Золота антилопа Вінницького медуніверу та хто вгамує ректора

Горезвісна “слава” ректора Вінницького медуніверситету Василя Мороза вже набула державного розголосу й вийшла за межі країни.

Ректор Вінницького медуніверситету Василь Мороз не на жарт розбушувався. “Ще! Ще! Ще!..”. Знову удар копитом — і кількість золота незчислимо зростає. Ненажерливий правитель-хитрун та його служки-підлабузники вимагають від підлеглих, під загрозою розправи, нових і нових надходжень дорогоцінного металу. Сумним є кінець для здирників: їх буквально поховано у золоті, що, з рештою, перетворилося на звичайні черепки. Зло буде покаране — до такого висновку приводить нас відома індійська казка “Золота антилопа”. У її світлі можна оцінити діяльність керівника Вінницького медуніверситету Василя Мороза, горезвісна “слава” якого набула державного розголосу й, навіть, вийшла за межі країни.

Інформація чисельних джерел (усних, судових, інтернет) свідчить і доводить, що у своєму поважному віці Василь Мороз став “лідером” серед керівників-корупціонерів медичних вищих навчальних закладів України. Якщо він і не створював особисто корупційну систему і хабарницькі схеми, то принаймні “дбайливо” доглядав за ними, плекав, покращував, нарощував оберти.

Результат — за кожен крок вперед у Вінницькому медуніверситеті (і в навчанні, і у викладацькій науковій діяльності) — гроші, послуги, співавторство тощо.

На жаль, на таких руйнівних моральних засадах виховується не одне покоління студентів, майбутніх провізорів та лікарів, які покликані за першим зверненням приходити на допомогу пацієнту.

Знову ж таки, - на превеликий жаль, “слава” корупціонера або просто здирника, завжди ласого до чужого, затьмарила сприйняття ректора Василя Мороза як Героя України, академіка, вченого, науковця, педагога, лікаря.

Організована ним бізнес-робота на кафедрах Вінницького медуніверситету за підтримкою Міністерства охорони здоров'я України та правоохоронців Вінниччини та заохочення викладачів до стягнення зі студентів у будь-який спосіб коштів, як це не прикро, - набули широкого розмаху. У таку діяльність втягнуті усі, як то кажуть: “от мала до велика” - від лаборанта та асистента до завідуючого кафедрою та проректора.

Своєрідним видом хабарництва є вимагання співавторства у молодих науковців університету. За відмову — геть з роботи!.. Отож - “від усіх за здібностями - собі на потреби...”.

Остання подія, що привернула до себе не аби яку увагу, знову з “душком” хабаря та вимагання. Йдеться про справу журналіста видання „Тарасова правда” Тараса Чорноівана, який за певну винагороду в 400 тисяч гривень мав ніби-то прибрати з інтернет-сторінки усі чисельні правдиві матеріали, компрометуючі ректора та його підлеглих корупціонерів — завідуючу кафедрою фармацевтичної хімії, доцента Тетяну Ющенко, декана фармацевтичного факультету, він же завідуючий кафедрою фармації, доцента Володимира Бобрука, проректорів Юрія Гумінського та Вікторію Петрушенко.

І на останок постає декілька риторичних запитань: скільки потрібно нагород та відзнак, з яких ректор Василь Мороз створив ширму недоторканості і якими мають бути його статки, щоб вгамувати жагу до владарювання на широку ногу та ще й у віці за 70 років і що має відбутися, аби у такому віці людина, наділена великими правами і обтяжена відповідальністю задумалася про свою гідність та честь і про те, що є і Божий суд.