О.Смирнов: Студенти мають об’єднатися

1 апреля 2013, 22:50
0
227
О.Смирнов: Студенти мають об’єднатися

Лише таким чином, вважає громадський активіст, можна досягнути максимального результату

На початку лютого цього року стартував проект StudMP. Його основна мета - покращити стан  органів студентського самоврядування в українських вишах та перетворити їх на незалежного від адміністрації представника студентства. Для цього  на конкурсній основі було відібрано 10 учасників, представників різних київських університетів, які на період проекту (лютий-травень 2013) на громадських засадах стали помічниками нардепів різних політичних сил, а також  5 слухачів проекту.   Молоді  активісти  отримали можливість  ознайомитися з  функціонуванням  українського парламенту, так би мовити, зсередини: щотижня  в комітетах Верховної Ради народні депутати зустрічаються з учасниками StudMP, діляться своїм досвідом та відповідають на їхні запитання. Також в рамках проекту студенти  зустрічаються  із політтехнологами, лобістами,  журналістами  та громадськими діячами. Окрім теоретичної бази, яка включає в себе ознайомлення та аналіз світового досвіду функціонування ОСС, учасники отримають практичні навички роботи із законопроектами, освоївши механізми їх лобіювання, та навчаться  впроваджувати  власних законодавчі ініціативи.

Одним із перших, хто взяв на себе відповідальність за підвищення свідомості молодих активістів, став Олександр Смирнов. Студентів, які дійсно готові віддавати увесь свій вільний час на вирішення проблем у галузі вищої освіти не так вже й багато. Ще менше тих, які зробили це ідейним спрямуванням свого життя. Саме до таких  місіонерів належить пан Олександр. Наразі він обіймає посаду голови експертного комітету УАСС та директора Інституту освітньої молодіжної політики.

Виступаючи в ролі спікера  StudMP, пан Олександр поділився власним досвідом громадської діяльності та роботи над удосконаленням галузі вищої освіти,а також висловив свої застереження з приводу проблем, з якими можуть зіштовхнутися учасники проекту.



Як ви починали свою громадську діяльність та, зокрема, роботу в Українській асоціації студентського самоврядуванні?

Студентським самоврядуванням я почав займатися у 2001 році, під час навчання в Запорізькій національній інженерній академії. Спочатку очолив факультет, потім був віце-президентом студентського сенату університету. Ми брали участь в круглих столах та конференціях як на локальному рівні, так і на загальнодержавному.

Потім на якийсь час я відсторонився від цього й повернувся в 2006 році. Саме тоді мене обрали першим віце-президентом УАСС. Наразі я обіймаю посаду директора Інституту освітньої молодіжної політики, який займається аналізом законодавства та консалтингом в сфері студентства.

Які критичні точки ви бачите у сфері вищої освіти?

Найболючіша тема наразі – це ухвалення нового законодавства «Про вищу освіту». Чинний закон вже давно застарів, він не відповідає ні вимогам ринку праці, ні вимогам сучасних інформаційних технологій. З 2005 року, коли Україна приєдналася до Болонського процесу, законодавство ніяк не змінювалося. Ми мали б орієнтуватися на Європейський освітній простір, наприклад, в частині визнання дипломів і студентської мобільності, але ми не використовуємо всі переваги Болонського процесу через те, що наше законодавство не відповідає стандартам сучасної освіти.

Ухвалення одного із законопроектів, які зараз подані на розгляд Верховної Ради, не принесе жодних змін. Нам потрібне таке законодавство, яке б відповідало й вимогам сучасності, й потребам суспільства.

Якщо порівнювати студентське самоврядування 10 років тому і сьогодні, які зміни відбулися?

До 2002 року в країні існували ОСС, які сформувалися виключно завдяки активності студентів на місцях. Вони набували тих прав, яких потребували. Студентське самоврядування не було масовим – воно існувало в менш, ніж тридцяти вишах України, але це були дієві органи. На той час, наприклад, в Харківському національному університеті ім. Каразіна, ОСС мали бюджет 360 тисяч гривень на рік, який частково заробляли самі, частково – отримували від адміністрації університету. На той час це були досить солідні кошти.

