Легенда про булатний Меч Революції

27 марта 2013, 20:32
журналіст
0
220

Меч Революції побував на багатьох спеціалізованих виставках, отримавши чимало нагород. Про нього було чимало сюжетів на провідних телеканалах, матеріалів у газетах, згадується у книгах... Нині зберіг


Ця легенда виникла завдяки пошукам шаблі Мазепи. Ми вирішили знайти зброяра, який зміг би викувати копію шаблі Гетьмана. Через низку посередників вийшли на центр "Булат НВР". Познайомилися з Володимиром Остаповичем. Він саме завершував роботу над символічною зброєю - булатним акінаком, що з моєї легкої руки отримав романтичну назву Меч Революції. Після першої публікації і фотографій, події розгорталися стрімко і трагічно. Були пожежі, нещасні випадки, жахливі смерті двох майстрів, інтриги політиків вищого ешелону. Меч став якимось містичним символом. Він ще не дійшов до рук Вождя, здатного очолити Справжню народну Революцію. Мабуть варто згадати подій кількарічної давнини...

Колись в Криму, чорні археологи знайшли неймовірний скарб. Прадавню ритуальну зброю, наділену якоюсь магічною силою!

Мечам і кинджалам - кілька тисяч років! За великим рахунком, вони прекрасно збереглися. Виявилося, що древні ковалі, працювали з металом, який майже НЕМОЖЛИВО створити навіть на найсучасніших металургійних підприємствах! Вчені так і не змогли зрозуміти цієї таємниці.

Один з мечей - акінак, випадково потрапив до рук звичайної людини, повністю змінивши її життя. Простий інженер, несподівано зацікавився політикою, філософією, відкрив для себе таємниці всесвіту, розробляє власні концепції суспільного устрою...

Акінак - містичний меч, що не знає поразок. Це давня зброя  скіфських часів. Використовувався у ритуальних і бойових цілях.

Аттила, цар гуннів, озброївши армію акінаками, завоював половину Європи. Акінак буквально рве тіло ворога. Навіть легкі рани, можуть стати смертельними, довго не загоюються. Скіфські жреці і слов'янські волхви, використовували меч у таємних обрядах. За допомогою спеціальних процедур, медитацій, меч заганяли у кам'яний олтар...

Зброю робили з спеціальної сирцевої сталі, отриманої шляхом навуглецьовування (цементації) залізних смуг з чисельною проковкою. Майстри використовували спеціальні молотки з вузьким носом, оригінальні підставки...

Цей метал, навіть пробувши у землі 2000-2500 років, не іржавіє. Тримає форму! Провівши аналізи, вчені не змогли нічого зрозуміти. Ця технологія чимось нагадує процес виготовлення зварного булату. На жаль, сучасне інформаційне суспільство, майже втратило навики виготовлення булатної сталі, і відповідно, зброї.


В обстановці суворої секретності, кілька фанатів організували виробництво прадавньої зброї, зробленої з використанням всіх містичних обрядів пращурів.

Акінак - став головною прикрасою колекції.

Хоча, що довго говорити - дивіться самі!

Ось так єдина річ з древнього скарбу, знайденого чорними археологами, змінила життя кільком людям, які своєю діяльністю, змінюють долю народу...

Меч, що не знає поразки створено! Є олтар! Хто загонить меч в камінь, змінивши історію?

***

Зброя робиться для захисту, нападу, перемоги! Несучи смерть, захищає життя. 

Особливу увагу заслуговує технологія зварного булату, відроджена керівником Центру "Булат НВР" Володимиром Остаповичем і командою. Мисливські ножі, зроблені з цього супер-металу, ріжуть навіть сталь! Звичайно, коштують такі речі досить дорого. Але, це справжній ніж, з справжнього металу.

У зв'язку з постійними революціями і перевиборами, які тривають в Україні багато років, абсолютно несподівано, виник попит на символічні предмети.

Той же Остапович відтворив древній акінак. Меч, який не знає поразки. Булатна сталь, красивий ефес, древні візерунки, якісь магічні ритуали... Журналісти моментально назвали його Мечем Революції, породивши якийсь нездоровий інтерес у політиків і колекціонерів.

Ще раз підкреслимо, це - справжня зброя! Яка має Силу, у тому числі, кармічну!

 Вартість  символічних іменних мечей точно навіть не визначена.

На жаль, легенди про Меч Революції і його магічні якості, продовжують турбувати українських, і не тільки, політиків. За кілька тижнів, з моменту оприлюднення інформації про існування чудо-меча, його вартість стрімко злетіла з 10000 доларів до ста тисяч...

На центр "Булат НВР" приїздили дивні люди, що мають потужні фінансові можливості і прямі виходи на лідерів української політики. У всіх одинакові пропозиції - викупити Меч Революції, і урочисто, в присутності преси, вручити його комусь з дуже відомих людей, які одночасно є керівниками певних партій...

 Ми знаємо, що творець акінаку, філософ і громадський діяч Володимир Остапович, публічно пообіцяв НЕ ПРОДАВАТИ Меч політикам, та ще й перед виборами. Але, маючи різну інформацію, розуміючи силу "пропозицій, від яких неможливо відмовитися", журналісти засумнівалися у тому, що Меч Революції ще знаходиться в руках авторів. Перебуваючи в дружніх стосунках, представники журналів "Нова Січ" і "Музеї України" просто несподівано завітали до офісу "Булату", прямо з порогу попросивши показати Меч.

Здивований Остапович продемонстрував зброю.

-Нас дійсно тривожить нездоровий ажіотаж довкола Меча Революції, який перетворився, стараннями журналістів і політиків, на щось більше, ніж просто зброя. Це вже символ! - заявив Володимир Остапович, - Символ перемоги! І нам, як патріотам України, треба зробити все, аби перемогли здорові державницькі сили.

Був момент, коли Меч Революції переховували. Кілька днів я тримав його у себе вдома.

Потім його розібрали на сім частин, доручивши сімом патріотам їх зберігати... Після ажіотажу чергових виборів знову зібрали...

Коли кували лезо, було вбито талановитого Майстра. Взяли іншого. В кінці першого робочого дня той пішов на озеро і зник. Втонув...

Меч Революції побував на багатьох спеціалізованих виставках, отримавши чимало нагород. Про нього було чимало сюжетів на провідних телеканалах, матеріалів у газетах, згадується у книгах...

Нині зберігається у надійному місці. Чекає Вождя?

Ну а копію шаблі Мазепи Україна теж отримала.

Володимир Остапович викував унікальне булатне лезо, а його соратник, директор Житомирського музею зброї Олег Козяр, відтворив шаблю Гетьмана Мазепи.

Так переплелися дві легенди, ставши яскравими епізодами сучасної української історії.

Хай буде так!

Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України"
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.