Українська мова присутня в Ізборниках Святослава 1073 року (перепост)

21 августа 2013, 08:48
Публіцист. Блог про культуру, історію України та інше
0
313

Мова Наддніпрянщини та Червоної Русі (Галичини) часів Володимира Святого та Ярослава Мудрого має вже всі сучасні українські особливості

У моєму блозі «Сербская культура — аргумент в пользу украинцев» було посилання на статтю Миколи Марченка про давньоукраїнську мову, опубліковану на сайті Gazeta.ua  7 серпня 2013 року.

 Ця стаття заслуговує на масове поширення. Тому розміщую її тут.

 Українська мова присутня в Ізборниках Святослава 1073 року

 Автор:

 У 1904 році мовознавець Агатангел Кримський друкує наукову працю "Філологія і погодінська гіпотеза. Чи дає філологія якнайменші підстави підтримувати гіпотезу п. Погодіна і п. Соболевського про галицько-волинське походження малоросів?"

 Це нагадує, що дискусія про західно-українське походження малоросів, тобто українців, не нова. Століття тому цю теорію вже поширювали.

 "Найстаріша наша літературна мова не була живою українською мовою, оскільки це була мова церковнослов'янська, що прийшла до нас разом із християнством, – пише Агатангел Кримський, – проте жива наша мова вдиралася в літературну церковнослов'янщину і змінювала потроху чужий правопис так, щоб він був легший для нашої людності. Проаналізувавши писемні пам'ятки Київщини ХІ-ХІІ ст., дослідники знайшли в них численні риси саме українського живого мовлення".

 "Читач може пересвідчитися, що в Ізборниках Святослава 1073-го та 1076-го року достатньо ясно віддзеркалюється малоруська мова, — пише Кримський, – звичайно, не наша сучасна, а лише така, що її мали малоруські предки в XI ст…Мова Наддніпрянщини та Червоної Русі часів Володимира Святого та Ярослава Мудрого має здебільша вже всі сучасні малоруські особливості".

 І далі зазначає: "В українців ст. з'являється дуже м'який звук "і" зі старого дифтонга "іє". Тоді як на півночі цей дифтонг з XI ст. почав обертатися на "є", в Києві XI ст. — на "і"… Це головна ознака української вимови того часу".

 Цю ж ознаку ми зустрічаємо і в київських графіті того періоду.

Зокрема, знаходимо суто українські форми чоловічих імен – Іванко, Остапко, Марко. У написі XII ст. вже читаємо "Господи, помози рабу своєму, Ігнатові. А прізвище моє Саєтат".

 У графіті того періоду науковці фіксують і інші суто українські граматичні ознаки: кличний відмінок іменників – владико, Стефане, голово; дієслова минулого часу, що закінчуються на "в" – писав, ходив, молив; м'яке "ц" наприкінці слів – чернець, Валерця; поможи Архипцю; дієслова з закінченням "ти" – долучити, писати, скончати; прикметники втрачають на кінці "я" – многопечальна, благодатніша.

P.S. На сайті Gazeta.ua можна знайти багато пізнавальних статей на історичну, культурологічну та мовну тематику.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
ТЕГИ: Русский язык,язык,украинский язык,мова,язык Руси,язык Киевской Руси
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.