Бізнес на онкохворих або як купити собі життя

15 апреля 2013, 09:41
Головний редактор газети, сайту "Тарасова Правда"
0
467
Бізнес на онкохворих або як купити собі життя

ЙОГО не рекламують як СНІД, тому що ВІН не потребує реклами ... Про НЬОГО не говорять у новинах, тому що нікого не треба переконувати в ЙОГО існуванні...

ЙОГО не рекламують як СНІД, тому що ВІН не потребує реклами ... Про НЬОГО не говорять у новинах, тому що нікого не треба переконувати в ЙОГО існуванні... РАК. Це слово ми чуємо останнім часом все частіше і частіше. Але звучить воно не в агітаційних роликах, що ллються на нас з екранів телевізора, не в передачах, де пропагують відмову від чого-небудь для запобігання цього страшного захворювання. Це слово ми чуємо в розмовах на вулиці, на роботі і у дворі нашого будинку, ми чуємо його в шепоті бабусь, проводжаючих очима похоронну процесію...

І якщо ви переберете у своїй пам'яті багатьох знайомих вам людей, згадуючи причини з яких вони покинули цей світ, - ви жахнетеся тому, як часто слово РАК буде спливати у вашій пам'яті. Ця хвороба вже увійшла у кожний під'їзд кожного будинку, в кожному місті, в кожній країні по всій планеті. Рак вбиває людей навколо вас один за одним. І всі про це знають. Так чому ж про нього не говорять? І чому на боротьбу з ним не витрачаються мільярди доларів як, допустимо, на СНІД?

Думаю, не варто згадувати сумну статистику онкохворих, досить того факту, що Україна — держава, де не тільки не дбають про хворих на рак, а й розкрадають ті копійки, що виділяють на їх лікування.

По цимбалах

Чому у нашій країні ігнорують цю важку хворобу та чому закривають очі на брудні технології заробітку на онкохворих в онкодиспансерах? Спробуємо розібратись...

Благодійні концерти, аукціони, волонтерські програми... усе це та багато інших заходів націлено на збір коштів для боротьби зі СНІДом. Мільярди доларів щороку виділяються державою для пропаганди здорового сексу, стільки ж виділяється на соціальну рекламу на телебаченні та радіо, стільки ж — для залучення до пропаганди та роздачі безкоштовних презирвативів, політиків й зірок шоу-бізнесу... І ні копійочки для подібної діяльності заради запобігання розвитку раку! Ні копійочки! Тільки згадайте: чи бачили ви в громадському транспорті агітаційні листівки про збір коштів на лікування онкохворих (не рахую окремих випадків на лікування окремих осіб, організованих їхніми ж родичами); чи бачили ви в шкількій програмі ОБЖ розділ, де б дітей навчали, як можна уберегтись від цього захворювання; чи згадаєте ви прізвище, бодай одного, українського політика, який би непокоївся цим питанням, в той час, коли СНІДом в нас “опікується” донька другого президента України Олена Пінчук. Вона не лише залучає до цієї проблеми увесь український бомонд, вона звернула увагу на український СНІД усієї Європи. І ми їй, звісно, за це вдячні! Але хто нарешті візьме з неї приклад й почне опікуватись онкохворими? Хто залучить європейських меценатів, бо з українських толку не буде? Хто візьметься будувати додаткові онковідділення? Хто закупить нові життєво необідні припарати? Хто контролюватиме лікарське свавілля, яке дозволяє собі обдирати смертельно хворих? Хто...? Усім по цимбалах!

Система заробітку: сім кругів пекла

Одразу скажу, тема мені близька, так як довелось на власній шкурі відчути сім кругів пекла онкодиспансера.

Знайшовши пухлину поїхали в онко аби здати аналізи й пройти консультацію лікаря. І почалось...

Поліклініка онкодиспансеру забита вщент. Черги тягнуться аж на вулицю. Ніхто тебе не вислухає, до реєстраційного віконця не доб'єшся, не кажучи вже про якусь консультацію. Замкнутий круг, який розмикається лише грошима: 50 грн. медсестрі і та пройде за тебе реєстрацію й відведе до потрібного лікаря. Тут хворі проходять аналіз на гаманець, а не на онкоклітини.

