Жити чи вмерти? Жека Лондон був журналюгою кокетним чи ви вірите журналюгам?

24 марта 2013, 20:41
Цар, ватажок народів
0
327

амлєт. Як остопиздило купатися мені. Чи може іскупатися? Купатись чи не купатись? Блядські ці питання зайобують. То може, не вагаясь, спустити враз штани та батерфляєм хуярити, аж поки за буями в оча


- Ти був правий, старий шкарбан, безумовно правий, - бурмотів подорожній, звертаючись до старого з Сулфур-Крику.

Потім він поринув у такий солодкий і заспокійливий сон, якого не знавав за все своє життя. Собака сиділа проти нього і чекала. Короткий день згасав у довгих, повільних сутінках. Багаття не передбачалося, і, крім того, досвід підказував собаці, що не буває так, щоб людина сиділа на снігу і не розводила вогню. Коли сутінки зачавкли, туга по вогню пересилила страх, і вона неспокійно засовалася, піднімаючи і переставляючи передні лапи, потім, тихенько повискуючи, притиснула вуха в очікуванні сердитого слова. Але людина мовчала. Трохи згодом собака заскиглила голосніше. Потім підповзла ближче до людини й зачула запах смерті. Собака позадкувала від нього, шерсть у неї стала дибки. Вона ще сповільнила крок, протяжно виючи під яскравими зірками, які перекидалися і пританцьовували в морозяному небі. Потім повернулася і швидко побігла в бік знайомого табору, де були інші подавці корму і вогню. (с)
Жека Лондон "Ватра"

===

Роман Михайлюк 22 березня, 0:01 +21
Кілька годин повзеш, тоді пару годин "сон"- в крижаному коконі спальника. Якби був пуховий- шанси на виживання злетіли б ноль, слава Богу, взяв тоді тяжчий, але синтетичний Ханнах- він гріє і мокрий, пух би одразу перетворився в мокре ганчір"я...

На третю добу, коли вже готувався до гірших варіантів, прокинувся вночі від дивної зміни- губами відчув морозний подих... Пройшла сирість, стих вітер... Викопуюся з під смереки, і... наді мною НЕБО. Велика Ведмедиця, ромб Оріона- і в тихому сяйві наді мною срібна башта Сивулі.

Циклон пройшов. Зорієнтувався, де я є, зібрав манатки... схід сонця зустрів в лісі Караткану, там розклав ватру, просушив шмотки, пив чай до мультиків в очах... поспав- і до заходу Сонця був уже тут, де сфоткано.

Це світанок , встиг зняти тривожні хмари- іде нова хвиля циклону... байдуже, внизу село, люди... Бистриця.

Це єдиний пристойний кадр з походу.))

Роман Михайлюк
Фотоаматор

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.