Яка Київрада потрібна киянам?

3 июня 2013, 07:49
0
432

З 2 червня Київська міська рада втратила свою легітимність.

 З 2 червня Київська міська рада втратила свою легітимність. Навіть люди далекі від юридичної казуїстики розуміють, що якщо строк її повноважень 5 років, а обирали міських депутатів в 2008 р., то як не крути, але в цьому році киянам слід повернути право вибору. Попри цю очевидну істину, Конституційний суд, не червоніючи, фактично переніс дату волевиявлення на 2015 рік. Подібно до того, як недобросовісний директор магазину підсовує покупцям прострочений товар, нас тепер змушують терпіти Київраду «другої свіжості» ще два роки.

Для тих хто забув нагадаю що це за Київрада. Це та сама рада, яка дружним «одобрямсом» під диригування «молодої команди» дерибанила столичну землю. Це та сама Київрада, яка приймала абсурдні рішення в угоду колишньому меру Черновецькому. Це та сама міська рада, де отаборилися партійці, які нікого крім своїх босів не представляють. Це та ж установа, де депутати мов зайці бігали і продовжують бігати між фракціями, а самі фракції постійно змінюються та розмножуються (в 2008 р. їх було 6, тепер 15).

 

Сказати, що ця рада втратила моральне обличчя, це нічого не сказати. Якби у деяких її депутатів було б сумління, вони уже давно мали б згоріти від сорому. Тепер же, напевно, задоволено потирають руки. Неочікувано Конституційний суд дав їм карт-бланш ще на два роки.

 Але питання не тільки в тому, коли будуть вибори в Києві. Проблема і в іншому – якими будуть ці вибори? Адже якщо новий міський парламент знову обиратимуть за пропорційною системою, суть міської ради не зміниться. Вона працює так погано не тому, що там зібралися всі негідники як на підбір. Їх не завезли нам вороги після довгої селекції. Це ми їх обрали. Але обрали навмання, бо іншого варіанту в нас не було. Голосували за закриті партійні списки, куди міг потрапити будь-хто. Діючі депутати це люди відірвані від своїх виборців. Вони спокійно можуть купити місце в партійному списку і не турбуватися про проблеми киян. Деякі з них не виїжджали далі центру і навіть географічно погано уявляють де знаходяться, наприклад, Нивки чи Троєщина. Тому слід добиватися не просто виборів у Києві, а нової якості столичної політики. А це можливо лише після того як змінимо правила гри.

 З 1990  по 2006 р. в Київраді працювали депутати обрані в одномандатних мажоритарних округах. Не стверджую, що тоді було все ідеально. Але, принаймні, тоді міська рада не потрапляла до рубрики скандальних хронік. Не було бійок, блокувань трибуни, внесення земельних питань з голосу, члени комісій не викрадали земельні документи і т.д. Вважаю, що нам потрібно повернутися до практики цивілізованої роботи міської ради і до відповідальності депутата перед своїм виборцем.

 Система 50 на 50 при виборах до Київради на сьогодні неприйнятна. Адже за рахунок пропорційного сектору до ради обов’язково пролізуть перефарбовані представники «молодої команди» Черновецького. Причому, будуть вони як в провладних, так і в опозиційних фракціях. Натомість колишнім поплічникам колишнього мера буде важче просочитися до влади в разі балотування на мажоритарному окрузі. Знаючи заслуги кандидата, виборець обов’язково складе йому ціну.

 Щоб змінити якість київської політики, киянам потрібен зовсім інший тип депутата, ніж той, якого ми маємо сьогодні. Це, перш за все, господарник. Людина, яка знає свій округ, знає його проблеми, постійно (а не час від часу) спілкується з людьми. Депутат повинен бути відкритим до спілкування особисто та через громадські приймальні. Між ним та виборцем має бути негласний (а можливо й формалізований) договір. Народ, в особі конкретного киянина, делегує йому частину повноважень, а обранець, в свою чергу, постійно захищає інтереси виборця. А щоб тримати депутата в тонусі, виборця слід наділити правом відкликання обранця, який не виправдав довіри. Киянам не потрібен мажоритарник, який прикривається партійним прапором і вважає, що завдяки цьому депутатське посвідчення в нього уже в кишені. Потрібна самодостатня особистість, перша скрипка а не рядовий інструмент в партійному оркестрі.

 Ця ідеальна картина може стати реальністю, якщо у влади буде політична воля до змін. На жаль, в нашій країні все ще багато залежить від так званих політичних рішень. Так скромно називають рішення, які ніяк не вписуються в рамки діючого правового поля. Тому рішення Конституційного суду можна теж розглядати як політичне. Воно поставило місто в патову ситуацію, коли усі рішення вже нелегітимної Київради можна оскаржити в суді. І скасувати їх будуть усі підстави.

 Сподіватися на те, що в депутатів діючої Київради прокинеться сумління і вони всі як один складуть повноваження наївно. Надія тільки на громадський тиск, який змусить владу ухвалити ще одне політичне рішення, яке скасує попереднє. Боротися за право вибору киян потрібно, але одночасно маємо домагатись зміни правил гри на столичній політичній шахівниці. Київ замість зборів безвідповідальних партійців має отримати справжній відповідальний і професійний міський парламент. Я вірю, що рано чи пізно він його отримає.

 

 


 

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
ТЕГИ: Київ
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.