Легенда про Київські срібники і Москву, якої ще не було

26 августа 2013, 04:54
журналіст
0
282

У будь-який момент, у якійсь далекій країні може вигулькнути ще якась символічна річ з багатої української історії. Звичайно, ми будемо боротися за її повернення.


Приємно переказувати легенди, які ми самі і створили. Абсолютно реальні історії, в яких брала участь наша команда, дуже швидко обростають якимись фантастичними подробицями, лягають в основу сюжетів якихось фільмів, стають курсовими і рефератами, потрапляють в підручники… Нещодавно мені розповіли вже казку про козацькі регалії, які ми намагалися повернути з США і шаблю Мазепи, яку вихопили з під носа російської розвідки у Канаді, штурм спецхранів… Захопливо! Але, історичної правди там практично нема. У подібну ж казку вже потихеньку перетворюється епопея з поверненням Княжих срібників та інших гривень Київської Русі з одного московського аукціону. Кажуть, що хтось вже пише сценарій пригодницького серіалу. Якщо зніматимуть у Києві – більш патріотичний. Якщо в Москві – «злобниє хахли хателі украсть наші сакровіща, но ім не далі…»

Отож, продовжую тему реаліті-легенд, у творені яких довелося брати участь. Повністю документальна епопея жорсткої боротьби за повернення символічних скарбів українського народу. Легенда про срібники князя Володимира. Підозрюю, що найближчим часом ця стаття стане рефератом з безліччю цитат, посилань, довідок – і це прекрасно! Студенти дізнаються багато нового. Як і їх викладачі, яких вже щиро жаль. Хоча, коли обговорюють подібні роботи в аудиторії – є велика зацікавленість.

17 січня 2013 року, ця історія отримала публічний статус після публікації на сайті журналу «Музеї України». Перед тим були певні консультації з досвідченими людьми, які допомагають нам підтримувати міжнародну систему розшуку українських культурних цінностей у світі. На якомусь абсолютно невідомому експертам аукціоні виникла ціла колекція древнєруських монет! Серед них дійсно унікальні княжі срібники з тризубом!

Уявіть, Москви ще не було, а в Києві вже губили гривні! До речі, у фондах наших музеїв збереглося лише кілька десятків оригінальних грошових знаків того часу! Багато підмінили… Виникає дуже багато питань: де було це все знайдено? Де зберігалося? Хто нинішній господар колекції? Чи відсутній тут явний кримінальний слід? Може бути, що щось раніше зберігалося у державних музеях?
Нас зацікавили недешеві експертні оцінки надані таким собі "Обществом друзей Государственного Исторического музея". Ніжинський скарб, Київський скарб... Відповідно, ми чесно передрукували опис лотів, експертизу, фотографії. http://www.museum-ukraine.org.ua/index.php?go=News&in=view&id=8017

Вже наступного дня новину підхопили всі провідні ЗМІ України. Особливо колегам сподобався цей посил:  Зрозуміло, можна тицьнути цими зображеннями шовіністичних московських істориків, які щиро вірять, що Київська Русь то не українська, а російська історія, показати тризуб, та на ідіотів шкода часу...
Головне в іншому - як достукатися до Президента України, Уряду чи хоча б до патріотичних парламентських партій, аби 9 лютого тихенько приїхати до Москви і викупити колекцію? Треба десь півтора мільйона рублів!  Вартість якогось джипу...
Дипломатичними каналами переправити до Києва і урочисто передати якомусь державному музею з умовою публічного доступу!
Не має значення політичний окрас тих, хто це зробить! Можете піаритися на тому скільки завгодно! На такому просто гріх не засвітитися - благородна справа повернення культурних цінностей!
Журнал "Музеї України" офіційно звертається до Президента України В.Ф.Януковича, Прем'єр-Міністра М.Я.Азарова з проханням реально втрутитися у ситуацію і повернути святині!
Звертаємо увагу і депутатів фракції ВО "Свобода" - зможете щось зробити?

