Акції протесту. Чого в них більше - користі чи шкоди?

22 мая 2013, 19:27
0
216
Акції протесту. Чого в них більше - користі чи шкоди?

Якщо хтось заявляє, що влада є антинародною й що її потрібно усунути, потім організовує акцію протесту проти цієї влади й на цьому усі дії й завершуються, то ця людина фактично грає на боці влади...

Цей текст, не сумніваюся, викличе "критику" з боку "революціонерів", яких мало цікавить справжнє вирішення проблем України, але цікавить їх використання заради власного добробуту. Така само "критика" буде й з боку тих, хто щиро бажає змінити Україну на краще, але не знає й знати не бажає інших інструментів, ніж "революція" через масові "акції протесту" на кшталт "майданів". Але є ще й третя група активних людей - вони також щиро бажають змінити нашу дійсність. Ці люди поки що не знають дійсно дієвих інструментів для цього, але мають достатньо розуму, щоб не вестися на заклики до "революції". Тож шукають. Й саме на вас, представників цієї групи людей, розраховано цей текст - будь ласка, уважно його прочитайте, та подумайте - чи достатньо він аргументований? Якщо достатньо, то давайте перейдемо до більш конкретних розмов, але в тому руслі, яке намічено цим текстом. Якщо ж аргументів у цьому тексті для вас недостатньо, то чекаю на ваші запитання. Отже, почнімо.

Й почнімо з питання результативності найрізноманітніших мітингів та акцій протесту. За 22 роки існування сучасної України, погодьтеся, таких заходів відбулося досить багато - як на місцевому рівні, так і всеукраїнських. Але що вони дали? Практично НІЧОГО - факт. А якщо й дали, то ті результати були локального значення або за своєю територією, або за вирішуваними проблемами. Приклади ТАКИХ (локального значення) успіхів є, звичайно, ну то й що з того? Хіба в цілому Україна стала жити краще? Аж ніяк. Зате є інші "досягнення", більш значущі, ніж локальні чи тимчасові успіхи. Говорю про те, що переважна більшість протестних акцій призвела до поглиблення розчарування народу в подібних заходах, й ось це - дійсно сер'йозно. Таким чином, справді позитивних результатів - немає, а масове розчарування - є. У сумі - пряма вигода для існуючої в нас Системи, й зокрема - для усіх влад за всі роки незалежності, бо дозволила їм "покращити" своє становище. Саме СВОЄ, а не чиєсь там іще. До речі, говорячи про Систему, я маю на увазі не систему влади, але все наше суспільство загалом, включно із системою влади й усіма нами (тобто тими, хто до влади не належить) також, бо саме ми даємо "добро" на існування ТАКОЇ влади з ТАКОЮ її поведінкою.

Є ще один, хоч і непрямий, результат від переважної більшості протестних акцій. Маю на увазі те, що усі ці акції - таке собі "видовище" або "вистава", тобто така річ, завдяки якій можна відволікти увагу народу від справжніх проблем. Нарешті, мають місце й ще деякі "родзинки":

- причетні до "еліти" мають можливість посміятися над "тупим бидлом" та відчути гордість за себе,

- "озвірівша міліція" - підтримати свій "тонус",

- влада в цілому - виявити найбільш активних громадян та вести їх "облік" аби забезпечити власну безпеку...

Й усе це - за відсутності РЕАЛЬНИХ результатів з точки зору інтересів народу. Що, неправду кажу? То заперечте мені - в чому справа?

Дехто стверджує (особливо "революціонери"), що акції протесту працюють, начебто, на "пробудження" народу. А про що говорять факти? Чому остання найбільша акція (2010-й рік, "податковий майдан") зібрала, за різними оцінками, від 40 до 100 тисяч учасників, та й то - лише представників підприємців? Де воно є, те "пробудження"? А от зневіра, що настала потім,- беззаперечний факт. Хто підтримав чорнобильців, або афганців, або шахтарів, або...? Ніхто. Та й самі учасники відповідних акцій не дуже то й намагалися залучити до своїх заходів когось не з "свого кола". То де ж воно, те "пробудження"? Отже, давайте хоч в цьому питанні не будемо самі собі брехати.

