Чарльз Буковскі

24 августа 2013, 15:34
0
278
Чарльз Буковскі

16.08.1920 - 9.03.1994

     Ціна на натхнення. Кожен вартий чогось – насамперед себе. Письменник зупиняє свій зір, думку, і в кінці-кінців вибір на дієвому джерелі. Той струмочок, в якому митець виловлює «золотих рибок» помірковано розмазуючи їх по сторінкам. Черпає пошерхлими від олівців, чашок та нічних сплесків волаючої сутності долонями чарівну воду, яка додає диханню нерівності, а пальцям тремтіння. Сповна напиваючись, а вкінці спиваючись ним, спітнілі долоні вибризкують, ллють, затоплюють білі вітрила вічності. Джерело лише каталізатор – провідник зі станції письменник до зупинки читач. 

       Чарльз Буковські. Що сказати про людину, яка своєю творчістю сказала про себе незрівнянно більше своїх критиків, біографів і шанувальників. Бук був таким, яким був. Не змушував погоджуватись – змушував приймати, знав свою приналежність і плював на всіх ледарів-бездарів та купців-митців. Шарм – саме та сила, яка притягує до старого спитого писаки це є його доля нігілізму, живого реалізму та латентного сентименталізму. Плюс до всього цього манера письма позбавлена мереживного красномовства. І є Бук, живіший усіх мертвих шалений відбиток двадцятого сторіччя, ганебна пляма і не шліфований діамат літературної спадщини. 

       Історії знайомо безліч письменників «сидівших» на будь-то чому, та мало хто з них дотягнув до 73. Це ті ж джерела, але скоріш не натхнення, а моделі сприйняття та відтворення, стиль життя, образ існування. І жінки – створіння, які перетворюють життя на пекло з елементами еклектики райського саду. Зважаючи на те, що життя і є суцільне пекло, то вони його деяким чином примножують. Наріжні камені, що змушували шаркати його ногами по цій землі: жінки, алкоголь, скачки та писання. Чотири незмінні елементи, а п’ятий кохання. «Боги булі ласкаві, кохання – прекрасне, а біль – біль завозять товарними вагонами». Чотири жінки, за яких він був вдячний богу, в якого щоправда ніколи не вірив. І добра сотня інших, з різноманітних прошарків, різним минулим, кольором волосся і манерою кохатися. Кожна з них залишила відбиток на і так побитому життям старому собаці, хоч і не кожну він взагалі пам’ятав. Алкоголь вивільняв думки розв’язуючи язик і руки. Руки, які творили подеколи тягнучись за наступним стаканом. Язик, який сплітав з ним жінок вплітаючи їх в потріпану канву життя. Старий бабій вважав поцілунок інтимнішим за нічні зношення. Дивно? Отож бо, в цьому чолов’язі, з серцем завбільшки з кулак в якому залишилось місце сентиментам, дрібним дірочкам від віспи, які пошматували його обличчя та оминули губ жадаючих цілунків. Жінки створювали атмосферу, хоч він рідко почував себе самотнім. В нього завжди під рукою була пінта віскі та шестірка пива, в кращі його часи. В якийсь час з’явилася і машинка. Бука скоріше пригнічували гучні вечірки та пусті балачки, ніж ночі у суспільстві випивки та чотирьох стін. Його ненавиділи феміністки звинувачуючи у шовінізмі, але ж жінок-то він любив, своєрідно та принципово. Вони були наповнювачем, та не замінником. Швидкість змін фемін у його ліжку перевалила за середньостатистичну, хоч красенем він далеко не був. У чому таємниця? Певно у філософії буденності. Буковські всі хотіли. Видерти з нього ту сумну цинічну мудрість вкупі зі спроможністю перетворювати її на книги, які продаються. Відхопити шматок щастя – спати з легендарним не просихаючим письменником. І звісно ж він не відмовлявся – жіночки самі пишуть листи, додаючи еротичні фотокартки, заходять опівночі і приносять пива. Чого ще треба? Іподром – забавка інколи маюча запах грошей, брудних барних стійок та спітнілих чоловіків. Коні, гарцюючі запиленими доріжками не мали значення, значення мав фарт та інтуїція. Вгадав – виграв, напився. Не вгадав – програв, напився. Все чудово – різноманітність, нехай й під соусом чорних днів, надає життю ритміки, хоч і глухого музиканта. 

       Чарльз, лютий до життя, спрага століття та просто окрема виразна фігура на полотнищі тисяч інших попередників та наступників. Він прожив своє життя так, як прожив. Проза та поезія під тим градусом, який дає в голову, підкошує ноги і змушує тягтися за наступною порцією. Як він поєднував всі ці штуки? Певно розбавляв один до двох власними почуттями та емпіричним – з'їденим та перетравленим. Намисто спогадів нанизане на гучне цокотіння клавіш в погано обставленій кімнатці з пустими пляшками, тліючими недопалками і нерівним диханням на ліжку. Він чув і відчував, щоб там не було. А відповідність образу Генрі Чінаскі до Чарльза Буковські – дідько з нею. Бук сказав би: «Малий пішов ти, в нас порожні стакани».
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
ТЕГИ: алкоголь,книги ,письменник,натхнення,Чарльз Буковскі
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.