Аби не топтатись в чергах, пройшли всі потрібні аналізи в приватній клініці. Не дорожче вийшло, фактично розцінки одні й ті ж, різниця лиш в відношенні. В приватній клініці до тебе хоча б ставляться як до людини: порадять, підтримають... чого не дочекаєшся в обласному диспансері. Та це лиш квіточки.

На чергзі курс хіміотерапії, на який тебе не допустять без “грошової винагороди” заввіділенню, лікарю й медсестрі, яка ставитиме тобі крапельниці. На одне лікарняне ліжко по 5 чоловік. А це ж стаціонарне лікування. Хворий має обов'язково відлежатись після хімії, адже процес дуже болісний. Добре тим, хто може отримати свою порції хімії й поїхати доліковуватись додому, а ті, хто приїхали з відалених районів області за лікарняне ліжко б'ються в буквальному розумінні.

Аби прокапатись, займаєш чергу за три години. Одного разу, зайнявши вільне ліжко, мені вже почали вводити хімічний припарат, коли увірвалась жінка, яка як виявилось забронювала його ще вчора (дала медсестрі 50 грн. аби та тримала броню). Від обурення й злості жінка зіштовхнула мене з ліжка, а так, як я була фактично зв'язана по рукам і ногам катеторами, падіння викликало кровотечу з ран, а речовина пішла під шкіру, викликавши опіки... О така боротьба за виживання.

Тим, кому не вистачило ліжка, капають хімію прямо на коридорі: хто сидячи приймає курс, хто ж слабший — лежачи.

5-7 годин хіміотерапії щодня, 5 (щонайменше) пляшок хімречовини, 5 разів медсестра має змінювати порожню тару на повну. А поки ти їй не заплатиш — вона не підійде.

Найдешевша (ціна коливається від 900 до 2500 грн. за 1 курс) хіміотерапія обходиться майже в тисячу гривень щодня + система для крапельниці + шприци + бинти... навіть рукавички = порожній гаманець не тільки твоєї сім'ї, а й всії родини.

Заплати, або помри

Найдешевша хімія дуже важко переноситься організмом, тому хворі майже завжди намагаються купити дорожчу. Але хитрі медсестри беруть кошти як за дорогу, а приносять уже під'єднану до системи крапельниці — найдешевшу.

Курс променевої терапії. Це тут тебе засмажать як курку-гриль, якщо ти не дасиш по 100 грн. черговим медсестрам (бо ти не знаєш на яку зміну з цих медсестер ти попадеш: як не одна засмажить, так інша) і 500 грн. лікарю, який назначив тобі цей курс. Без “грошової допомоги на лікарню” спробуй тільки сказати, що тебе пече — пектиме ще більше. Ані медсестри, ані лікарі не соромлять називати суми, мало того, вони ще й погрожують, мовляв, хочеш вийти звідси живою — плати мовчки й вчасно.

Відмовишся дати хабар — тобі покажуть усю міць променів. За 14 днів курсу проблемна ділянка тіла, яку опромінювали вкривається відкритими ранами. Та ні на рани, ні на твої сльози уваги не зважають: треба вчасно розраховуватись. Ще за період лікування зо два рази збирають на ремонт апарату, який опромінює. Як не дивно апарат ламається якраз під час свят.

Допустимо, на 8 березня — державний вихідний у всіх, у всіх, крім лікарів, тим більше в онкодиспансері. Аж раптом ламається опрімінювальний апарат й відділення закривається на три дні (якраз державні вихідні) на ремонт. Мало того, що вихідні собі зробили, так ще й гроші непогані зібрали: по 250 грн. з кожного пацієнта. В мене питання. А хіба не держава має піклуватись про поламану апаратуру лікарень? Чого це з хворих збирають кошти? Та ще й з онкохворих, лікування яких і так виливається в добрячу суму.

