Чи здатні раби захистити рабовласника?

6 августа 2013, 15:24
0
193
Чи здатні раби захистити рабовласника?

Чи готове до дискусії у такому форматі наше суспільство?

Шановний читачу! Перед Вами достатньо об’ємний матеріал, котрий потребує чималих зусиль для прочитання. І мало цікавий для тих, хто завітав сюди трохи розважитися. Цей матеріал вже викладався невдало на іншому сайті трохи під іншою назвою. Оскільки попередню його назву навіть постійний читач авторських матеріалів не зрозумів, тому й була вона змінена.

Мова у ньому йде про відому іще від «батька» політичної економії Адама Сміта Земельну Ренту. Ту Ренту, котру в цілому визнавали і визнають ліві, праві і центристи всіх країн. Ту Ренту, котра коштує за різними оцінками від 20 до 40% вартості кожного сільськогосподарського продукту. Це Ви викладаєте стільки своїх «кровних» за її вартість! Щодня! За цей Божий Дар! А хто його отримує? Чому її існування, як і її політекономічні проблеми замовчуються? Чи йде за її володіння скритна, підкилимна боротьба у державі, котрої пересічний українець не помічає?

На вказані запитання зроблено тільки спробу дати відповідь у наступному.

Важко жити у нашому брехливому суспільстві. Інколи навіть ті ЗМІ, котрим до певного часу довіряв, «видають» таку неправдиву інформацію, що диву даєшся.

Тому про навколополітичні події важко, а інколи і неможливо скласти правильне уявлення. Звичайно, не маючі достовірної інформації, неспростовних фактів.

Пам’ятаєте, шановний читачу, як про вказане писав нобелівський лауреат, доктор Хайєк («Дорога до рабства»)? Нагадую:

«… следует подчеркнуть, что ни сама пропаганда, ни ее техника не являются специфическими атрибутами тоталитаризма. Единственное, что характерно для пропаганды в тоталитарном государстве, — это то, что вся она подчинена одной цели и все ее инструменты тщательно скоординированы для решения единых идеологических задач.

…Надо видеть собственными глазами, как перестают понимать друг друга родные братья, когда один из них, обратившись в новую веру, начинает говорить совсем другим языком

Несложно лишить большинство людей способности самостоятельно мыслить. Но надо еще заставить молчать меньшинство, сохранившее волю к разумной критике…

всякая информация, способная посеять сомнения или породить колебания, окажется под запретом.

От людей будут скрывать все, что может вызвать сомнения в мудрости правительства или породить к нему недоверие».

Квінтесенція думки Хайєка про переродження людини внаслідок неправдивої інформації у наступному вислові:

«Когда все средства информации находятся в одних руках, речь идет уже не просто о том, чтобы пытаться посеять в людях те или иные убеждения. В такой ситуации искусный пропагандист обладает почти неограниченной властью над сознанием людей и даже самые из них разумные и независимые в суждениях не могут полностью избежать пропагандистского влияния, если они отрезаны от других источников информации».

Ось чому важко усвідомити чиюсь правоту у протистоянні «Україна проти Корнацького», або за більш дієвішим гаслом «Бюджетники проти Корнацького», котрий можна екстраполювати у гасло «Український народ проти Корнацького».

Спостерігання автора за таким протистоянням відбувається більше 10 років. Ось чому у автора викликає довіру інформація про «спробу силового захоплення ТОВ "Агрофірма Корнацьких», про «сотні селян, котрі вийшли, тільки-но дізналися, що наближається якась кавалькада невідомих "бритоголових" людей у цивільному», про те, що «земельні ділянки були придбані в 90-х роках батьками Аркадія Корнацького в односельців у ході роздержавлення земель колишнього колгоспу» цілком законно, оскільки тоді не діяв мораторій на продаж орної землі (влада «не помітила», а ліва опозиція свідомо чи несвідомо прогавила).

Із газет автору було відомо щонайменше 12 років про те, що спірна земля із «1995 року обліковувалась в органах Держкомзему як приватна власність, родина Корнацьких сплачувала земельний податок» (до цього часу!?).

Раптом під час минулорічних виборів, здається, 1700 га землі Корнацьких, буцімто, за рішенням суду від 2001 року(?), котре втратило юридичну силу згідно із законом про виконавче провадження, переводяться у землі запасу і швиденько розподіляються поміж працівниками бюджетних закладів, установ і організацій для ведення особистого селянського господарства!? Нагадаю, що Земельний Кодекс для фермерів дозволяє мати 50 га орної і 50 га іншого с/г призначення землі, а для селянського господарства – 2 га.