В 2002 році, з ухваленням закону «Про вищу освіту», ОСС визначили як консультативно-дорадчий орган при адміністрації вишу. Цей абзац помножив все студентське самоврядування на нуль. У 2010 році закон змінили й прибрали цей ганебний параграф про «дорадчість», чим посилили вплив ОСС. Це стало чи не єдиною зміною в освітньому законодавстві, яке наближало Україну до Європейського освітнього простору.

Чимало студентів звинувачують ОСС в тому, що їхня діяльність здебільшого зводиться до організації різних івентів, а не на покращення життя студентства. Як ви вважаєте, наскільки об’єктивним є це твердження?

Абсолютно об’єктивним. Міносвіти має значний вплив на студентське самоврядування, тому зараз складно зрозуміти, який це конкретно ОСС, чим він займається, які в нього реальні права та повноваження, які проблеми він дійсно може вирішувати. Я думаю, зараз якраз той час, коли студенти вчаться спрямовувати свою діяльність у правильне русло. Існує ще одна проблема – дуже часто студенти йдуть до ОСС, не до кінця розуміючи, в чому полягає їхня діяльність. Декого призначає адміністрація вишу. Часто обирають так званих популярних студентів, наприклад гравців КВК, які не завжди розуміють суть студентського самоврядування. А потім з’являються нарікання з боку студентів. Але кого обрали, той і працює.

На жаль, вимушений констатувати ще одну проблему: деякі очільники ОСС намагаються перетворити самоврядування на такий собі інструмент сервісу для студентів з комерційними проектами – це проведення вечірок, на яких вони заробляють гроші, розповсюдження різних квитків, поїздки, екскурсії і так далі. Найчастіше все це відбувається поза законом, не оподатковується і ніяким чином не контролюються. Це вже проблема самої студентської громади. Потрібно їй самій цікавитися, як діють ОСС в інших університетах, набиратися досвіду. З часом, думаю, ситуація зміниться.

Які цікаві думки та пропозиції ви чули від учасників круглого столу, який УАСС проводила нещодавно?

Це було одне із обговорень, так званий зріз ситуації про Києву. Результатом круглого столу стала майже одноголосна згода (за виключенням п’яти студентів, які представляли Міністерство освіти і науки України), що законопроект Ківалова-Калєтніка-Сороки, який просуває виключно ректорські інтереси, потрібно відхилити. Законопроект, який розробляла робоча група Згуровського, представляє інтереси як викладачів, так і громадських діячів та студентів, його визнали консолідованим варіантом. Альтернативний законопроект від опозиції в певній частині теж може бути ухвалений.

Оскільки зараз склалася дуже дивна ситуація зі студентською радою при Міносвіти, задля демократичного процесу голові комітету Верховної Ради з питань освіти та науки Лілії Гриневич запропонували створити студентський консультативно-дорадчий орган при цьому комітеті, сформувавши його на прозорих та чітких засадах.

Яку суспільну роль, на вашу думку, відіграють такі проекти, як StudMP ?

У мене ставлення досить неоднозначне. Я глибоко переконаний в тому, що студенти мають об’єднатися й вийти, наприклад, через 10 років, на одну загально-ідейну національну платформу. Будь-які студентські проекти мають згуртовувати суспільство. Зараз важко спрогнозувати, яким буде результат. Я сподіваюсь, що досягненням проекту стане не тільки підвищення свідомості окремих студентів, але й формування спільного бачення й, відповідно, робота на спільний результат.  Під час зустрічі з учасниками проекту я, з одного боку, побачив дуже активну позицію студентів, з іншого – студентів, які намагалися висловити свою точку зору, яка, на жаль, не була консолідуючою.

