Я зміню світ (розмова із нею)

26 июля 2013, 04:25
Блогер, редактор, общественный деятель
0
295

Ти колись питала, як я хочу змінити світ. Я відповідав більше півроку на це питання, розпливчасто, уникаючи відповіді, бо сам не знав його.

Дивно буває розплющувати очі в перший раз (напевно).

Я довго був сліпим, йшов невідомо куди і невідомо чому.

Все гнався за вітром, якого немає.

Не знав, бо до кінця не розумів, а чи потрібно його міняти, а чи варто. Навіть сьогодні, поставивши мету відповісти тобі, я запитав себе – чи потрібно взагалі змінювати світ. Відповідь (після довгих роздумів) – так.

Так. Але як? Раніше для мене засобом зміни світу і людей була політика і журналістика – я не вибирав слів і не довго думав щодо дій, які б могли мене привести до якогось результату.

Наскільки результат відповідав моїй меті і був доцільним взагалі – невідомо. Фактично, це була "війна з вітряками", "робота на смітник". Я міг замилювати очі усім, але не можу довго це робити із собою.

Знаєш, дуже класно зображати з себе топ-блогера і зірку, яка сходить, в українській політиці – це додає певного лиску, шарму, і, відповідно, так само безумовно затуманює свідомість, відсуває здоровий глузд на другий план і веде до самозабуття і самодурства. Я майже дійшов до краю.

Все частіше у мене починав пробиватися відчай – ну як же так, як можна все це змінити, чому ось "ті" або "ті" так роблять – вони що, не розуміють? Чому суспільство, люди так діють – вони що, серйозно? Чому, чому, чому, чому ...

Все це, разом з невтішними висновками, валило мене в зневіру і часті депресії.

Знаєш, ніколи не був на мітингах, крім чотирьох випадків, коли мене запросили особисто значущі щось для мене люди. Я, по честі сказати, завжди зневажав ці всі зборища і протести, вважаючи, що дійсно спраглих правди людей використовують негідники і покидьки – зрештою так завжди і виявлялося. А я не хотів бути «м'ясом».

Але я не бачив інших шляхів – зверху нічого саме не відбудеться. Поки що точно.

Так, я це все усвідомлюю. так, я усвідомлюю, що через загальноприйняті в нашому суспільстві моделі поведінки зміни, причому, саме якісні і саме в суспільстві, а не в державі, не відбудуться.

Ну ось так. Більшість людей інших методів не знає і не хоче.

Найпростіша думка після такого висновку – виїхати звідси, забутися, бігти за край світу і ніколи сюди не повертатися. Буду чесним – зараз це і є моєю метою, метою мого життя. Але для чого? Вмістити зад в тепло? Мені й тут не холодно. Але моя сім'я, мої друзі, близькі не повинні жити в цьому бруді, в цьому скотстві і убозтві.

Звичайно, боротися потрібно. І саме в цьому моя мета і засіб змінити світ – робити не "проти", а "за"; боротися не на чиїйсь стороні, а за справедливість і об'єктивний порядок і добробут. Яким чином? Так, я впевнений, що лише дуже великі гроші в зв'язці з сильною волею і характером (навіть певною зарозумілістю і пихою) можуть вплинути на вирішення питань, на незворотні зміні хоча б частини життя в кращу сторону.

Як це зробити? Чесно – не хочу жити в Україні, ну от не хочу. Але я готовий заробити гроші (неважливо, яким шляхом), виїхати і вивезти всіх своїх за кордон, але повернутися потім сюди.

З кількома десятками (сотнями) мільйонів набагато простіше змінити світ. Це я і збираюся зробити. залишилося тільки їх заробити, купити громадянство європейської докорінно країни (а не неофітів із «совка»), пожити там собі на втіху кілька років, відпочити і повернутися сюди з новими силами, щоб вичистити ці "авгієві стайні". І ось у це я вірю.

А зараз, у міру заробляння достатньої суми, я намагаюся зробити світ добрішим і більш позитивним, говорячи про непомітні на перший погляд речі, прищеплюючи моїм небагатьом слухачам і читачам, друзям і знайомим почуття гідності, можливість бачити і розуміти все, намагаюся змінити не весь земну кулю, але свій двір, свою вулицю, своє місто.

Країна – це питання мільйонів (як людей, так і грошей). Я ж працюю на себе, але кожен день у мене є кілька хвилин/година часу на те, щоб зробити щось хороше і поліпшити щось навколо. Нехай і не відразу все вийде, але вийде однозначно.

Зате зараз мені нема про що з ними, з більшістю говорити – я не можу їм передати те, що зрозумів, працюючи важко, але з віддачею; що зрозумів, коли дійшов (здавалося) до краю.

Я не можу передати словами звичайну і просту мудрість – смішно. Хоча, відверто, в мене ніхто особливо і не вірить, просто сліпота і стереотипи, нав'язані мною ж, затуляють їм очі. Що ж, кожен вибирає сам.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
ТЕГИ: суспільство,політика,гроші,зміни,мітинг,протести,справедливість,еміграція,боротьба,людина,бажання
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.