Журналіст ОРД Володимир БОЙКО із цього приводу написав наступне:

«Народному здивування не було меж: як може фельдшер чи фтизіатр вести індивідуальне селянське господарство, чим, коли й за які кошти оброблятиме 2 гектари землі, куди діватиме врожай і хто за нього буде працювати в лікарні в той час, як він поратиметься на полі?».

Тому, хто має 6 дачних соток добре відомо трудові затрати на їх обробляння. А тут у 33 рази більше, та й для працюючої людини із ненормованим робочим днем!

І таких «щасливчиків» виявилося майже 1000 осіб!

Цікаво, що духу, волі, совісті відмовитись від чужої землі (бо всі ж новопризначені землевласники не з Місяця звалилися) забракло у всіх «щасливчиків».

Автор років 5, мабуть, оформляв право приватної власності на дачну дільницю. А тут всі бюджетники отримали документи за декілька днів на право приватної власності на чужу землю! У грудні. На ту землю, за котру був сплачений податок і на частині котрій була посіяна озимина.

Але врожай були налаштовані зібрати бюджетники. Точніше, керівники іншої агрофірми, котрій усі бюджетники без виключення віддали свої «селянські» паї у оренду. Нарешті отримали давно омріяну землю, аж раптом всім без виключення із майже тисячної армії вона не знадобилася! Дивно, не правда ж?

Надалі читачам надається перелік посилань на публікації із цієї теми. На жаль, не завжди вдається із авторського тексту перенести у публікацію на сайті гіперпосилання. Не навчився. Але добросовісно зробив це у власному екземплярі. Бажаючі більш прискіпливо вивчити проблему Корнацького можуть погуглити і знайти першоджерело. Отже нижче посилання на публікації:

«Місцеве населення налаштоване по-бойовому. Кажуть, що за свою землю готові боротися до кінця.

Корнацький вийшов з громадянства РФ ще в 2005 році. Механізм виходу надзвичайно простий – достатньо було написати заяву в будь-якому консульстві РФ, сплатити держмито і отримати довідку.

Представник "Спільної справи", керівник виборчого штабу Аркадія Корнацького на останніх виборах до ВР, вважає, що ця людина не має права балотуватися до парламенту.

є копія сторінки паспорта громадянина РФ "Корнацкого Аркадия Алексеевича.

власники земельних паїв просять захистити їх від політичних інтриг А.Корнацького.

селяни скаржаться, що А.Корнацький залишить їх без хліба

В среду, 26 июня, центральный районный суд Николаева арестовал подозреваемого в хулиганстве с применением оружия во время нападения на Агрофирму Корнацких в селе Чаусово-2 Первомайского района Николаевской области.

Цю кількість голосів забезпечили 15 тисяч селян, робочі місця для яких створила "Агрофірма Корнацьких".

«Просим защитить нас и нашу землю от Корнацкого А.А.», — так начинается письмо за подписями 168 человек-владельцев земельных паев под обращением к властям с просьбой от имени государства защитить их урожай от посягательств А.Корнацкого» (У цій же публікації: «Предыдущие ваши договоренности с Корнацким по продаже земли после окончания моратория, принятые вами и вашими покойными родителями по этому вопросу обязательства являются действующими…»).

Вони через 18 років «передумали» продавати!?

«Представители агрофирмы, которые прибыли на место происшествия, показывали людям их подписи на доверенностях и договорах аренды с агрофирмой Корнацких, но натравленные женщины и мужчины не хотели слушать никаких законных доводов…».

«По решению учредителей ООО «Агрофирма Корнацких» в 2013 году расширяет участие в социальных проектах, крайне необходимых селам.

предприятие осуществляло общественную функцию в форме помощи школам, детсадам, ФАПам, сельсоветам, непосредственно крестьянам

Теперь социально-хозяйственная помощь будет поднята на новый уровень.

В больших селах к лету будут построены молокоприемные пункты

будут закуплены специализированные автомобили, которые будут бесплатно доставлять больных как в районные, так и областные и киевские медицинские учреждения».

Цей матеріал готувався до публікації вже давно. Але не було часу його завершити. А інформація потроху додавалася із вказаної теми. У наступному абзаці викладено авторський коментар до однієї із публікацій по темі.

«Непрямі дані кажуть, що своїми діями Корнацький реально отриманий ним "незаконний" доход (бо він належить українському народу) у вигляді земельної ренти залишає у селі. А про це мріяли іще 110 років тому есери, а згодом - Ульянов-Ленін. Хоча комуністи брутально відібрали у селян ренту на індустріалізацію, війну, боєголовки і таке інше.