Є й такі демагоги, які запевняють - акції протесту дозволяють нам чинити "тиск" на владу. Гм, шановні, справжній тиск, реальний тиск з РЕАЛЬНИМИ наслідками, чинить влада по відношенню до народу, відбираючи в нього все, що тільки можна відібрати. Й навіть те, чого не можна, також намагається відібрати. На ПРАКТИЦІ та ЩОДЕННО! А що ж наш "тиск"? А нічого, бо якби він був, то НЕ було б ТАКИХ дій влади, які є. А якщо вони є, то ото й увесь наш "тиск"...

Нарешті, є й такі, особливо серед "громадських діячів", хто запевняє - масові акції протесту можуть вважатися такими собі "віче", а тому їх можна відповідно використовувати, тобто як "народну волю". Але ж це - повна дурня, щоб не сказати більше. Чому? А тому, що ВСІ учасники ВСІХ акцій протесту є людьми, що або за власного бажання долучилися до відповідних акцій, або є "запрошеними" (у різний спосіб), або "по долгу служби" - нікого іншого серед учасників яких завгодно акцій НЕМАЄ! З цього факту випливає, що КОЖЕН з учасників акцій представляє або самого себе й більше нікого, або представляє інтереси свого "запрошувача", або ж - свого керівництва. А де ж "глас народу"? Правильно, ТУТ, на акції,- НЕМАЄ! А якби був, то учасники тієї акції мали б відповідні повноваження від тих, хто є громадянином України, але безпосередньої участі в акції не приймає. Інша можливість для того, щоб якась акція могла вважатися "народним гласом", є присутність на ній УСЬОГО народу, але така можливість існує лише теоретично, а насправді є надфантастикою. Таким чином, рішення будь-якого масового заходу не є й не можуть бути легітимними за визначенням. Ця обставина веде, в свою чергу, до того, що НІЯКА акція протесту не може вважатися засобом ЛЕГІТИМНОГО вирішення проблем, що стоять перед УСІМ народом. Саме тому в подібних заходах так зацікавлені "революціонери" , бо легітимних шляхів їх (так-так, саме їх) приходу до влади просто не існує, але... їм дуже хочеться.

Але не все так і погано - є й декілька позитивних моментів у масових акцій, особливо в разі їх організованості:

1. в умовах інформаційної блокади, а також небажання більшості людей щось читати й ще більше - думати над прочитаним, масові заходи дозволяють практично миттєво доводити інформацію до великих мас народу (достатньо лише оголосити її через мікрофон), а також привернути увагу світової спільноти до проблем України та її народу. На жаль, інформація може бути як інформацією, так і дезінформацією, тобто цей плюс не є абсолютним;

2. в умовах відсутності будь-яких можливостей для отримання об'єктивних відомостей щодо окремих "лідерів" (чи претендентів на лідерство), саме масові заходи дозволяють численним їх учасникам досить швидко побачити на власні очі, "хто є хто" (хоча б на підставі поведінки тих "лідерів" по відношенню до влади та відповідності їх дій їх же словам). На жаль, і цей плюс - дуже відносний, бо так само дозволяє "піднятися" різним пройдисвітам, демагогам, пристосуванцям, які бажають використати відповідні заходи у власних інтересах або є "козачками" від влади з найрізноманітнішими завданнями - від просто відтягування хоча б якоїсь частини протестуючих кудись убік й аж до банальних провокацій з метою появи підстав для силового розгону акції органами влади;

3. дозволяють РЕАЛЬНИМ людям "навести мости" з такими ж РЕАЛЬНИМИ людьми, а також перевести віртуальні знайомства в реальну площину - також дуже відносний плюс, бо ті "мости" зовсім не обов'язково мають на меті досягнення тих результатів, заради яких акція й проводиться;

4. все ж дозволяють, хоч і не завжди, досягнути конкретних результатів, якщо їх завдання носять локальний характер, тобто такий, на вирішення якого влада може піти, щоб або не дати обуренню народу вийти з-під контролю, або може принести владі передвиборчі, наприклад, дивіденди або щось подібне до того, не завдаючи іншим інтересам влади суттєвої шкоди - як бачимо, і цей плюс є досить сумнівним з точки зору інтересів учасників заходу, який проводиться не владою, й тим більше - всього народу України;

5. систематичне проведення добре продуманих заходів дозволяє відволікти увагу владних структур від інших, що йдуть паралельно, дій народу (на жаль, такі приклади за останні 20 років мені невідомі).

