Думи учасника подій 18 травня у Києві.

19 мая 2013, 07:36
0
192
Думи учасника подій 18 травня у Києві.

Усі зосередились на бійках, БТР та побитті журалістів, однак хотілося б висвітлити інші моменти цих подій.

   Отож почнімо з найцікавішого, прибувши на вокзал за довго до відправлення свого поїзда, який мав відправитися зі Львова до КИєва о 23 20, виявилось що він запізнюється через повідомлення про його замінування. Так-так мова саме про цей львівський поїзд, хоч диктори на вокзалі рапортували, що останній прибуде раніше до Львова, аніж запланований час. Пізніше вели мову про зазначений у квитку час, а опісля кожні 5 хвилин мовили про новий час його прибуття. В кінці-кінців останній таки прибув....о 12 20, відправились о 12 40.

Варто зрозуміти який вплив справляють такі повідомлення, зокрема про замінування, зміни у розкладі тощо на простих людей. Має місце потужний психологічний прес. Якщо додати до цього на платформах цілу низку дядечків у цивільному, що дуже підозріло ходили поміж очікуючих на поїзд людей в одну та іншу сторону по 10 разів, часто з камерами це додає екстріму.

Один з таких підійшов до мене на близьку відстань, розглядав певний час, пізніше пішов до своїх "собратьїв". Я вирішив прослідкувати за ним, коли він відійшов від інших дядечків, мені подумалось, а чи не завязати яку гарну розмову з цим приємним чоловічком, однак лише я почав підходити, як ця особа швидкими темпами помандрувала поміж коілями на іншу платформу.

Ось так романтично починалась моя поїздка на мітинг.


  Приїхавши до Києва, близько 9 00, я вирішив до початку акції, прогулятися містом, головно серед демонстрантів трьох опозиційних партій, завести розмову тощо. Отже, що кидалося в очі:

1. Демонстранти від Батьківщини та УДАРу здебільшого люди старшого віку або зовсім юні особи((часто - школярі), переважно з прапорами своїх партій. Повільно ідучи я прислухався до їх розмов, дсикурс юних людей не справяв вражень поітичного чи якимсь чином повязаного з мітингом, старші  ж навпаки -дискутували про зека і Юлю.

У таборі ж Свободі навпаки - переважно люди, які завершили власну юність і яким ще далеко до старості. Орієнтовно 20 -35 років.

Відверто кажучи така ситуація мене неприємно вразила, подумалось якби якийсь рух, то активісти УДАРу чи Батьківщини, стояли б в стороні або ж швидко покинули свої " партійні позиції". В умовах диктатури і поліцейської держави з сотнями тисяч мєнтяшок, беркути та бариг під ними, формувати власні сили з "школярів-прапороносців та літніх людей", мяко кажучи абсурдно.

2. Я вирішив завести розмову з кимось з літніх людей про політику та акцію, однак мене випередили. Якийсь добродій у кепочці Батьківщини і з прапором цієї сили підходить так до мене і каже "Ти зі Львова?", це мене спантеличило, бо я просто гуляв не говорив нічого, тому логічно питаю "Звідки ВИ дізались?", каже "ти з вигляду простий хлопчина без пантів та наглості і так далі, видно що ти не звідси". Я не став якимсь чином суперечити діду, тим паче він як трактор продовжував власну розмову.

Ми розговорилися, як виявилось чоловічок багато років жив у Росії, але вже от кілька років мешкає у Києві, однак як він виразився "я не русскій, я хахол в душе". Я звичайно не став пояснювати що таке вживання образливе, ба більше внутрушнє спонукання мотивувало мене поскоріш завершити розмову, а не розвивати, однак потім літній дядечко каже "Ти напевно від СВободи, я теж за Свободу!, я просто йду з Батьківщиною у мітингу, а так я за Вас," пізніше додав "от чого Ви не активізуєтесь на Заході, от зібрали б тисяч сто і до нас у Київ, а ми б підтримували, треба МАйдан і так далі.", пізніе було розчарування через вбивство ЧОрновола, прорахунки Ющенка.

Потисувши один одном руки і побажавши бойової наснаги, ми розійшлись, та все ж дана розмова викликала  мене цілий ряд філософських запитань

1. З якого це дива Львів і Галичина та Західна Україна в цілому має брати усю відповідаьність на себе і йти у перших рядах проти беркуту чи гопоти, ризикуючи власним здоровям та свободою, бо можна потрапити під статтю, витрачати гроші на поїдку у далекий Київ, мучитися у палатках, коли опа ми стоїмо на вулицях лише офіційно тримільйонного Києва, а реально семимільйонного міста, яке зувть наче столицею України?! І де за логікою мали б жити принаймні освчені, активні та небайдужі люди. АЛе ж ні, киян власне було порівняно доволі мало. Я промовчу про жителів області та суміжних областей звідки добратися до стольного града невикликає проблем.

2. Інше, що впадало в очі це тотальна не любов до ригів з боку киян, повірте той рівень ненависті перевищує навіть найбільш просунтих бандерівців. Я цей парадокс помічав раніш, бо доволі часто буваю у Києві. Однак як помітно ця ненависть обмежується лише палкою агресивною риторикою, в якій для означення ригів  використовується кожне друге нецензурне слово.

