Що робити, якщо не пускають до Раю

29 июля 2013, 15:46
0
214

Хтось молитвами, а у декого свій шлях

Насправді, свято Хрещення Русі залишило по собі дуже неоднозначне відчуття.

З одного боку, жодна людина на Землі не здатна вплинути на Святий Дух цього дійства. Таке величезне свято неможливо омрачити нічим і нікому. Але, з іншого боку, священники та політики приклали до цього надбагато зусиль.

І перш за все тим, що відгородились від народу, поставили себе над усіма, виділили себе в окрему касту, виставивши навколо багаточисленні кордони охорони. А ще, вразивши непомірною розкішшю, багатством та чванливістю.

Зрозуміло, що про все це вже багато написано, сказано, опротестовано та промітинговано. Але легше від цього не становиться. Особливо, коли розумієш, що вищім ієрархам Церкви на всі публікації, обурення та протести, м*яко кажучи, байдуже.

Пргадуючи епізоди зі Священного Писання, починаєш мимоволі порівнювати теперішніх попів з книжниками та фарісеями, для яких основним було нажити якомога більше багатств. І розумієш, чому народ відвертався від них, а йшов за Ісусом. Пригадується і епізод, коли навіть Ісус не витримав, та вигнав із храму торговців, які перетворили Дім Божий на звичайне місце для торгівлі. А в наш час такими місцями прямо чи опосередковано стали більшість храмів та соборів.

Гадаю, що ніхто не буде спорити з тим, що патріарх Кирил дуже високоосвічена людина. І знає він далеко не лише Біблію та Євангеліє, а й політологію, економіку, історію. І його оточення теж далеко не найглупіші люди.

Так от хочеться задати їм питання. Невже вони гадають, що Господь відмірить їм більше часу на Землі за їх багатотисячними годинниками, ніж усім іншим людям? Чи на бронепоїзді буде легше проїхати крізь ворота Раю? А якщо не будуть пускати, то цим бронепоїздом можна буде і на таран піти…


Коли прес-служба УПЦ МП оприлюднила звернення до вірян із проханням НЕ приходити на молебен, тому що на святі буде багато можновладців, мені на думку спало, що церковники вважають всю Церков своєю власністю. Але вони чомусь забувають декілька зовсім простих істин. По-перше, навіть Ісус казав про храми – це дім Батька мого, а не вважав їх своїми. По-друге, від того, чи буде молитва йти від патріарха, чи від звичайної людини у самому глухому селі країни, святості в неї не прибавиться. Господь чує усіх і від того, що когось не пустили на свято Хрещення, Він не перестає чути молитов. І по-третє. Невже вище керівництво церков, які, до речі, усі є монахами, вважають, що заберуть усі свої багатства із собою після смерті? Адже кожному, скількі б роскішних будинків в нього не було за життя, після смерті встачить пари метрів землі. І все. Не більше.

Крім того, священники чомусь або забувають, або не розуміють, що всі пожертвування люди несуть не їм особисто, а Богу. Зрозуміло, що ніхто не вимагає в наш час від патріарха ходити пішки та голодувати. Але за ті гроші, які коштують їх годинники, розкішні автомобілі та домівки, можна було б нагодувати та вилікувати не один десяток дітей. Цікаво, коли на Страшному Суді в них про це спитає Господь, що вони Йому зможуть відповісти?


Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.