Виходячи з усього сказаного, маємо зробити такі висновки:

1. масові акції протесту НЕ здатні бути засобом легітимного вирішення нагальних всеукраїнських проблем;

2. акцентування уваги на необхідності проведення саме протестних акцій, тобто дій "проти", найчастіше викликане банальним незнанням інших засобів вирішення проблем, особливо тих з них, які в принципі можуть бути вирішені лише діями "за";

3. якщо хтось спочатку заявляє, що влада в Україні є антинародною та її необхідно усунути, потім організовує акцію протесту проти дій саме такої влади й цим усі дії й обмежуються, то ця людина фактично грає на боці влади;

4. роль масових заходів може бути корисною для народу, якщо вони будуть використовуватися лише як ДОПОМІЖНІ інструменти;

5. якщо ми дійсно бажаємо вирішити наші проблеми, то повинні раз і назавжди виключити з свого арсеналу будь-які нелегітимні шляхи їх вирішення;

6. єдино можливий (на практиці) легітимний інструмент вирішення всеукраїнських проблем - всеукраїнський референдум, все інше - від лукавого. Стараннями Кучми та його команди зовсім недарма проводився свого часу "референдум" — я вважаю, що його справжньою метою було наочно показати народові "НЕДІЄВІСТЬ" будь-яких референдумів в умовах України (тобто посіяти серед народу ту саму зневіру), що й було досягнуто.

Декілька прикладів з нашого життя.

Одним з найбільших успіхів масових акцій вважається зняття з посади тогочасного прем'єра Масола. Так, його було знято. Але що з того? Що змінилося в цілому для України та її народу від того "успіху"? Практично нічого не змінилося. А чи стала наша Система більш пронародною? Ні, не стала.

Другий приклад - "помаранчевий майдан", на якому й мені довелося побувати. Завдяки йому до влади не прийшли "сині", а прийшли "помаранчеві" - факт. А що Система з її антинародною поведінкою - змінилася? НІ, ані на йоту не змінилася. То де ж успіх, СПРАВЖНІЙ успіх? Немає.

"Податковий майдан", у якому я також приймав участь. Хоча б однієї з цілей цього заходу було досягнуто? Ні, жодної. Реальний його результат - податковий кодекс "працює", а серед підприємців, навіть серед дуже активних у 2010-му році,- зневіра та розчарування.

Автопробіг та "ультиматум" від АГОМСБ України. Дуже гучний "ультиматум", нічого не скажеш. А ще гучніше - заява АГОМСБУ через місяць після "ультиматуму". І що? А нічого - "пшик" та все те ж розчарування.

"Безстрокові" акції від "Спільної дії" на чолі з Данилюком. Все те ж саме, тобто "видовище" чи "розвага" для одних, зневіра та розчарування - для інших.

"Голодування за мову" - ну, поголодували, поговорили, дехто попіарився, а дехто - в лікарню потрапив... А результати? Правильно - ЖОДНИХ (позитивних для народу та його інтересів, маю на увазі). Зате за туманом цієї акції влада провела деякі дуже цікаві для себе рішення. Хто насправді досяг успіху, в такому разі?

"Повстань, Україно" — ціла низка... ееее, навіть складно підібрати потрібні слова, щоби й суть передати, й організаторів того дійства не образити... Головним, що НАСПРАВДІ несуть ті "акції" в результаті їх проведення, на мою думку є те, що так звана об'єднана опозиція викликає до себе все більшу підозру у її свідомому підігруванні існуючій владі.