Ось тому Корнацький заслуговує на повагу.

Проблема орної землі і її продажу - це проблема земельної ренти.

Завдання - завадити її вивезенню за межі країни. Вона повинна залишитись у селі!

На думку автора, тому держава і місцева влада США викупили у останні десятиліття 2/3 орної землі.

Хтось про це знає?».

Більш детально тему ЗЕМЕЛЬНОЇ РЕНТИ розкрито у публікаціях автора:

«Як же соромно буває! Частина 1

Тепер Вам стало зрозуміло, чому ця проблема штучно замовчується у ЗМІ. Рахунок іде на десятки, якщо не сотні мільярдів гривен просто Божого дару, котрий нізащо котиться у кишеню власника землі....

Як же соромно буває! Частина 2

Законодавці навмисно приховують правду про грабіжницьку суть приватної власності на землю. Суть грабежу — в привласненні земельної ренти, яка створюється суспільною працею....

Як же соромно буває! Частина 3

Головне – тема не закрита до введення землі сільськогосподарського призначення у вільний обіг, чи ринку її…».

Завершити публікацію на тему «Корнацький і Земельна Рента» автора стимулює Звернення Моральних Авторитетів Нації. Деякі їх думки вирішив повторити.

«Про землю і господарів». Позиція Ініціативної групи «Першого грудня»

У темі землі для українців присутні як потужні індивідуальні інтереси, так і колективні: у жодній іншій сфері поняття соціальної справедливості, рівності і солідарності не поставали для нас так гостро, як тут.

Для багатьох з нас право приватної власності на землю рівнозначне її статусу загальнонаціонального надбання...».

Наступна фраза для мене цілком зрозуміла, бо співпадає із авторською позицією. А от попередня абсолютно не зрозуміла. Само по собі право не може надавати землі якогось статусу. Китайці через підставних осіб реалізували право приватної власності на землю, скупили всю орну землю не торгуючись і від цього вона набрала статусу загальнонаціонального надбання?

«Загрози і ризики як для особистої приватної власності, так і для колективної та національної приналежності рідної землі традиційно викликають найбільший суспільний неспокій та опір…

Ініціативна група «Першого грудня» розглядає тему землі як справу виняткового значення, яку суспільство не має права нікому віддати на потаємне і сепаратне вирішення…

… на політику, яка стосується землі, треба дивитися з точки зору довгострокового економічного зростання і формування в країні потужної середньої верстви підприємців та кваліфікованих працівників в сільській місцевості….

проведення земельної реформи без контролю громадськості, введення ринку земель та відчуження прав на землю є неприпустимими

У справах земельного ладу треба створити умови для гармонійного співіснування великих, середніх і малих власників…

… СПРАВЕДЛИВА РЕНТА ДЛЯ СЕЛЯН, підтримка фермерів, недопущення монополізації і водночас відсутність зайвого втручання держави у діяльність середнього і великого капіталу — це головна формула, яка здатна забезпечити гармонійний розвиток земельно-аграрних відносин…».

Хочу попередити читача, що у попередньому реченні мова насправді йде про Земельну Ренту. Але автор зрозумів пропозицію авторів звернення зовсім у іншому сенсі, аніж цього заслуговує Земельна Рента. для тих, хто не зрозумів, про яку «справедливу ренту» може йти мова треба зробити пояснення. Не тільки земля є загальнонаціональним надбанням у вигляді додаткового прибутку – ренти, а й природні копалини. Тому підприємці згідно із Податковим Кодексом платять за них рентну плату.

За ідеєю, рентні платежі повинні виконувати схожу до земельної ренти функцію.

Суттєва різниця у тому, що с/г земля нікуди не зникає, а запаси корисних копалин постійно зменшуються. Не дивує вказана фраза. Автор неодноразово зустрічався із тим, що доктори економіки, академіки плутають рентні платежі із Земельною Рентою. Повернемось до витримок із Звернення.

«… Повноцінне і грамотне ЗДІЙСНЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ РЕФОРМИ В ІНТЕРЕСАХ УСІХ ГРОМАДЯН має відбуватися одночасно з реформою місцевого самоврядування та регіонального розвитку

… Задля цього ми висловлюємо ініціативу проведення національного зібрання, присвяченого землі, за участю представників фермерства і селянства, сільської інтелігенції, власників великого, середнього і малого бізнесу, фахівців галузі, а також діячів громадських та інтелектуальних середовищ…».

