Держпрограмне забезпечення. Для багатих і ще багатших

15 марта 2013, 14:43
Народний депутат України, заступник Голови Комітету ВРУ з питань фінансів та банківської діяльності
0
347

У Радянському Союзі повсюди мітингували та закликали виконати п’ятирічку за … два тижні. Щось схоже пропонує зараз й український уряд у своїй Програмі активізації економіки на 2013–2014 роки

Термін, відведений на чергові «покращення» командою Миколи Азарова (який, до речі, спить і бачить відродження п’ятирічних планів!) має свою логіку. Реалізацію згаданої програми планується завершити як раз напередодні президентських виборів. Тож день її прийняття можна вважати початком превентивної піар-кампанії на користь теперішнього гаранта. Окрім створення ілюзії надлюдських зусиль, які начебто докладає влада задля благополуччя держави та її населення, пропонована активізація економіки має ще одну мету – остаточне завершення «дерибану» тих національних багатств України, які правлячий режим ще не встиг прибрати до рук.   

Докорінно реформувати вітчизняну економіку, звичайно ж, ніхто не збирався і не збирається. Навіть частково оновити її протягом дворічного авралу навряд чи вдасться. Макроекономічні показники України здатні увігнати в депресію навіть невиправного оптиміста. Так, минулого року приріст ВВП становив усього 0,2% (до речі, як і «офіційна» інфляція). Ефективно в Україні працювали тільки сектор житлового будівництва та роздрібна торгівля, які завершили рік з однаковим приростом у 14,2%. Натомість у промисловості, транспортній та інших галузях економіки зафіксований суттєвий спад – від - 5,8% до - 15,2%. Сальдо зовнішньої торгівлі негативне і сягнуло позначки у $9 млрд. (7,7%). Прямі іноземні інвестиції зменшилися на $6 млрд., золотовалютні запаси НБУ – на $6,7 млрд.  Державний борг зріс за рік на 9% і тепер становить $64,5 млрд. (Плюс до цього у 2,7 рази подорожчало його обслуговування).

Міжнародний імідж України теж зазнав відчутних змін. Такі відомі агентства, як Standard&Poor's і Moody's Investors Service, перекваліфікували прогноз щодо суверенного рейтингу України зі «стабільного» на «негативний». Як не намагалася нинішня влада переконати усіх, що українці стають дедалі заможнішими, світова спільнота дотримується кардинально протилежної думки. Рейтинг благополуччя населення втратив аж 26 позицій, розвитку людського потенціалу – 7 і демократії - 12 позицій. Виправити ситуацію начебто і покликана урядова Державна програма активізації розвитку економіки. Ударними темпами. За два роки!

У преамбулі документу не обійшлося без реверансів вірнопідданих на адресу раніше ініційованої Віктором Януковичем Програми економічних реформ на 2010-2014 роки під назвою «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава». Мовляв, вона «започаткувала проведення структурних змін в економічному та соціальному житті країни». У мене питання: якщо вона дійсно заслуговує на такі компліменти, для чого тоді урядові знадобилося демонструвати свій творчий потенціал?

Перед тим, як перелічити напрямки подальшої діяльності, автори Державної програми (вона, до речі, обійдеться нам, платникам податків, у 180 млрд. гривень!) подали аналіз поточного стану економіки України. Виявляється, мрії влади про «покращення» звели нанівець низька виробнича активність світової економіки, завершення будівництва споруд та доріг до Євро-2012, надміру жорстка грошово-кредитна політика Нацбанку України, зростання вартості енергоносіїв, фіскальний тиск на бізнес тощо. Згадали навіть зниження врожайності зернових культур, хоча це один з п’яти найродючіших років від здобуття Україною незалежності.

За словами міністра економічного розвитку і торгівлі України Ігоря Прасолова, Державною програмою визначено шість пріоритетів, реалізація яких здатна забезпечити «оптимістичні очікування економічного зростання».

Перший із них – підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки. Намір начебто шляхетний, та яким чином і, головне, за які кошти досягатиметься мета? У Глобальному індексі конкурентоспроможності Україна ще жодного разу не потрапляла навіть до ТОП-50. Найкращий її результат – 69-е місце у 2001-му та 2006-му роках. Від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі свідчить, що крім металу, добрив та продуктів харчування ми більше нічого цікавого не пропонуємо іншим країнам. І за ціною, і за якістю основна маса вітчизняних товарів суттєво поступається зарубіжним аналогам.

Другим пріоритетом визначено поліпшення інвестиційних умов. Минулорічна монетарна політика НБУ спричинила зниження ліквідності та подорожчання фінансових ресурсів. Це потягнуло за собою зростання ризиків довгострокового кредитування і спричинило значний відтік з України зарубіжного капіталу. Простіше кажучи, більшість інвесторів запанікувала і кинулася навтьоки разом із своїми грошима. Зайняти їх місце мало хто зголосився. Обсяги прямих іноземних інвестицій у 2012-му році склали усього $4,13 млрд. Причому основна маса коштів надійшла з Кіпру (до 95%) та Віргінських островів. Фінансові вливання в українську економіку робили аж ніяк не тамтешні багатії, а наші ж олігархи, що давно тримають свої «скромні заощадження» в цих офшорах.     