Я ніколи не був прихильником того, щоб студенти спочатку отримували «погони», наприклад, помічника нардепа, а потім – починали працювати. По-перше, це ставить їх на рівень вище відносно інших студентів, вони отримують більший доступ до владних структур, їхній вплив на народних депутатів зростає в рази. Проте їхня думка не завжди може бути репрезентативною. Більше того, найчастіше вони виражають власні погляди або в кращому випадку – погляди якогось ком’юніті, наприклад, ОСС, в якому вони задіяні. Такі студенти навряд чи зможуть представити інформацію з Ужгорода, об’єднати її з Донецьким регіоном чи Сімферополем і донести до народного депутата під таким кутом, щоб підштовхнути проблему до вирішення.

По-друге, це політизує процес. Дії нардепів найчастіше націлені на те, що вигідно саме їхній політичній силі. До політично вмотивованих дій вони схиляють і своїх помічників. Якщо студентам вдасться за час проведення проекту зберегти аполітичність, це буде успіх. Але це досить велика спокуса для них. Особисто я думаю, що не всі зможуть витримати. Хоча з іншого боку – це дуже цікавий проект, який дає студентам нові знання, знайомить їх з успішними людьми, політиками та громадськими діячами. Було б добре, якби він і надалі розвивався, набував масштабності. Якщо учасникам вдасться вирішити хоча б одну проблему серед тих, які зараз існують у сфері вищої освіти, це вже буде успіх.

У 2006 році в комітетах Верховної Ради відбувалися слухання щодо внесення змін до законопроекту «Про вищу освіту». Запросили студентів-представників ОСС, аби послухати їхні пропозиції. Але у влади була умова – щоб студенти визначилися, який це буде законопроект. Перед цим всі організації вийшли на погоджувальну раду, підтримавши законопроект, розроблений УАСС. Саме тоді відбувся інцидент, який відкинув розвиток ОСС на 3-4 роки назад.

Під час комітетських слухань представник Всеукраїнської студентської ради при Міносвіти несподівано для всіх інших учасників показав розроблений законопроект, мотивуючи це власним баченням вирішення проблеми. Звісно, ми тоді отримали критику, нардепам це було тільки на руку, і, відповідно, всі реформи ОСС було відхилено. Тож якщо говорити про проект, я думаю, що учасники, отримавши певні теоретичні та практичні знання від різних зацікавлених сторін, зможуть досягти потрібного результату, не повторюючи наших помилок.

Яка стратегія має бути в учасників проекту для вдалого лобіювання закону «Про вищу освіту»?

По-перше, консолідація навколо себе. Коли УАСС в 2009 році працювала над змінами законодавства щодо ОСС, у нас відбувалися численні круглі столи, конференції, на яких студенти з усіх регіонів одноголосно підтримували зміни до закону. Це був довготривалий об’єднувальний процес.

По-друге, має бути підтримка у ЗМІ, аби залучити до процесу якомога більше людей.

По-третє, потрібно донести політикам, що дадуть конкретні зміни в законодавстві. 

Також обов’язково має бути підтримка у регіонах та зваженість у часі. Якщо зміни відбудуться занадто рано, ми можемо отримати ситуацію, яка зараз існує в деяких польських університетах, коли в ОСС, які отримали велике фінансування, бюджет розкрадається на початку року і протягом наступних 12 місяців студентське самоврядування нічого дієвого не робить. Не хочеться, щоб така ситуація спіткала і Україну.

Ваші очікування та побажання проекту StudMP?

Як я вже сказав, учасники мають перед собою велику спокусу після закінчення проекту залишитися помічниками нардепів. Це буде добре для них з точки зору особистого розвитку. Тут дуже важливо розмежувати студентське самоврядування, яке має завжди бути аполітичним, із впливом політики на цей процес. Учасники мають набути практичних знань і вирішити хоча б кілька конкретних питань по своєму університету й по інших вишах. Проблем дуже багато, всі вони різні, тож якогось універсального підходу до їх вирішення немає.

Головне, щоб після закінчення проекту учасники не припинили свою діяльність, а навпаки – сприяли розвитку студентського самоврядування на більш глобальному рівні.


Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.