Подібних прикладів - величезний віз за 22 роки... Ми колись почнемо хоч про щось думати? Чи нас історія, власна історія, дійсно, вчить лише тому, що нічому не вчить? Схоже, що так, дивлячись на "вимоги" від учасників хоча б останніх "акцій". Шановні протестанти та їх керманичі, ви КОМУ взагалі адресуєте ті "вимоги"? Владі, від якої "вимагаєте" відправити саму себе у відставку? А з іншого боку, якщо ви заявляєте, що наша влада - антинародна, то чому ви кличете народ розмовляти (пред'явлення комусь якихось вимог є різновидом розмови з ним) з ТАКОЮ владою? Де ваша логіка? Її або немає, й тоді вам, як організаторам чогось потенціально дієвого,- грош ціна. Або ж ви, шановні, насправді граєте на боці Системи, дурманячи мізки людей своїми "вимогами", а отже, вий на боці влади, яка й є "провідником" Системи на теренах України. Більше того, виходячи з тієї аксиоми, що безвладдя бути не може, то постає питання - якщо навіть і піде ЦЯ влада у відставку, то КОГО ви пропонуєте ТІЄЇ Ж МИТІ поставити на заміну "відставленим"? Мовчите? Ото ж бо й воно...

Саме така поведінка - кричати про "бандюків у владі", про життєву необхідність їх "вигнати", й т.ін. - властива фанам влади вчорашньої, тобто "опозиції". Й на НІЯКІ запитання на кшталт наведеного вони відповідати не збираються - мовчать, бо єдиною можливою відповіддю на те запитання є "МИ", тобто ВОНИ. Але хіба прізвища як мінімум деяких з них ніякої огиди не викликають? Вони чимось краще, ніж ці "бандюки"? А хіба намагання обілити себе та звалити всю відповідальність за те, що саме ПР опинилася при владі, на "противсіхів", ні про що не говорять? Де є та відповідальність та критичний погляд на власні дії, як і взагалі моральні цінності, коли ви звалюєте вину за появу нинішньої влади з хворої голови на здорову? Що, ПР у владі з'явилася випадково? Чи ЗАКОНОМІРНО? А якщо так, то в чому полягає та закономірність? Та й звідки взялися, й ЧОМУ взялися, усі ті "противсіхи"? Хіба не в результаті все тієї ж закономірності? І хіба не завдяки саме ВАМ та ВАШИМ "реформам"? Отже, особисто я не бачу жодних підстав для того, щоб плекати надію на бодай якісь РЕАЛЬНІ зміни на краще, якщо до влади прийде ТАКА опозиція.

Висновок загальний - ані влада, ані "опозиція", ані будь-хто ще, хто прийде до влади в результаті ІСНУЮЧИХ на сьогодні в Україні "правил",- НЕ Є тими, хто приведе країну й народ до вирішення нагальних проблем - вони просто НЕ ЗДАТНІ на це, бо "правила” побудовані так, щоб до влади приходили люди для ІНШИХ завдань. Вони й приходять, нездатні до одного, але "талановиті" для іншого... А дійсно вирішити проблеми можливо лише у тому разі, якщо спочатку буде змінено "правила гри", тобто всі закони про вибори в першу чергу, а потім - згідно вже з НОВИМИ "правилами" будуть проведені ПЕРЕВИБОРИ УСІЄЇ влади. Іншого ЛЕГІТИМНОГО шляху зміни поведінки Системи з антинародної на пронародну просто НЕ існує. Як можна змінити ті "правила", витікає з вищесказаного - лише через референдум, бо інших ЛЕГІТИМНИХ засобів для прийняття ВСЕНАРОДНИХ рішень НЕ існує. Але референдум, який проведе САМ народ, й аж ніяк не влада, БУДЬ ЯКА не влада...

Й вже б давно потрібно нам усім зрозуміти — одними лише протестами, тобто запереченнями, нічого не збудуєш.

--------------------

ВО "Україні - чесні вибори"

http://vocv.at.ua/

.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.