Вже наступного дня на темі вирішив пропіаритися нардеп і Голова комітету з культури Верховної Ради України В.Кириленко. Він поширив пустопорожню заяву, яка, як згодом виявилося, лише нашкодила: Голова парламентського Комітету з питань культури і духовності В’ячеслав Кириленко офіційно звернувся до Міністра закордонних справ України, Голови Служби безпеки, Міністра внутрішніх справ, Міністра доходів і зборів та до  Міністерства культури України з вимогою невідкладно провести перевірку фактів, оприлюднених в ЗМІ про запланований у лютому цього року продаж в Москві безцінного скарбу – унікальних монет часів Київської Русі, які ймовірно нелегально вивезені з території України.

Кириленко заявив, що державні компетентні органи повинні терміново втрутитися в цю ситуацію та з’ясувати, які монети, з яких колекцій і за яких обставин опинилися в Москві і виставлені на продаж. Якщо буде встановлено, що монети незаконно вивезені з України, влада повинна зробити усе можливе для повернення безцінного скарбу та притягнення винних до відповідальності.

За повідомленням Журналу «Музеї України» 9-го лютого цього року в Москві «Східно-Європейським Антикварним домом» буде продано унікальну колекцію срібників та гривень часів Київської Русі.

http://www.zaukrainu.org/articles/1557

Цікаво спостерігати, як спецслужби України, після таких безграмотних запитів парламентського керманича культури, розпочнуть масштабну спецоперацію на території Росії. Це навіть не смішно. Більше того, ми всі непомітно перетнули межу, за якою починається реальна геополітика. І тут занадто багато гравців та різнопланових інтересів! На жаль, підготовлених учасників для гри подібного рівня дуже мало. Аби не було спекуляцій, розкрию деякі карти.

Як головний редактор журналу "Музеї України", після колосального розголосу у пресі, я повідомив про ситуацію АП, КМ і Посольство України у Москві. Попросив наше Посольство з'ясувати деталі на аукціоні, але, головне, спробувати отримати підтвердження справжності виставлених лотів! Це - принципово! Про те саме я написав і помічниці В.Кириленка. Терміново до Москви треба направити компетентного експерта - навіть кількох, аби отримати оцінку не за фотографіями!

Більше того, ми маємо практику втручання Національного бюро Інтерполу у подібних справах. Вони можуть законно арештувати виставлену колекцію до підтвердження її легальності і законності. Подібна ситуація була кілька років тому - тоді розкрили масштабні крадіжки в Ермітажі. Короткий електронний лист туди було нами направлено.

Ми не вимагаємо ніяких відповідей і звітів - просто дійте! Це реальний національний інтерес, імідж держави, патріотизм! Тиша...

У таких ситуаціях, мені особисто стає дуже соромно, коли маленький культурологічний журнал "Музеї України", на чолі з банальним приватним підприємцем, діє на міжнародній арені ефективніше за цілу державу Україна! Так, гордості немає - СОРОМНО! І вже не перший раз! Коли ми билися за козацькі регалії в США, майже перемогли, вийшли на найвищий міжнародний рівень, залишилися одні. Росія тоді просто прислала спецназ і тупо пограбувала музей у Нью-Джерсі! Те саме було, коли ганялися за шаблею Мазепи, пробивалися у найсекретнініші спецхрани. Засвітили архіви, наші скарби, які і досі під грифом...

Все повторюється.

У нас виникло стійке враження, що необхідно зробити детальну ревізію музейних фондів державних музеїв, що мають експонати часів Київської Русі. Контролюючих органів у нас вистачає - дерзайте! Порада В.Кириленку - приверніть до цього увагу. Ми можемо давати лише оціночні судження, які нічого не варті... Але, Славко у такому участі не бере. Страшно. Та і піару мало…

Отож, пропоную жорсткий сценарій, який багатьом не сподобається.

Держава дає терміновий запит в Українське бюро Інтерполу. Ті блокують московський аукціон, арештовують засвічені лоти, спільно з правоохоронцями Росії знаходять власників і встановлюють шлях реліквій. Паралельно українські державні органи проводять жорстку ревізію фондів музеїв, що мають предмети Київської Русі. Отут і почнуться сенсації... Дійте! Ага…

Ще раз повертаюся до ідеї створення відділу розшуку культурних цінностей при МЗС України! Невже так важко виділити пару ставок, аби спільно з посольствами відслідковувати цю важливу тему?

