запрацювали – голод не тітка.

Також іще раніше – в Європі у 1894 році – паризькі повії влаштували демонстрацію з вимогою визнати їхні права, заснувати профспілки тощо. Все те саме, тютя в тютічку по американському шаблону. У 1910 році відомі німецькі лесбійки-революціонерки Люксембург і Цеткін у день 8-го березня вивели на вулиці німецьких міст місцевих повій із вимогою припинити свавілля з боку поліції та дозволити їм створити власну профспілку, зрівнявши їх із рештою професій. І таки домоглися свого! Лише згодом, у період совкової історії, марші міжнародні протести повій лицемірно нарекли демонстраціями «жінок-трудівниць». Не розкажеш же юним піонерам, що головною рушійною силою марксистсько-ленінських перетворень стала консолідація лядей.

 

Жіноче життя

У минулих століттях навіть у найбільш демократичних, за тогочасними мірками, країнах жінок вважали нерівними щодо чоловіків, і як наслідок – їм забороняли впливати на вирішення суспільних питань, працювати у моргах, хірургами, вченими, візниками, шахтарями, сталеварами. Навіть у масонські ложі – і туди не брали.

Здебільшого жінок такий порядок речей влаштовував. Проте були нечисленні фурії, які з невідомих причин не могли знайти собі попутника у житті. Цілком природно, що вони пнулися у політично-громадські справи, керуючись принципом "якщо сімейно не облаштуюсь, то хоч трахнусь". Історія їхньої боротьби за свої природні потреби довела, що чоловікам було легше скасувати заборону навіть на професію повій і задовольнити бажання цих фурій мати право голосу під час виборів, аніж жити із ними – статево і регулярно.

Як уже казав, у XIX ст. більшість жінок цілком влаштовували усталені суспільні відносини, оскільки в ті часи на виробництві існувала так звана сімейна рента. Тобто робітникові, в якого була дружина, платили більше грошей, ніж холостякові. Наприклад, одружений робітник заробляв 36 крб., а неодружений – 22 крб. Отих 14 крб. – це був так званий податок – піцькове – щоби заохочувати чоловіків одружуватися, а не провадити вільний час у розгулах і загулах.

Про етапи становлення жіночого дня в країні Рад, про Клару Цеткін та її подругу Люксембург вже написано достатньо, зокрема у Вікіпедії.

Лише зазначу, що 8-ме березня ще називали Венериним днем, бо все зароблене цього дня і цієї ночі повії передавали для своїх подруг, які захворіли венеричними хворобами, гнили і вже самі не могли виходити на панель. Така собі професійна солідарність.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.