Те, про що не прийнято говорити за кавою

25 марта 2013, 21:08
0
378

Бездомні діти. Проблема чи лише констатація факту?!

 За декілька хвилин до публікації до мене написала дівчина, яку я ледь знаю. Вона надіслала свій твір, де одним із героїв був бездомний. Когось таки хвилює ця тема. Відгукніться, чи вас вона хвилює?

Світало. Невелике містечко ще не зовсім проснулося. Сонце піднімалося все вище, а людей, які кудись поспішають, все більше. Уздовж вулиць гомонять не завжди привітні продавці. Магазинчики з квітами доповнюють картину.

   Головною героїнею цієї на перший погляд незначної події  стала Леся. Юна дівчина, яка  йшла на зустріч до свого коханого. Неодноразово прокрутивши в думках те, як  він буде пояснювати своє запізнення, вона і не помітила, що хтось схопив  її за лікоть. «Дівчино, дівчино» - кричав їй у вухо продавець квітів – «Купіть квіти! Ви тільки погляньте, які гарні квіти». Лесю дуже засмутила ця ситуація. Це роздратувало її, адже від свого хлопця вона навіть ромашки не отримала. Вона продовжувала йти прискоривши темп. Леся настільки погрузла у думках, що не одразу  почула, що отримала SMS, де було написано: «Ми сьогодні не зможемо зустрітися. У мене справи. Твій Андрійко)*»

   Відколи Леся проснулась  все, як кажуть у народі, чорту під хвіст. Повертатись додому не хотілося, тому купила щось з жовтої преси та зручно вмостилась на лавочці. Але нічого цікавого на шпальтах газети вона не знайшла. Навкруги всі чимось були зайняті: хтось розмовляв по телефону, хтось кудись біг, а хтось просив милостиню.

   Леся була така заклопотана собою, що не помічала маленьку дівчинку. Вона була замурзана, у брудному одязі. Де були її батьки???  Їх у неї не було. Вона не одна така. На нашій планеті тисячі дітей, які не знають, хто їхні батьки, вони не чули і не почують від своїх рідних, що їх люблять, що вони потрібні. Леся переживала велику трагедію, що її хлопець не може з нею прогулятись, а ця маленька дівчинка найщасливіша, коли має, що їсти.

   Ми можемо неодноразово говорити, що існує проблема бездомних дітей, та це нічого не змінить. Серце розривається, коли думаєш про це, бачиш цих дітей. Навіть інтернати, пожертви та всиновлення не вирішить цю проблему. Щодо тих, хто займається благодійність, то це або їхній бізнес, або дешевий піар. Нам нецікаве життя, долі цих дітей. Люди – егоїсти. Нас цікавить слава, влада, гроші, визнання та видовище. Не варто відкидати можливість того, що Леся налагодивши відносини з хлопцем, чекатиме небажану дитину, яка або не народиться, або поповнить кількість бездомних дітей.  Звичайно, що цього може не відбутись, але не варто думати, що проблеми суспільства повинна вирішувати влада, а нас вони не торкнуться.  Я не хочу говорити, що все погано, бо це не так. В кожному з нас є милосердя, але як часто ми його проявляємо. Чи часом у ері технологій не відбувається підміна цінностей? Бо куди не поглянь, усюди бізнес, навіть релігія – це бізнес.


Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.