Поки заживають рани після променевої тепарії взялась оформляти групу на пенсію для онкохворих. Там своя система здирництва. Ганятимуть по всіх кабінетах по 8 разів: то якоїсь довідки не вистачає, то якогось підписа. Крім того, аби дали групу потрібні довідки з місць роботи та навчальних закладів, що ти там дійсно працювала і навчалась. Причому вимагають довідки не за останні 5-10 років, а за всі трудові роки. А багато ж підприємств вже давно-давним позакривались! Та це їх не цікавить. Виїздила не стільки грошей, як здоров'я. Тріпали нерви поки не заплатила районному управлінню захисту й районому лікарю, який давав “добро” на групу. Насилу добилась групи, яка мені має бути назначена по закону. Це ж не те, що я здорова й просто хочу мати собі щомісяця тих 900 грн. Та вони мені триста років не потрібні! Але ж якщо я вже стільки грошей потратила на лікування, то майте совість дайте закону групу й не їжте серця.

Операція. Окремий хабар хірургу (від 3 000 до 8 000 грн., в залежності від операції), окремий — анастезіологу (від 500 до 2 500 грн), окремий лікуючому лікарю (від 2000 до 5000 грн.), окремий медсестрам (від 500 до 1 500 грн)... Кожен з вище перерахований дає список з 30-50 найменувань потрібних ліків та лікарського приладдя (починаючи від шприца й закінчуючи пластарем). Причому більша половина з цього списку на моє лікування використана не буде! То для чого я маю купувати 4 термометри? Для додаткових кишенькових грошей медсестри?

Приблизно в 10 000-12 000 грн. обходить “безкоштовна” операція. І це операція без ускладнень, звичайна щоденна чергова операція для хірурга. Коли оперували мене, до речі, то я була 22 в списку, а до кінця робочого дня було ще 5 год. А хірургів лише 3 на моє відділення. Можна приблизно підрахувати скільки один хірург-онколог заробляє за 8 робочих годин.

А якщо до вище зазначених сум додати ще й відсоток з проданих ліків, якими держава, хоч і дуже частково, але забезпечує, то вийде досить не погана сума.

Кажуть на здоров'ї не можна економити. Я абсолютно згодна, але ж якщо “безкоштовне” лікування раку за три-чотири місяці (курс лікування, включно з операцією) витрачаєш близько 60 000 грн, то хіба не станеш економити? Хіба не будеш домагатись тією жалюгідної пенсії в 900 грн?

Є випадки, коли, наприклад, хімію видають пацієнтам все таки безкоштовно! Але, по-перше, дають найдешевшу, від якої ламає все тіло й відійти від процедури дуже важко; по-друге, для цього потрібно заплатити завідуючому відділенням кругленьку суму, аби той розпорядився видати припарат.

Чи варто розповідати, що всі лікарі, будь-якої спеціалізації, чи то терапевт чи то мамолог теж мають отримати від вас певну суму, інакше не випишуть, допустимо, направлення до операції чи навіть тієї довідки, яку вимагав районний лікар?!

Кому з вас сьогодні під'ємна сума в 60 000 грн? А лікуються в обласних онкодиспансерах, в основному, люди з навколишніх районів, звичайні селяни! Бо багатії можуть дозволити собі лікування закордоном! За період лікування люди стають аж синіми і не так від хвороби, а від того, що грошей не вистачає навіть щоб поїсти.

То як можна заробляти на чужій біді? Як можна забрати в людини останню копійку? Сьогодні вона купить собі дорогі ліки, та чи є сенс далі жити, якщо вже завтра вона піде з простягненою рукою по світі!

Онкохворі у відчаї, а державі до них байдуже! Онкодиспансер переповнений, а вони все реформують медицину й будують “лікарні майбутнього”! В хворих забирають їхні ж ліки й змушують ці ж самі ліки купувати в тричі дорожче, а держава переймається як зайвий раз заблокувати Верховну Раду!

Чухайте й далі собі геніталії, “шановні” депутати, поки ваш народ гине як мухи. Продовжуйте й далі роздавати презирвативи, може на одного бездушного виродка менше буде!

Вдячний народ

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
ТЕГИ: медицина
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.