Корона Карла з казки Сельми Лагерлеф

10 июня 2013, 20:40
Викладач історії в університеті
0
320
Корона Карла з казки Сельми Лагерлеф

Карлскрона - шведський Севастополь та місто з казки

Невідома Скандинавія

Попри красу й мальовничість України, її міст та сіл, гірських кряжів та лиманів, українці при можливості, все дедалі частіше відвідують зарубіжні країни, як екзотичні, так і відносно близькі – європейські, середземноморські, Близький Схід. Серед європейських найбільшою популярністю у наших співвітчизників користується Польща, Чехія, Словаччина та Хорватія, а також Туреччина, яка претендує на статус європейської країни. Пояснити це просто – візу отримати відносно легко, особливо до Польщі, а до Хорватії чи Туреччини можна обійтися й закордонним паспортом, до того ж перетнувши українсько-польський кордон можна подорожувати хоч до Лісабону, що й роблять кмітливі українці обходячи суворі вимоги італійського, французького чи німецького консульств щодо отримання візи. Проте навіть в такий спосіб певна частина Європи все ж лишається поза увагою українських туристів. Мова йде про Скандинавію.

Мабуть ні в кого не виникне заперечень, що навіть попри наявність певної суми коштів й візи, потрапити до варязьких країв справа нелегка. По-перше, Скандинавія розташована доволі не зручно в географічному аспекті – навіть якщо їхати до неї автобусом – доведеться зробити немалий гак наприклад з Польщі чи Литви вздовж всієї Балтії, а перетинаючи Росію між Естонією та Фінляндією дуже часто втрачається чинність віз, які нерідко видаються лише на один в’їзд до Шенгенської зони. По-друге, на повітряний рейс доведеться викласти немалу суму, яка суттєво звузить бюджет поїздки. Тому через ці та інші причини північноєвропейські держави лишаються мало відвідані українцями, і треба сказати, з прикрістю, адже Швеція, Данія чи Норвегія не менш цікаві за інші європейські країни й таять в собі легенди вікінгів, подих казок Х. Андерсена, А. Ліндгрен, Т. Янссон та інших письменників й величезний спадок унікальної архітектури та пейзажів.

Одним з таких місць є колись одне з найбільших, а зараз одне з найзатишніших та спокійніших міст Швеції – Карлскрона.

Корона Карла

В перекладі зі швецької, Карлскрона означає корона Карла, Карла ХІ, якщо бути точним. Саме батько соратника Мазепи заклав це місто у 1680 році. Місце для нового міста було підібрано вкрав вдало – Карлскрона розташована на 33 островах, що дало можливість створити цілу мережу пірсів, які обєднані по суті в один великий порт. Власне, Карлскрона й задумувалась як головна база військового флоту Швецького королівства. До речі, зараз це єдина база ВМС Швеції – такий собі швецький Севастополь. По всьому периметру міста були зведені бастіони, які захищали порт й судна від можливого обстрілу.




Історія фортифікації Карлскрони взагалі наповнена цікавими фактами й випадками. Так, наприклад, протягом тривалого часу нестабільності повязаного з військовими діями в цьому регіоні, існував податок на будівництво двох і більше поверхових будинків. Це пояснювалося небезпекою артилерійського обстрілу тих споруд, які були вищими за міські мури. Проте плин часу змінив роль Швеції з войовничої держави на одну з найбільш мирних та нейтральних у світі. Відтак, відпала потреба у захисних спорудах і більшу частину їх розібрали; лишився лише бастіон Аврора, практично в тому стані, в якому він був зведений. Зараз хіба що цей форт терпить облоги туристів, яких чимало в Карлскроні не дивлячись на те, що місто давно зайняло нішу тихого провінційного містечка. Це пояснюється й мальовничістю Корони Карла й тим, що вона через статус головних водних воріт королівства є своєрідним пропускним пунктом до столиці – Стокгольму. Хоча є ще одна причина, яка вабить туристів.

