Корупція як стратегічна проблема України

28 апреля 2013, 19:13
0
267

Корупція

 

Ще декілька століть тому головною метою  безпеки було захист територій від чужаків та  загарбників,  тобто   небезпека крилася у фізичному протистоянні, збройному конфлікті та завоюванні територій. Власне у XX столітті  ситуація змінилася. Безпека стала  частиною життя людини, населення, держави, яка виражається на: побутовому, економічному, соціальному, політичному, духовному, особистісному рівнях. Якщо згадати піраміду А.Маслоу, то саме потреба у безпеці стоїть на другому щабелі розвитку  після задоволення фізичних потреб. Сьогодні холодна війна, злочинність, корупція, насильство,  невиконання державою своїх функцій, економічні кризи, соціальна незахищеність, інформаційні війни є ознаками небезпеки, як для особистості, так і для країни в цілому. Подібні види небезпек, які існують в сучасному світі можна перелічувати довго,проте в даній роботі хотілося б розглянути небезпеку в такому її прояві як корупція.

Варто зазначити, що явище корупції зовсім не нове, воно існує віками і присутнє будь-якому регіону чи-то ЄС чи Чорноморському регіону чи то Індії чи США. Проте, головне питання постає не в існуванні цього явища як такого, адже остаточно побороти корупцію неможливо, так само як і безробіття в ринковій економіці. Проте впливати на її рівень (мається на увазі до зменшення), впроваджувати засоби боротьби, покарання та несення відповідальності за скоєння корупційних дій – ось головне питання держави чи навіть міждержавних співтовариств.

Говорячи про країни учасниці ЄС та Чорноморського регіону варто зазначити, що в останньому проблема та рівень  корупції є одним з ключових питань  розвитку. Адже  корупція не стосується лише фінансової сфери, вона розповсюджується на всіх рівнях: від медицини й освіти, до отримання найпростіших послуг чи інформації в державних органах.

Зважаючи на те, що Чорноморський регіон є особливим територіальним об’єднанням, яке межується  між Європою, Азією та Близьким Сходом, має значні природні багатства, вихід до морів, є транспортною розв’язкою  для низки країн – його розвиток та безпека є стратегічними питаннями, які мають величезне значення як для країн, що в ньому знаходяться, так і для світу в цілому.

Ключовим питанням є співробітництво та міждержавні відносини між країнами ЄС та Чорноморського регіону. Адже   регіон є ринком збуту товарів, транспортних магістралей, енергетичних потоків, пересічення кордонів та інш. Та попри все даний регіон також відчуває на собі небезпеки, в точу числі й корупцію.  Деякі країни Чорноморського регіону знаходяться не на топових позиціях рейтингів щодо рівня корупції, легкості ведення бізнесу, економічних показників, тощо (об’єктивний факт для України – 152 місце зі 182 країн  у Рейтингу сприйняття корупції (РСК) Transparency International). Не далеко від України знаходяться й інші країни Чорномосрькго регіону такі як Росія, Азейбарджан, Турція. Тож, як бачимо корупція є спільною проблемою, а вирішення даного питання має стати ключовим для країн-учасниць задля повноцінного існування й розвитку.

Тепер переходячи від ризиків до підходів їх уникнення  можна назвати декілька шляхів до вирішення проблем корупції. На думку автора роботи причини слід шукати як вже було зазначено спочатку всередині кожної з країн чи принаймні її більшості, а вже потім налагоджувати нові моделі співпраці з країнами-сусідами та країнами-партнерами на засадах паритетності та прозорості (якими б банальними та пафосними не звучали ці слова).

Не секрет, що небезпека корупції  в величезних її проявах відбувається саме через державний сектор, урядові організації, управління установи, комісії, агенства тощо, умовно кажучи від влади. В 80% випадків  населення поставлено в такі умови, що краще заплатити та отримати результат, ніж потратити час, зусилля  в отримані бажаного результату, проте гарантії його отримання такі не буде.