Як висновок для всіх опазіціанерав на словах, МИ не будемо як у 2004 році їхати і робити Майдан,мерзнути місяцями, битися з беркутом та гопотою, коли чи не кожен другий з протестувальників лише з Галичини, а тотальна більшість загалом із ЗУ, у той час коли жителі навіть вулиці Хрещатик мирно відпочивали і спали на совїх ліжечках і в теплоті. Звичайно велика подяка тоді за моральну і матеріальну підтримку киян у ці нелегкі місяці, однак варто розуміти що це НАША країна і боротися за неї повинен КОЖЕН свідомий громадянин,а як кожна боротьба вона передбачає зусилля і жертви, які необхідно здійснити заради її переможного завершення.

Політична апатія просто вбиває на жаль. КОЖЕН хто хоче змін, повинен зрозуміти власну Відповідальність і бути готовим до Дії.

Щодо самого мітингу, будучи обєктивним варто зауважити, що на мітингу було орієнтовно 30-35 тисяч людей. ЯКщо б прийшло хоча б 1%, 1%(!!!) жителів і працюлючих у Києві(без області і передмість навіть), лише з них можна було б зібрати 70 тисяч протестувальників...Чесно кажучи це....

Першою ішла колона УДАРу, потім СВободи, замикала - Батьківщина. Найчисельнішою була колона, як не дивно, партії яка н емає й 30 тисяч членів, порівняно з іншими, особливо Батьківщиною(300 тисяч), була колона ВО СВобода, яка поділилася на 4-5 менших.

Це особливо актуально, враховуючи що Свобода немає такого фінансування і бюджету як інші і розрахунок ішов здебільшого на людей, здатних до виїзду за власні кошти на Київ і партійну частину.

Що негативно вразило - прапори Фронту Змін, Громадянської позиції, Європейської партії та інших, що фіактично входять до ВО Батьківщина, не буду зупинятися на поясненнях причин такої негативної оцінки.

Також впадало в очі що більшість прапорів -це партійна символіка. Це камінь, окрім інших, до речі і в город Свободи, треба більше державних та бандерівських прапорів, хоч серед колон Свободи звичайно національних прапорів було найбільше у порівнянні з іншими політсилами.

Вражає відірваність від народу певних діячів, наприклад у таборі Свободи спокійно без охорони ходили собі Мохник, Іллєнко, Левченко та інші, безпосередньо брали участь в організації. Наприклад Левченко роздавав символіку, інструктував, Особисто. Тоді як у таборах УДАРу і Батьківщини я н помітив ні організації ні когось з лідерів, лише пізніш деяких депутатів, та й то з тотальноою охороною...

У мене запитання для чого Кличку - живій легенді боксу стільки тілоохоронців??? До речі позитивно вразив Яценюк, мінімальна охорона і більша близькість до людей, аніж завжди.

Від Європейської площі хода ішла до Софії, найактивнішою була колона Свободи, де повсякчас чулись різні гасла, хоч погода була неможливо спекотною. Чесно кажучи витримати цей похід - було завданням не з легких, жара була такою, що я не помітив ні однієї людини, в якої б не звяивився піт на лобі, враховуючи щей щільність колон, близькість людей одне до одного, та підйом під гору, можна лише уявити як було.

Добравшись до Софії, почався мітинг. Купити десь водичку чи сигарети у Києві -це справді проблема, довелось так чимало походити.

Черз годину почалась активінсть з правого крила мітингу, люди бігли на Велику Житомирську, через кілька хвилин я вже і сам тди прибув, разом з кількома десятками людей, зокрема депутатом Юрієм Михальчишином.

Було зупинено і захоплено БТР, який прямував на Європейську площу і який мав бути використаний проти протестувальників. Міліція не реагувала, ба більше захищала БТР. Не справилась.

Тоді в хід пустили беркут, який перед тим розводив бійку між свободівцями та гопотою, що захищала до нашого прибуття БТР. Коли ми вже прибігли і почалися серйозні давки з беркутом,який тепер сам вирішив "визволити" від нас БТР, гопота кудись скромно зникла. Витримали два штурми беркуту, один раз відтіснили їх, один раз прорвали, однак пішов сигнал повертатись на мітинг.

ось менш більш обєктивний опис подій, певні нюанси, філофські роздуми про акцію у Києві.

Якщо підсумовувати, особисто я не розчарований і ні одного такого не бачив, акцією, однак апатія киян мене хоч і не здивувала, вкотре змусила подивитись обєктивніше на ситуацію.

Під час мітингу зустрів жителя Червонограда(Льв. область), що працює у Києві, кількох львівян, що самотійно приїхали на машині і як не дивно один стояв поруч мене інші на два кроки попереду. Тобто безпосередні "сусіди"(а ми ішли в кінці колони, не з львіською частиною) - майже усі з Галичини. А скільки нас там було загалом?!...

Таке враження що це потрібно тільки нам...Ось це образливо якось, викликає глибокий сум та навіть до певної міри роздратування.

Що ж таке життя, вдячний усім киянам, приїзджим зі всіх областей України за участь, Ви -Еліта завтрашньго дня, друзі, а майбутнє за Нами.

Слава Україні !!   

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
ТЕГИ: политика
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.