І давно час створити напівдержавний Фонд розшуку культурних цінностей за неформальної участі вищих органів державної влади, МЗС, Зовнішньої розвідки, СБУ, МВС за підтримки залежних грошових мішків! Українські скарби варто постійно відшукувати, викупляти і повертати до державних музеїв, а не на примітивні дачі олігархів!

Паралельно ми спробували розібратися, в яких українських музеях зберігаються оригінальні срібники і гривні і чи не підмінили або не розікрали їх у бурхливі 90-ті? Цікаво, що було б, аби якась колекція з Лувру, засвітилася б на приватному аукціоні скажімо Берліна? І про це написала б паризька преса? Міністр культури Франції терміново б створив комісію, аби перевірили відповідні фонди - чи не вкрали, чи не підмінили? Резонанс був би колосальний! І як ганебно ставляться до своєї роботи менеджери незабутнього Кулиняка у Києві!? Журнал "Музеї України" пише, що у Москві продають унікальні монети Київської Русі, даємо фото і зазначаємо, що 37 подібних монет повинно бути у Національному історичному музеї. Плюс Інститут археології. Це передруковує вся велика преса. «Не помітили». Хоча, ніколи не пізно зробити подібну перевірку.

Читачі відразу довідку надіслали: "В сертификате аукциона указано: что монеты отчеканены теми же штемпелями, что и монеты из Киевского (1876г) и Нежинского (1852г) кладов.
Сотникова М.П (на чей каталог ссылается эксперт) пишет о 340-ка известных экземплярах. Из которых, на момент составления каталога (1995г):
211 - находились в российских музеях… Эрмитаж – 153… Исторический (Москва) – 49… Новгородский заказник – 6… Новочеркасский Донского казачества – 1… Оружейная палата – 2

39 – находились в украинских музеях... Исторический (Киев) – 37… Институт археологии Академии наук Украины – 1… Одесский археологический – 1

15 – в дальнем зарубежье… в музеях – 13… в частной коллекции – 2

75 – неразысканные (скорее всего утеряны в 20-30-х годах)".

І тут ми отримуємо підступний удар в спину через сайти Хвиля, Історична правда, Музейний простір! Група дешевих грантожерів, яка раніше лакейськи обслуговувала хутірський музей хаотично накрадених предметів у Безрадичах, жадібно смокчучи різноманітні подачки, які скидали їм з барського столу, пригрілася і біля ніг голубої влади! Грантососи «Бальніци будущого» незабутньої Кет Ющенко! Центр розвитку музейної справи і бравий Льоша Копитько, що ніяк не витопче і не нагріє собі хлібного місця біля якогось корита. Піарники менеджерів екс-міністра Кулиняка. Ці безцінні кадри розпочинають підступну інформаційну кампанію, аби скомпрометувати команду «Музеї України», заявляючи, що у Москві продаються звичайні сувеніри, срібниками Володимира (яких відомо лише 25), забиті всі сувенірні крамниці, а в музеях нічого не кралося і не підмінялося!  

Одночасно, наші друзі з пошукового руху трохи просвітили, як наш срібник потрапив до Москви. Отож, пригоди нашого срібника: 16 липня 2012 - невідомий герой-слідопит Саша (скоріш за все - Київ) розміщує його фото на столичному форумі скарбошукачів (мабуть десь з детектором і знайшов). Зрозуміло, ймовірно, він був в Україні! 18 вересня 2012 року - Москва. Солідна експертиза друзів ГІМ. Експертні висновки В.В.Зайцева №001093 - справжність сумніву не підлягає! (Треба спитати в розробників гербу - чи не з такої монети перемальовували? Символічна ж річ!)
 Січень 2013 - ми "ловимо" срібник на московському аукціоні (ціна 160000 рублів чи десь 40000 грн) і дивуємося! Тепер якось треба повернути! Одне неймовірне завдання породжує інше - нереальне!
Подібний шлях і у іншого, більш дорогого срібника – теж чорні копачі! Теж незаконний вивіз через митний кордон України! Виходить, москвичі відкрито торгують краденим в Україні!?

Я пишу листа на аукціон: «Уважаемый Сергей!

Сообщаем, что факт появления на Ваших торгах лотов №8-14, связанных с периодом Киевской Руси, вызвали определенный резонанс в Украине. С подачи журнала «Музеи Украины» об этом написала вся основная пресса.