Коментар до Звернення наступний:

«Проблема землі найактуальніша і вже давно її обговорення на загальнодержавногму рівні перезріло.

Єдиний, але дуже важливий недолік звернення - це відсутність навіть згадування у документі про Земельну Ренту.

Дуже суттєвим для підвищення уваги до теми Національного Зібрання, присвяченого землі було б посилання на факт викупу близько 2/3 орної землі у державну чи комунальну власність у США, величезні кошти (із інформації відомого фахівця із земельних питань, головного наукового співробітника Інституту економіки та прогнозування НАНУ Любов Молдаван) почали витрачатися державою на вказане у Бразилії, про засилля латифундистів у котрій відомо, мабуть, і школярам.

А хто із багатомільйонної армії сільського населення, землевласників знає про вказаний викуп? Про що вони у такому випадку будуть розмовляти на Національному Зібранні, присвяченому землі?».

Не сподобався авторові і підхід до проблеми відомого політолога О. Палія у публікації «Дня». Великий плюс йому виключно за популяризацію теми.

Надалі деякі фрагменти із публікації Палія.

«Олігархономіка «їсть» землю

5 квітня Державне агентство із земельних ресурсів оприлюднило черговий проект Закону «Про обіг земель сільськогосподарського призначення»…

Натомість для фізичних осіб — власників землі — пропонують встановити обмеження щодо володіння 100 гектарами землі. Однак ця цифра економічно не виправдана, особливо на тлі відсутності будь-яких обмежень для орендарів…

максимальний розмір володіння в Україні можна було встановити на рівні 300—500 га…

Латифундизм уже нині становить пряму загрозу депопуляції сільських територій…

Це зовсім не означає, що Україні не потрібні великі господарства. Більше того, вони зазвичай дуже ефективні і, безумовно, повинні існувати — але не як монополісти, хоч і місцеві, а в конкурентному середовищі….

… Що робити? Найперше — усвідомити всім, і опозиції передусім, що риторика про відмову від приватної власності на землю є чистим популізмом.

ПРИВАТНА ВЛАСНІСТЬ НА ЗЕМЛЮ — В КРОВІ УКРАЇНЦІВ.

На сьогодні масово відродити інстинкт власника — це означає отримати конкурентні переваги всій країні. Адже в сучасному світі найбільшу економічну ефективність довели не стільки великі виробники, як середні господарства — ті, де власник особисто здатен проконтролювати всю роботу — колективи максимум із сотень, а не тисяч працівників…

опозиції потрібно не лише критикувати владу, а й пропонувати непопулістську альтернативу».

Як зрозумів читач, у країні не існує якоїсь консолідуючої думки щодо вилучення і використання на благо суспільства Земельної Ренти, ані серед наукового середовища, ані серед політичних сил. Хоч створюй Партію Земельної Ренти. Бо справа ж іде про суму у 30-40% вартості кожного продукту сільського господарства. Чи то Ви взяли кусень хлібу, чи кусень сиру, чи пляшку молока. Всюди присутня Земельна Рента! Цю суму незаслужено отримує власник, а у наш час і у нашій країні, і орендар землі! Сотні мільярдів гривен! Тільки за те, що цей Божий Дар дає змогу отримувати прибуток, не збудувавши завод, фабрику і таке інше!

Це неподільний дар, котрий належить всьому суспільству! Його тільки можна за ідеєю соціалістів-революціонерів повернути знов у село, щоб родючість землі тільки зростала.

Автор аналізував публікації про Корнацького досить багато років. Читав і перечитував його програму як кандидата у народні депутати та інші матеріали із його сайту.

І на думку автора, цей землевласник, скоріш за все, не має ані найменшого уявлення, або ж крихти іще радянських знань про Земельну Ренту. Як і селяни, котрі працюють у його агрофірмі.

Але… Підсвідомо, патріотично, по-хазяйські, по-селянські, традиційно Аркадій Корнацький отриманий надприбуток у вигляді Земельної Ренти повертає у вигляді інвестицій, як у розвиток села, так і на підвищення родючості землі. Тобто, він, як і його селяни, підсвідомо відчуває цю саму Земельну Ренту, її суспільний характер.

Ось чому селяни агрофірми Корнацьких не відчувають себе рабами цього сімейства, а її реальний власник не бачить себе таким собі рабовласником.

Звідтіля йшла підтримка на виборах і мужність йти проти озброєних вогнепальною зброєю «братків».

