Дещо про оранжевих

6 июля 2013, 12:27
0
177

Не треба думати, що первісний лад і кочівники - то якась дрібниця, а історія - це великі міста й літописи. Справжній історії байдуже - зафіксували її на папері чи ні. Вона все одно візьме своє.

По-перше, це що така велика чудасія, що в Києві люди зібралися на віче й сказали: "Цього князя не хочемо, хочемо іншого". Цей факт навіть за радянських часів не приховували.

По-друге, знаєте як відбувалися вибори в Запорожській Січі? Всі збиралися на майдані, до них виходив писар і питав: "Кого хочете?" І козаки кричали прізвище свого кандидата. До речі - перемагав не той, чіїх прихильників було більше, а той, чії голосніше кричали. Прізвище свого кандидата. На майдані. Вам це нічого не нагадує?

І третій факт. Та частина української історії, якої нема в підручниках, бо їх пишуть історики-архівісти.
Джерело інформації - якраз російський історик-археолог.

1) Саме слово майдан - тюркське.
2) Ющенко, Тимошенко, Луценко. Оте -енко - то якраз тюркське слово "син, нащадок".
3) Царський рід тюрків Ашин, після того, як китайці розгромили тюркський каганат, втікли сюди до Дніпра. Знаєте як виглядав їх прапор? Срібна вовча голова у профіль, вишита на оранжевому тлі.

Так що як собі хочете, а це тенденція, голос генів. Тут, в Україні, завжди одне й те саме - "на майдані біля церкви революція іде". І 100, 500 років, і 1000, і 1500... Просто це приховують. Тому багато людей ніяк не можуть второпати, що відбувається.

Одна біда, що п"єса то геніальна, але акторський склад 2004 року - поганенький ;
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.