Подробности на нашем сайте – http://www.museum-ukraine.org.ua/index.php

Было обращение к высшим органам власти Украины Главы Комитета по культуре парламента, народного депутата Украины В.Кириленко.

Возникло стойкое подозрение, что некоторые из выставленных предметов могли быть похищены или подменены в украинских музеях.

К сожалению, опубликованные Вами экспертные оценки не проясняют ситуации. Мы просим, если это возможно, сообщить личность продавца и опубликовать историю происхождения продаваемых предметов. Не имеют ли они криминального следа?

Одновременно, мы инициируем ревизию наличия монет Киевского и Нежинского кладов в государственных музеях и их подлинность.

Надеемся на Ваше понимание этой несколько щекотливой ситуации и расчитываем на сотрудничество в этом расследовании. Думаем, открытость и честность только укрепят имидж Вашей структуры!

Ожидаем оперативного ответа!»

Москвичі, які вже почали помітно нервували від такої масової уваги української преси, погрозами Інтерполом, втручанням українського Посольства в Росії, звинуваченням у торгівлі краденим, різко почали налагоджувати діалог. Це після підлого звинувачення грантососа Копитька, що ми їм рекламу робимо! Типовий хахол! Саме через подібних дрібних… і програємо!

Відразу отримуємо відповідь: «Мы не занимаемся политикой, и меньше всего хотели бы, чтобы наша деятельность становилась разменной картой в политических играх, в том числе и в Украине. Мы очень уважаем украинский народ, с которым нас объединяют и нынешние добрососедские отношения, и наша общая великая история, которая выражается и в деталях, в том числе, в этих монетах. Поэтому мы готовы рассмотреть вопрос о досрочном выкупе и возвращении этой коллекции на Украину. Более того, если нам поступит официальное письмо от Правительства Украины, то мы готовы пойти на такой шаг, как преподнести эти монеты в дар Украине и украинскому народу. 

Мы готовы к сотрудничеству и всегда будем стремиться к тому, чтобы антикварный бизнес был открытым, прозрачным и цивилизованным и в России, и в Украине и во всех странах Восточной Европы!»

Фактично, ми отримали хоч і не головну, але символічну моральну перемогу. Два знакових для нашого народу срібника можуть повернутися до Києва, розмістяться в експозиції якогось національного музею. Знову таки, під офіційне слово Уряду чи Мінкульту. (На той час Міністра культури ще не було призначено, у відомстві панував хаос).

Ми почали штурм Уряду України, М.Я.Азарова особисто, МЗС і наше Посольство у Москві. Телефоном спілкуємося з чиновниками Кабміну, які довго та детально розповідають як то важко і складно прийняти такий подарунок. Майже неймовірно! Азаров мовчить. А часу то обмаль! Торги 9 лютого! Треба хоч якесь звернення до москвичів! Знову сподіваємося на В.Кириленка. Відморозився.
Хоча, досвідчені люди рекомендують написати лідеру партії УДАР, всесвітньо відомому боксеру В.Кличку, аби він допоміг вирішити цю неймовірно важку, для наших бюрократів, проблему через власні контакти у Москві!
Написали. Не помітили…
Це вже не реаліті-шоу, це спектакль! Хоча, повернути раритети - справа честі України!

Уявіть собі мій психологічний стан на той момент! Щоденний стрес. Ніяких повноважень – лише статус приватного підприємця. Ще сотня власних малопотужних сайтів і кілька інтернет-блогів на відомих ресурсах. Ніякого фінансування. Тиск патріотичних колег-журналістів, аби Я щось негайно зробив, і одночасно брудна інформкампанія грантосісь Кулиняка.

Знову пишу власнику московського аукціону: «Сообщаем, что журнал "Музеи Украины" обратился с соответствующими открытыми письмами к Премьер-Министру Украины Н.Я.Азарову, Министру иностранных дел Украины, Посольству Украины в России, с просьбой рассмотреть Вашу инициативу о бесплатной передаче двух ценных монет эпохи Киевской Руси, в распоряжение Государства Украина, с последующей передачей монет государственному музею Украины. К сожалению, никаких официальных ответов нами не получено!