Чи поодинокий Корнацький як землевласник, котрий Земельну Ренту не залишає у банках офшорів та західних країн? Ні! Автор певен, що таких хазяїв у країні немало. Але долі їх не позаздриш!

Чому такі гоніння, переслідування, травля Корнацького?

Та тому, що без суттєвих капітальних вкладень за рахунок привласнення Земельної Ренти можна прибутки переводити у банки офшорів та західних країн! А Корнацький показує «поганий приклад». І тому завдання знищити його і подібних йому до ноги!

Бо вони становлять реальну загрозу владі союзу олігархо-кланової буржуазії із симбіозно-паразитичною бюрократичною (владно-посередницькою) буржуазією.

Як казав колись Хазанов, влада цю загрозу «спинним мозком відчуває»!

В цьому сенсі автор вбачає не випадковим під час обговорення оприлюдненого Державним агентством із земельних ресурсів проекту Закону «Про обіг земель сільськогосподарського призначення» одночасно із закликом Ініціативної групи «Першого грудня» провести національне зібрання, присвячене землі, появу наступного твердження:

«… Вопрос антиевропейской ментальности голосующего большинства украинцев, самым вопиющим примером которого является общественный запрет на приватизацию земли (что немыслимо по законам ЕС) является даже не ключом, а наибольшей проблемой модернизации Украины. При любой власти, при любой оппозиции…».

Із чого б це у антиЄЕСівській статті «Вниманию посла ЕС Томбински: интервью газете «День». Фюле в «Gazeta Wyborcza» В’ячеслав Піховшек апелює до законів ЄС? І, зверніть увагу, чисто демагогічно апелює. Бо у нас мільйони селян не без перешкод, але все ж оформили документи на приватизацію належної їм землі! І автор, як і мільйони співгромадян, на свою дачну ділянку! То про яку суспільну заборону йде мова? Можна здогадатися, що цей, чи то провладний рупор, чи то рупор медведчуковського «Украинского выбора», мав на увазі ринковий обіг орної, чи взагалі с/г призначення землі, тобто, купівлю-продаж її, а не приватизацію. Погляньте на кадастрову мапу у Інтернеті Держземагенства і Вам стане зрозумілим штучний характер питання приватизації від Піховшека. Це під нього, вірогідно, замаскований ринковий обіг землі.

Отже у нас є величезний не роздерибанений ресурс – Орна Земля. Її ринкову вартість оцінювали до півтрильйона доларів. При довгостроковій грі на пониження ціни цієї землі могутніми світовими інвесторами (якщо їх допустять до торгів, а це можливо перед 2015-м), її реально можна скупити за ціну вдесятеро чи вдвадцятеро меншу вказаної ринкової.

Всіляке згадування у цій ситуації про Земельну Ренту є серйозною перешкодою на шляху дерибану (іншого слова не знаходиться) сільськогосподарської землі. Навіть підсвідоме, як у випадку із Корнацьким, поважливе, «на Ви», ставлення до Земельної Ренти є загрозливим. Зрідка у ЗМІ можна зустріти замовну Ніагару проти землевласників на кшталт Конацького. То це херсонський фермер, який переорав дорогу до балки суспільного для селян відпочинку (реально рятуючи землю від ерозійного знищення), то десь на Волині землевласники всі свої прибутки вкладають і у землю, і в інфраструктуру села.

Автор буде дуже вдячний читачам за кожний приклад аналогічного ставлення до землі, кожний випадок обговорення проблем Земельної Ренти і купівлі-продажу землі.

Саме ж обговорення повинно відбуватися тільки у такому ключі: «Проблема купівлі-продажу землі як проблема Земельної Ренти».

Чи готове до дискусії у такому форматі наше суспільство? Читач зрозумів, що це риторичне запитання. Ось чому таким важливим здається необхідність у Громадському Чи Суспільному телерадіомовленню!

Та і без нього дбайливий батько-Президент, дбайливий батько-Уряд вже давно, не у літку та на початку осені, коли день рік годує, організували б за державний кошт на рейтингових телеканалах у рейтинговий час просвітницько-дискусійні передачі про Земельну Ренту, досвід західних сусідів і інших країн у вирішенні проблем купівлі-продажу сільськогосподарської землі. Та чи почують автора та його читачів зацікавлені у вказаному особи?

На завершення стверджую, що тільки вільні люди здатні піти на захист землевласника-роботодавця проти вогнепальної зброї «братків»! Про долю котрих, до речі, найправдивіші ЗМІ ані гу-гу!

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.