Старі пердуни чи Дон Жуани

28 марта 2013, 21:31
журналіст
0
473

Чому молоді дівчата ходять на пиво з чоловіками, які годяться їм в прадіди.

«Секс і місто» ніколи не закінчиться. Особливо коли ти дівчина і винаймаєш квартиру з іншими дівчатами. Не знаю як в кого, а в нас на кухні щовечора нова серія найпопулярнішого жіночого серіалу. Сьогодні порушували тему сивочолих фраєрів.

1. Моя історія: Вперше за багато часу мала вільний від планів вечір. Вирішила прогулятися по Андріївському. І тут випадково натрапляю на «Музей духовних скарбів України», який фундує Ренат Ахметов. Скільки років повз нього проходила, а так ніколи всередину і не заглянула. Цього разу заманила в музей не так нова виставка, як жвава тусня біля вхідних дверей. Одним словом, потрапила на відкриття цікавої виставки «Око ангела» незнайомого мені росіянина і на розкішний фуршет. В той момент як я приглядалася до сирів, до мене приглядався дядько 1м 50 росту з фарбованим волоссям. Чоловік зі старту вирішив приударити. «Ви так мало їсте, з вами вигідно ходити в ресторан. Дайте мені свою візитку. Що, у вас немає з собою візитки? А як же ж тоді я Вас запрошу в ресторан….?» І щоб ця розмова не закінчилася або рестораном, або моїм нервовим зривом, я вирішила культурно залишити свої сири на розкішному фуршеті і чимдуж звідти тікати. Мій фраєр з сивим фарбованим волоссям на прощання зачитав мені кілька ліричних віршів і на доброму слові ми попрощалися. Думаю, з його хваткою і вмінням талановито добиватися цілі, сьогодні він сто пудів піде додому не сам. Молодим ще вчитися і вчитися, щоб у перші 5 хвилин знайомства такі вірші молодицям на вушко  читати.

2. Історія моєї довгоногої подруги: «Після жахливо виснаженого робочого дня захотілося чогось смачненького. Пішла в супермаркет. Розглядаю то одне, то друге. Аж тут чую, дідок щось
бурмоче біля неї. Думаю, він питає, чи свіже, чи придатне для вживання. Повертаюся в його бік. А цей старий пердун каже: «Може щось виберемо на вечерю. Приготуємо смачно і вдвох повечеряємо…» Я подивилася на нього як на ненормального і пішла геть». Цікавлюся в неї, як би вона відреагувала на його поведінку, якби це все саме сказав не дідок, а красивий охайний молодий чоловік. Уявивши собі цю картинку, вона аж зарумянілася від щастя. Та через секунду взяла себе в руки. «Нема в молодих стільки відваги. Ніякого толку з них, і про вечерю на двох, ініційовану в супермаркеті під час знайомства, можна і не мріяти» - резюмувала подруга.  

3. Історія моєї любопитної подруги: «Їду в метро у переповненому вагоні. Мій ніс впирається в одного дивакуватого чоловіка у червоній сорочці з зеленим галстуком з мультяжними героями і ковбойському капелюсі.  Кажу йому, що в нього дуже стильний капелюх. Чолов’яга вловлює жарт: «Він пошитий за моїм дизайном. Мій друг Арнольд Шварценеггер запросив мене на полювання. Я вполював бізона, зняв з тварюки шкіру і віддав її швеям, щоб пошили мені капелюха, якого я сам намалював. Тепер я перед вами у капелюсі власного дизайну. Можу дати поносити». Далі він каже, що я має для мене роботу в одній фірмі, де я зароблятиму 10 тис. дол., але про роботу він розкаже мені тільки в кафе. Ви зрозуміли, що своєї цікавості я не змогла приборкати і вже за кілька хвилин ми сиділи в кафе і сьорбали пиво. Пропозиція виявилася лажева, а пиво велике. Тому розмова була більше не про бізнес, а про секс. Чолов’яга, як грамотний менеджер, розказав, що він займається танцями, веде здоровий спосіб життя, правильно харчується, ні до кого не прив’язується, але секс у нього регулярний, є кілька подруг, яких регулярно запрошує до себе на вечерю. А далі – увага – він готовий відмовитися від всіх своїх подруг заради мене. Тому що я така ж стильна, як і він, і ми були б ідеальною парою. А ще він бачить людей наскрізь. І по мені видно, що я суперкоханка і що зробити добре такій як я – це велика честь для чоловіка. Добре, що в той момент зателефонував мій друг і врятував мене від гріхопадіння».

Питаю, чому вона його чолов’ягою називає. «Розумієш, він високий, спортивний, чарівний чоловік. І якби йому було б на років 40 років менше, він був би моїм принцом. А так нехай буде чолов’яга, бо язик не повертається назвати його дідом, а розум забороняє назвати його моїм». Ось такі вони – старі сиві перуни. Якби ж їхні слова та й молодому у вуста.
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.