Более того, некоторые скомпроментированные деятели, начали масштабную информационную кампанию, направленную на срыв наметившегося диалога.

Еще раз подчеркну - мы всячески приветствуем Вашу инициативу передать две ценные монеты Киевской Руси Украине! Это безпрецедентное решение - мы понимаем, что такие шаги даются тяжело! Учитывая политическую составляющую...

К сожалению, вынужден признать, что все усилия маленького частного журнала "Музеи Украины" для привлечения внимания к проблеме возвращения культурных ценностей Украины властей, оказались вне поля зрения чиновников.

Приношу за это свои личные извинения. Я сделал все, что мог! У меня нет рычагов влияния на государственные решения!

Однако, предлагаю совершить публичный шаг, который бы снял и с нашего журнала и с Вашей структуры, все обвинения непонятно в чем: Просим Вас публично передать в дар Украине две монеты Киевской Руси, как и было Вами обещано, не дожидаясь обращения государственных органов Украины! Никто не запрещает Вам передать монеты Послу Украины в России или специально уполномоченному для этого Посольством, лицу!

Думаю, этот шаг будет иметь громадное символическое значение для наших стран! Это и есть народная дипломатия! Сомневаюсь, что Посольство Украины в Москве откажется от подобного дара!

Гарантирую, что украинские журналисты проследят путь подарка к государственному музею Украины!

Думаю, этот шаг прекратит все спекуляции и провокации вокруг болезненной темы розыска культурных ценностей!

Готовы рассмотреть и публично обсудить Ваши предложения!»

Знову розпочалося закрите листування з Москвою. Слова звичайного журналіста для такого дару виявилося мало. І всі це розуміють. Хоча, в день торгів, Посольство України представника прислало…

Після цього, на мене вийшли якісь таємничі посередники страшенно засекреченого політичного діяча, який запропонував мені особисто виїхати до Москви, викупити (за його гроші) всю колекцію і особисто переправити її до Києва. Подальше мене не мало хвилювати – чи на дачу піде колекція, чи урочисто передадуть якомусь музею…

Я ввічливо відмовився – провокація. Нас або знімуть на митниці з не задекларованими грошима, або заарештує ФСБ у Москві за незаконну скупку російських культурних цінностей, або затримають російські чи наші митники за нелегальне переміщення тих же культурних цінностей через кордон. Дуже романтична складова пригоди, але краще прочитати про неї лежачи на дивані, а не на нарах…

У день торгів диво все ж сталося. З усієї виставленої колекції Київської Русі, хтось викупив лише символічний срібник з тризубом за 5000 доларів! І той хтось приїхав з Києва! Провіз гроші, купив срібник. Зумів красиво обійти всі засади в Москві. Контрабандно провіз його через дві митниці. Нині повинен бути в Києві.

Зрозуміло, прізвище того патріота ми найближчим часом не дізнаємося. Не було повідомлень про дар для державного музею. Значить, монета в якійсь приватній колекції. Ймовірно, через посередників засвітиться в якомусь приватному музеї. Може її навіть виставлять для огляду, використовуючи у якихось передвиборчих справах. А може і не виставлять. Просто лежить десь на дачі… Це – окремий сценарій, який ще допишеться…

Московський аукціон потім спеціально організував у нашому Посольстві виставку, яку демонстративно відвідав щойно призначений шеф Мінкульту Л.Новохатько. Хочуть якось привезти її до Києва… Залишилися дружні стосунки…

Оце, в принципі, і все. Легенда все-одно виникла. Фотографії срібників обійшли всі найбільші сайти. Увійшли у науковий оборот – є в офіційному каталозі. Чимало патріотів використовують їх як аватарку у соцмережах. Я пишаюся тією пригодою, яка повністю відбулася завдяки моїй схильності до міжнародних акцій і здоровому авантюризму. Крім нас, на такому рівні мало хто зможе щось подібне утворити. Пережовують політичні чутки… Рівень уваги і ризику – розкішний! Танець на лезі.

У будь-який момент, у якійсь далекій країні може вигулькнути ще якась символічна річ з багатої української історії. Звичайно, ми будемо боротися за її повернення.

Знаю напевне – фотографії отримаємо однозначно! Як правило, лише вони і залишаються від символів Сірої зони…

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України»
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.