Серед заходів, спрямованих на поліпшення інвестиційного клімату, Державною програмою пропонується створення Банку розвитку. На організацію його роботи з держбюджету мають виділити аж 10 млрд. гривень. Ця установа виступатиме своєрідним фінансовим посередником. Вона залучатиме довгострокові зовнішні інвестиції для підтримки та розвитку пріоритетних сфер економіки, а потім надаватиме отримані кошти на поворотній основі комерційним банкам для кредитування ними пріоритетних сфер економіки. Звучить прекрасно та хто контролюватиме діяльність Банку розвитку? Як ним розподілятимуться кошти? Хто визначатиме перспективність проектів, що фінансуватимуться? І де гарантія, що установа не стане ще однією годівницею для і без того вже вгодованих на «відкатах» українських нуворишів, наближених до вищих владних структур? Безліч питань, на які немає конкретних відповідей…

Третім пріоритетом в роботі уряду має стати підтримка національного виробника на внутрішньому ринку, його захист на міжнародних ринках від недобросовісних конкурентів та реалізація політики імпортозаміщення. Якщо хтось вважає, ніби українська влада збирається підставити своє потужне плече малому та середньому бізнесу, то глибоко помиляється. Вона і гадки такої не мала. Із держбюджету  фінансуватиметься переважно великий бізнес. Наприклад, підприємства гірничо-металургійного комплексу. У Державній програмі закладено на їх модернізацію та переоснащення 10 млрд. гривень. Левова частка цієї суми, звичайно ж, призначена нашому  найбагатшому співвітчизнику – Рінату Ахметову. Що поробиш, коли у мільярдера за стільки років не знайшлося коштів ані на реорганізацію власних підприємств, ані на заміну застарілого виробничого обладнання, ні на запровадження сучасних технологій (у першу чергу – енергозберігаючих). Тепер усе це він зробить за кошти українців, які справно делегують до бюджету свої копійки. А власні мільярди витратить на придбання іще кількох заводів, шахт, чи футболістів. Цинічно, але факт. Більше того: обладнання для переоснащення металургійних комбінатів, яке імпортуватиметься з-за кордону, може навіть бути звільнене від сплати… ввізного мита. 

Ще 13 млрд. гривень у Державній програмі передбачені на розвиток сільського господарства. Уряд запланував реанімувати меліоративну систему країни та підтримати фермерів, які спеціалізуються на вирощуванні ягід та хмелю. Добре, якщо до селян дійде хоча б десята частина від зазначеної суми, бо більшість із них навіть уяви не має про державну допомогу через здешевлення отримуваних ними кредитних ресурсів. 

Четвертим пріоритетом на найближчі два роки є також розвиток високотехнологічних перспективних секторів. Зокрема, сюди входять авіаційна промисловість, ракетно-космічна галузь, фармацевтика та деякі інші сегменти економіки. Українське автомобілебудування влада намагатиметься витягти із прірви за рахунок часткової переорієнтації підприємств на випуск спецтехніки (карет «швидкої допомоги», міліцейських та пожежних машин тощо). Вони виготовлятимуться виняткового під держзамовлення. У планах також підняття з руїн виробництва вітчизняної сільгосптехніки, суднобудування, частково – геть занедбаної «оборонки»… Все це добре, та якщо дана програма – стратегічний документ, як її назвали, то чому нам не кажуть як це робитимуть?! 

П’ятий блок ініціатив передбачає проведення структурних реформ у стратегічних секторах. Це найсмачніший шматок програмного «пирога». Хто до нього дотягнеться, той і собі, і онукам онуків забезпечить безбідне існування. Адже до тих секторів відносяться житлово-комунальне господарство, зв’язок, енергетична, інфраструктурна та будівельна галузі. Дві останні особливо привабливі, оскільки дозволяють безкарно закопати чи замурувати мільярди бюджетних гривень.

Оті 25 млрд. гривень, що урядовці збираються вкинути у житлово-комунальне господарство, є краплиною у морі його потреб. Швидше за все, їх витратять на впорядкування ТЕЦ та водоканалів. А опісля ці об’єкти тишком-нишком «прихватизують» - як сталося свого часу із облгазами та обленерго.

Вдалою репетицією цього дійства стала підготовка до Євро-2012. За кошти, витрачені на ремонт українських доріг, спорудження спортивних об’єктів, вокзалів та аеропортів будь-яку державу можна було «вилизати» до цивілізаційного блиску. Ми ж залишилися без доріг (!), і зі стадіонами, що ніколи не окупляться, та нікому не потрібними і майже порожніми терміналами біля летовищ, наприклад у Донецьку.   

Шостий пріоритет присвячений міжнародній співпраці та розвитку експортного потенціалу. Нічого нового, та сама подряпана платівка, яку слухаємо вже котрий рік. Начебто йдемо у Європу, але водночас не проти щось «мати» із Митним союзом...

В цілому ж Державна програма активізації економіки на 2013–2014 рік має більше недоліків та «чорних дір», ніж переваг та прозорості. Недоцільним виглядає розпорошення державних коштів на все, що потрапило у поле зору. Особливо тепер, коли країна стоїть на порозі чергового економічного спаду, має недолугий держбюджет, склепаний нашвидкуруч, та має усі шанси відчути на собі, що таке дефолт.

Очікувані результати втілення урядової стратегії, висмоктані із пальця. За рахунок чого має зрости цьогорічне реальне ВВП на 2,5-3,4%, якщо занепад спостерігається майже у всіх галузях? Звідки візьмуться кошти на забезпечення підтримки оптимального рівня інфляції у межах 5-8%? Добрі дядечки-олігархи з офшорів привезуть, чи за все, як і завжди, розплатиться населення? Хто спрогнозував збільшення протягом року кількості суб’єктів малого та середнього бізнесу на 1,5%, коли приватні підприємці масово відходять від справ? Де гарантія, що обсяги експорту товарів та послуг до Російської Федерації та країн СНГ зростуть до кінця року на 15%?

Словом, передвиборчий блеф, а не стратегічна програма порятунку української економіки!

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
ТЕГИ: програма активізації економіки
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.