Наш дух і традиція

26 июля 2013, 08:48
історик, юрист
0
178
Наш дух і традиція

Нас довго привчали, за допомогою дешевих "шедевральних" фільмів та друкованої продукції, що спокійне ставлення до самого факту фізичної смерті, як логічного закінчення твого земного буття, притаманне,

Нас довго привчали, за допомогою дешевих "шедевральних" фільмів та друкованої продукції, що спокійне ставлення до самого факту фізичної смерті, як логічного закінчення твого земного буття, притаманне, якщо не виключно, то переважно, представникам певної касти-самураям. На думку творців цих дурнуватих міфів-це певний стан душі, який властивий виключно носіям цієї філософії буття, як наслідок виховання та відповідність певним нормам поведінки.

Першого такого у своєму житті, самурая я побачив на рідній Хмельниччині, коли моя розумна мамця в черговий раз відправила мене в гості до своєї мами. Мета цих відвідувань стала мені зрозуміла набагато пізніше. Моя мама зробила все можливе щоби я не забув свої коріння та пишався тим, що я нащадок козацького роду.

Тоді я цього ще не розумів, в силу свого віку та певних життєвих обставин. Я був допитливим хлопчиком, якому потрібно було залізти у всі щілини і якщо не побачити, то точно почути все і про всіх. Саме це і було моєю мотивацією, яка сподвигла мене на черговий подвиг-мандрівку на горище нашої родинної хати у пошуках захованих скарбів.

Скарбів у моєму дитячому розумінні, я знайшов чимало. Це і старинний патефон, уламок шаблі і багато ще чого, що тоді для мене складало певний інтерес. Головні свої знахідки я знайшов трошки пізніше. Розкидавши духмяне сіно я намацав щось тверде. Твердими дерев'яними предметами виявилися хрест та домовина.

Я дивився на них ошелешено,не розуміючи, що вони тут роблять.

- Бабцю, там на горищі чиясь домовина та хрест!

- Дитино, то все моє. Пішли я тобі покажу де лежать хустинки та гроші на похорон щоби ти знав.

Я був приголомшений. Молода, повна сил та енергії жінка, спокійно готується до смерті і її зовсім не лякає цей факт.

- Бабцю, а ти зовсім не боїшся смерті?

- А чого її боятися, дитино. Вона все одно рано чи пізно настане, а вам менше клопоту буде. Втомилася я її боятися. Спочатку комуністи, потім німці, ляхи, потім знову комуністи. Вони всі приходили і уходили. А я, як була на цій землі, так в неї і піду. Це дух наш український.

Дух наш український. Я потім неодноразово мав можливість у цьому переконатися. А всі ці дешеві понти з саке та білими пов'язками на голові залиште для лохів. Вони люблять солодке та іноземне, а я народився на цій землі, в неї і піду, але спокійно і без театральних ефектів. Бо це дух наш і традиція - спокійно готуватися до смерті заради життя.

Дмитро Снєгирьов

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.