Музей плакату України

8 августа 2013, 09:07
журналіст
0
165

Перший в Україні і Європі, офіційно зареєстрований, спеціалізований музей історії плакату.


Музей плакату України при часописі «Музеї України». Перший в Україні і Європі, офіційно зареєстрований, спеціалізований музей історії плакату.

Діє при журналі «Музеї України», спільно з Національним музеєм-заповідником «Битва за Київ у 1943 році» — директор Заслужений працівник культури України І. П. Вікован (Київська область, Вишгородський район, село Нові Петрівці). За підтримки Національного музею народної архітектури та побуту України — директор Д. В. Заруба, де розгорнуто виставку «Галерея плакатів епохи тоталітаризму», розміщену у частині будівлі сучасної садиби з Тернопільської області, науково-дослідного відділу «Українське село».

Директор і засновник Музею плакату України — редактор журналу «Музеї України», Почесний працівник туризму України, член Національної спілки журналістів України Віктор Тригуб. Куратор — Наталка Іванченко.

Музей створено 11 листопада 2011 року, легалізовано рішенням № 133 виконавчого комітету Новопетрівської сільської Ради Вишгородського району. Таким чином, Музей плакату України став першим, офіційно зареєстрованим серед відомих музеїв плакату Європи, які діють лише на правах відділів при великих музейних установах, не маючи самостійної державної реєстрації.

Дві перші виставки плакатів, були урочисто відкриті в приміщенні Національного музею-заповідника «Битва за Київ у 1943 році». Однак, брак виставкової площі, змусив шукати окреме приміщення у Києві.

Проект підтримав директор Національного музею народної архітектури та побуту України Дмитро Заруба, у грудні 2012 року, надавши частину будинку з Тернопільської області для постійнодіючої виставки «Галерея плакатів епохи тоталітаризму». Дієву допомогу надав Голова Київської міської організації «Меморіал», директор Музею совєтської окупації Роман Круцик, передавши комплект плакатів про злочини комуністичного режиму СРСР. Нині тут експонується зібрання рідкісних радянських плакатів.

Виставка побудована на контрасті. Верхній ряд — це радянські плакати, лакована радянська «дійсність», а нижній — це радянські реалії того часу, але на основі сучасних досліджень — черепи, допити, розстріли і табори. У фондах музею зберігається біля 500 копій плакатів СРСР. Музейну копію роблять на особливому папері спеціальним друком. За розмірами є значно меншою за оригінал. Справжні плакати дуже дорогі — оригінальний плакат в середньому коштує кілька тисяч доларів. На сьогодні оригіналів збереглося дуже мало, більшість міститься у фондах великих музеїв чи архівів. Щоб виставляти їх, потрібна серйозна охорона.

Колекційні календарики музею

Серед, на перший погляд, одноманітних плакатів є чимало таких, що мають прихований зміст або й просто підіймають настрій. Наприклад, є плакат «Троцкий поражает врагов революции», переповнений масонською символікою. Інший демонструє рекламу перших сосок — «Готов сосать до старых лет».

Унікальними є плакати із зображенням Сталіна та Мао Цзедуна. Після смерті Сталіна Китай і Північна Корея пішли власними шляхами. Тож це одне з останніх свідчень дружби з СРСР. Виставка користується популярністю, особливо в іноземців, для яких «совок» є екзотикою. Різною є і реакція туристів на побачене.

В Експозиції

«Відвідувачів з Росії ця виставка шокує, — сказав В.Тригуб для „Газети по-українськи" — Там такі матеріали вже закрито. Вони прямо говорять про нижній ряд: „Цього не було". Поляки, американці також дуже цікавляться. Дискусії починають всі. Одні нарікають на Сталіна, інші стверджують, що репресій не було. Західні люди більш підготовлені й толерантні».

Особлива гордість творців музею — експозиція, повністю присв'ячена діяльності Путивльського і Козельщинського таборів для військовополонених НКВС СРСР. Там перебували і ймовірно були розстріляні у 1939-40 роках, тисячі польських військовополонених, а у червні 1941 року, до Путивля і Козельщини доставили майже 5000 арештантів з Молдавської РСР та десь 6000 «ворогів народу» з Литви, Латвії, Естонії. Подальша їх доля, після початку війни 22 червня 1941 року, невідома.

Віктор Тригуб і дослідник Володимир Бровко, які розслідують ті події, підозрюють, що в'язні були таємно розстріляні і поховані у ретельно замаскованих братських могилах перед стрімким наступом німців. Сприяють у пошуках Посольства Польщі, Молдови, Литви, Румунії, чиї громадяни найбільше постраждали. Однак, є відкритий супротив влади Російської Федерації, яка категорично відмовляється надати необхідні архівні документи. Експозиція на території Національного музею, є першим офіційним визнанням Путивльсько-Козельщинської трагедії, де, за твердженням дослідника з Кременчука Антатолія Шолудька, на польських військовополонених випробувалася хімічна та бактеріологічна зброя. Однак, варто зазначити, що на момент написання цього матеріалу, ніяких документальних матеріалів про масові страти не опубліковано. Як не знайдено жодної братської могили. Є лише спогади свідків і історичні гіпотези, які вимагають підтвердження. Однак, резонансність цього розслідування у 6 країнах Європи, увага дипломатів і преси, призвели до намірів встановлення меморіальних дощок у Козельщині у пам'ять поляків та молдаван, які відбудуться найближчим часом.

Вхід до галереї Музею плакатів безкоштовний, години роботи відповідають часу роботи Нацмузею у Пирогові за адресою — 03026, м. Київ, с. Пирогів, Національний музей народної архітектури та побуту України.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.