Зумовлюючи той факт, що Україна є активним учасником Чорноморського регіону та має на меті вступ до ЄС, доцільним є  розгляд питання щодо подолання корупції на прикладі нашої країни.

        Головною умовою має стати відповідальність обох сторін за скоєння корупційної дії. Адже не лише приймаюча сторона є винною, але й сторона, що погоджується на такі вимоги. В законодавстві має бути  чітко прописана відповідальність  за скоєння дії. На законодавчому рівні має чітко розрізнятися адміністративна та кримінальна відповідальність за вчинення корупційного правопорушення, їх відмінності та умови застосування.

З огляду на те, що в Україні корумпованими є всі сфери, починати боротьбу з корупцією також потрібно всебічно не оминаючи та залишаючи осторонь будь-яку з них. Важливою та первинною  ланкою є нормативно-правова база, адже саме в законодавстві прописані основні схеми та моделі розвитку державних та комерційних об’єктів, надання державних послуг. Ключовим питанням повинні стати порядок і методологія проведення антикорупційної експертизи нормативно-правових актів та порядок оприлюднення її результатів. Відкритим має стати інформаційне поле, щодо висвітлення діяльності державних органів.

Мають бути створені комісії та гарячі лінії при кожному з профільних міністерств щодо факту  виникнення чи потенційної загрози корупційної дії. Діяльність таких комісій має бути реальною та напряму пов’язаною з регіонами країни, місцевими органами виконавчої влади, які мають брати безпосередню участь у розгляді та вирішенні таких питань. Адже важливим є двосторонній зв'язок, не лише з гори до низу, а й навпаки. На місцях також мають бути створені спеціальні комісії.

 Необхідним є спрощення системи надання державних послуг, як-то отримання ліцензій, дозволів, довідок, патентів (стосується всіх сфер). Мова йде про ведення раціональної бази даних, документообігу  задля уникнення тіньової, корумпованої та складної для населення процедури. Повинно бути досконале інформаційне забезпечення, кожен державний орган має містити інтернет-портал із розширеною інформацією щодо його діяльності, умов роботи та повного пакету надання послуг. Дієвими можуть стати онлайн служби  запитань та відповідей від кваліфікованих працівників задля уникнення неточності в отримані інформації.

Важливим є впровадження відповідальності з боку посадовців за скоєння корупційного діяння. На думку автора роботи це має бути чітко прописано та зазначено у Законі України «Про державну службу». Кожен чиновник та працівник мають нести відповідальність за  свої рішення.

Відповідно до Указу Президента України  від 26 лютого №. 275/2010 створено новий Національний антикорупційний комітет. Цей Комітет створено безпосередньо під керівництвом Президента України, який призначає членів цього Комітету за погодженням Міністра юстиції. Проте більш дієвим було б якщо діяльність цього комітету контролювалась парламентом та частина  кадрових призначень покладалась на парламент.  Президент як гарант безпеки в країні має звітувати про діяльність даного комітету перед парламентом та населенням країни. В свою чергу створення даного органу було ініційовано за пропозицією GRECO, яка має низку пропозицій для Україну щодо вирішення подібних небезпек.

Ключовим моментом, як вже зазначалося є подолання корупції на місцях, тобто знизу – до гори. В такому випадку вважаю за необхідне посилити роль громадськості та громадських об’єднань, які зможуть впливати на рішення та діяльність місцевих органів влади, в тому числі, що стосується висування вотуму недовіри як до керівництва міста, району чи селища, так і до чиновників, які очолюють певну установу.

Тож, як бачимо, небезпека, що криється  та витікає  з проблеми корупції є всезагальною та всеохоплюючою для населення країн. Її рівень та  шляхи використання негативним чином впливають на систему життєдіяльності та розвитку всієї країни, а це в свою чергу знижує рівень  й довіру до держави з боку світового співтовариства. Як висновок варто зазначити, що «подолання», даного явища, зниження його ризиків сприятиме, як економічному, політичному, соціальному розвитку будь-якої країни, так і  спроможності країни стати активним конкурентоздатним учасником на політичній арені  Європи   та Чорноморського регіону.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.