Ірина Фаріон: про мовну норму, «Верховний тераріум» та Азарова

20 марта 2013, 22:50
0
266
Ірина Фаріон: про мовну норму, «Верховний тераріум» та Азарова

Народний депутат України фракції ВО «Свобода» Ірина Фаріон 20 березня 2013 року в Будинку кіно презентувала свою книгу «Мовна норма : знищення, пошук, віднова».

Першими словами , не враховуючи палке привітання «Слава Україні!»( і, відповідно, аналогічну відповідь), з якими звернулася Народна депутатка до аудиторії, було щось на кшталт « Я хочу мовчати…», «…магія слова  живиться мовчанням». Але, навряд чи ,тільки красномовного мовчання очікували прихильники ідей Фаріон. Про бажання почути більше говорила ціла низка фактів:

-          Синій зал( на 170 місць) , запланований для проведення презентації , довелося замінити на Червоний(670 місць) ;

-          Книги, які можна було придбати тут же, закінчилися ще до початку заходу( трохи пізніше баланс був відновлений);

-          Андрій Іллєнко, Депутат Верховної Ради України 7-го скликання, супроводжував свою колежанку, підтримував її рішучі репліки гучними оплесками і любязно передавав папірці із запитанням від присутніх Ірині Дмитрівні прямо в руки.

-           

Як виявилося пізніше, славнозвісна книга, яка і була наріжним каменем всього заходу , вперше побачила світ завдяки «видатному знавцю української мови на букву «А», як повідомила сама доповідачка. Кого вона мала на увазі, здогадатися неважко. Книга була маленьким подарунком  премєр-міністру на Святого Миколая і символізувала скоріше вербову різочку за погану мовленнєву  поведінку, ніж щирий дружній презент. Нікого вже сьогодні не здивуєш талантом пана Азарова вигадувати таке, що і в борщ не кришать.  І хоча  книзі вже більше 2 років, а сама Фаріон її порівнює з від любленим чоловіком, пану Азарову вона ще знадобиться. Як, повірте, і кожному з нас.

Авторку « Мовної норми…» цікавила не стільки культура мовлення, адже ця «Америка» відкривалася вже не один раз, як історія її становлення. Простіше кажучи, Фаріон дивиться на проблему , крізь політичну призму, призму історії і власного досвіду. Власне, цим досвідом були 4 роки копіткої праці з колегами по цеху: депутатами, які своєю «соловїною» вводили Фаріон в печаль. Вона буквально кожний день фіксувала їхні помилки , записувала їх в стандартні таблички, а потім корегувала, пропонуючи правильні варіанти. Так «забавлятися» зараз  і годувати депутатів з ложечки мовленнєвими порціями у  Фаріон немає ні часу, ні бажання, тому книга стала справжньою альтернативою. Тим паче,  « Верховний тераріум», за словами Ірини Дмитрівни, і сам злакомився на цей інтелектуальний шматочок. Приємно чути, що деякі «знавці української мови» і самі не проти, щоб за них взялася  Кандидатка  філологічних наук.  З другого боку, можна бути повністю впевненими, що представлена книга не сьогодні-завтра опиниться в «Index Librorum Prohibitorum», було б тільки бажання в пана Азарова і телефон Ватикану в депутатів. Іронія іронією, а, коли слухаєш Ірину Дмитрівну, мимоволі згадуються рядки з поезії великого німецького класика Германа Гессе :

«…И в библиотеке сатаны

Нет более колких басен…»

Словом, щоб пропустити такі репліки повз вуха, потрібно щонайменше мати сталеві нерви, а щонайбільше – «емоційний діапазон як у зубочистки». Але кому яке діло? Ego sum rex Romanus et supra grammaticos!(

Пестили вухо й очікувані офтопи. Характер, геніальність, майстерність –  благородна ідея фікс Фаріон, яка то тут, то там перетиналася з відвертими тезами про холодну жіночу помсту. «Вони забрали в мене Донцова! Я їм ніколи цього не подарую!». Під займенником «вони» слід розуміти радянську тоталітарну систему, яка спаклюжила дитинство Народної депутатки і відібрала  можливість розмовляти справжньою українською мовою, читати класиків літератури і повноцінно розвиватися. А от щодо займенника «їм»…Тут вже складніше. Бо мститися за сплюндровану рідну мову і розчавлену країну і сьогодні є кому. На жаль…

Інші питання, до яких зверталася Фаріон, здавалося б, зовсім не стосувалися основної теми, але, між іншим, не залишили зал байдужим. Чого лише варта теза про «страшну війну на екзистенціальному ґрунті»! Як відомо, основним проявом екзистенції є свобода…Можливо, саме свобода ( у всіх значення цього слова) допоможе  врятувати зґвалтовану  українську мову? Важко відповісти, враховуючи те, якими сильними є опоненти у цій війні – від «Тіней 37-го року» до богохульниць  на мітлах. Важливим є те, що Фаріон свій рубікон уже перейшла , і її книгу можна порівняти скоріше з гарматним пострілом, який почула вся країна, ніж з стандартною для багатьох політиків пробою пера.  
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.