Нільс, король і Розенбом

Карлскрона відома ще своїм казковим статусом. Мова йде про згадку цього міста в казці відомої шведської письменниці Сельми Лагерлеф про пригоди Нільса з дикими гусьми. Саме тут на його дахах зупинялися гуси під час перельоту до Лапландії, і саме по його вулицях прогулювався вночі Нільс, врешті-решт натрапивши на пам’ятник Карлу XI й назвавши його опудалом. Памятник королю можна побачити не лише на сторінках книги чи у мультфільмі, а й в реалі – на головній площі Карлскрони, що називається Сторторгет. Перебуваючи на ній можна навіть побачити звичну картину для українців – поруч з бронзовим королем частенько люблять розташовуватися пенсіонери, які торгують як правило овочами та фруктами. Компанію їм складають чайки, яких через їх кількість можна впевнено назвати замісниками голубів чи ворон в інших містах. Але Сторторгет прикрашає не лише фігура короля та маленькі мобільні прилавки продавців. На головній площі цього містечка розташовано два храми – євангелійська кірха св. Фредеріка, що розташована навпроти памятника королю, та лютеранська св. Трійці з великим куполом – праворуч від бронзового Карла. Збудовані вони 1744 й 1709 року відповідно.

Але повернемося до казки про Нільса. Як ми пригадуємо з її рядків, невдовзі пам’ятник королю ожив й почав шукати зухвалого хлопчака, який знайшов схованку в капелюсі дерев’яного моряка Розенбома. Скульптура й цього героя також знаходиться тут, правда трохи далі від головної площі – прямо коло ще однієї кірхи – Адміралтейської зведеної у 1685 р., до речі найбільшої дерев’яної церкви у Швеції. Макс Розенбом яскраво пофарбований стоїть з простягнутою рукою просячи милостині, але класти її потрібно не у долонь, а прямо до голови старого моряка; для цього треба підняти чорний капелюх й кинути скільки не шкода в отвір, подібний до скарбнички.

Сам же головний герой – Нільс знаходиться в кількох метрах від свого дерев’яного рятівника, - вилитий з бронзи, він вибігає з книжки й вочевидь прямує до своїх пірнатих подорожніх, лишаючи позаду вже згадуваний бастіон Аврора й мальовничу набережну з ще одним пам’ятником, а точніше бюстом – Еріку Дальбергу – фортифікатору та генерал-губернатору Лівонії.

Морський музей

Ще одним діамантом, який прикрашає Корону Карла є морський музей. Взагалі, морські музеї це своєрідна візитівка Швеції як морської й колись провідної держави у балтійському регіоні. Найбільший морський музей знаходиться в Стокгольмі – там можна побачити навіть вцілілі кораблі 17-18 ст. з практично всіма збереженими деталями. Морський музей у Карлскроні не на багато поступається стокгольмському. Отримавши круглу наліпку з песиком у морській формі, яка є по суті квитком, одразу потрапляєш в мікро-світ мініатюрних кораблів, панорам морських битв, різного військово-морського начиння тощо. При вході кожного відвідувача зустрічають пластмасові  інженери в камзолах й перуках, які конструюють черговий корабель. За ними можна побачити реконструкції портових майстерень, картини з зображеннями або видатних кораблебудівників або самих їхніх дітищ. Тут же стаєш учасником заряджання гармати цілою командою ледь не з десятка чоловік, спостерігачем за епізодом оперування пораненого під час бою солдата чи матроса або навіть, ходом Готландської битви.

Окрему цікавість у туристів викликає зал з т. зв. галонами або ж гальюн ними скульптурами, які прикрашали носи кораблів. Як правило це були скульптури античних богів – Гермеса, Афіни, Аврори.

Вже за будівлею музею на причалі можна також оглянути судна більш пізнього періоду – кінця 19-початку 20 ст. – з парусами й без, навіть піднятися на їх палуби та щогли.

Замість епілогу

В Карлскроні, які і в багатьох інших місцях Скандинавії є незліченна й неописана кількість місць де варто б побувати й лишити в своїй пам’яті моменти вражень й захоплення від блиску цих балтійських корон. Тому українцям, як нащадкам русичів варто відновити шлях «Із варяг у греки», але на цей раз не в торговому, а туристичному плані.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
ТЕГИ: туризм,подорожі,Швеція
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.