Зауваження до статті №2,3 проекту закону «Про перевезення на таксі»

2 сентября 2013, 14:21
0
343
Зауваження до статті №2,3 проекту закону «Про перевезення на таксі»

2,3: зменшити масштаби проблем недосконалості законодавства, покликана АНТИКОРУПЦІЙНА ЕКСПЕРТИЗА ПРОЕКТІВ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ, дозволяє викорінити КОРУПЦІОГЕННІ НОРМИ ще на етапі підготовки


КИЇВСЬКА ОБЛАСНА КОЛЕГІЯ АДВОКАТІВ | www.ADVOKAT-OBLASTI.kiev.ua | КИЕВСКАЯ ОБЛАСТНАЯ КОЛЛЕГИЯ АДВОКАТОВ

 

 

Україна, Київ

28.08.2013

№ ПЗ/ТАКСІ-СТАТТЯ/ 2,3

Міністерство інфраструктури України

МІНІСТРУ

01135, м. Київ-135, пр. Перемоги, 14

 

 

ЗАУВАЖЕННЯ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

ДО ПРОЕКТУ ЗАКОНУ

 

«ПРО ПЕРЕВЕЗЕННЯ НА ТАКСІ»

(http://mtu.gov.ua/uk/alias_50/35806.html)

 

ЩОДО СТАТТІ № 2,3 проекту закону

 

ЗВЕРТАЄМО УВАГУ НА ОСНОВНІ НЕДОЛІКИ

та у порядку, передбаченому Постановою КМУ №996 від 03.11.2010

у разі наявності підстав вирішити питання

до проведення відповідно до законодавства:

 

-         громадську експертизу

-         громадську антикорупційну експертизу

-         прийняти до уваги Роз'яснення Міністерства юстиції України від 21.05.2012 «АНТИКОРУПЦІЙНА ЕКСПЕРТИЗА ЯК ЗАСІБ ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ» та статтю 15 Закону України

«ПРО ЗАСАДИ ЗАПОБІГАННЯ І ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ» …

 

проекту нормативно-правового акту,

оскільки має важливе суспільне значення

і стосується конституційних прав

свобод, інтересів і обов'язків громадян

 

 

…перелік інших високодостойних адресатів

наведений нижче…


 

 

ІНШІ ВИСОКОШАНОВНІ АДРЕСАТИ:

 

 

 

Член Кабінету Міністрів України

ВІЦЕ-ПРЕМ'ЄР-МІНІСТРУ УКРАЇНИ

ВІЛКУЛ ОЛЕКСАНДР ЮРІЙОВИЧ

(згідно Указу Президента України №1085/2010 спрямовується і координується діяльність Міністерства інфраструктури України)

 

 

 

Міністерство юстиції України

 

 

 

Директор Департаменту

автомобільного транспорту

Міністерства інфраструктури України

ПЕТУХОВ Д.В.

 

 

 

Голова Громадської ради

при Міністерстві інфраструктури України

 

 

 

Члени Громадської ради

при Міністерстві інфраструктури України

(згідно переліку)

 

 

 

Члени Ради голів Громадських рад при органах виконавчої влади (при Кабінеті Міністрів України)

 

 

 

Голови Громадських рад при центральних

та місцевих органах виконавчої влади

 

 

 

Усім учасникам обговорення проекту закону (згідно переліку від 27.08.2013)

 

 

 

Урядовий веб-сайт "Громадянське суспільство і влада" та офіційні веб-сайти (електронні адреси) органів виконавчої влади, Засоби масової інформації, блоги, інформаційні інтернет видання, соціальні мережі, тощо…

 

 

 

Високошановні колеги!

 

«Київська обласна колегія адвокатів» засвідчує Вам свою повагу та повідомляє наступне.

 

Згідно наданої інформації Міністерство інфраструктури продовжує опрацьовувати зауваження та пропозиції до законопроекту «ПРО ПЕРЕВЕЗЕННЯ НА ТАКСІ», які надійшли після його опублікування на офіційному сайті відомства.

Зокрема 27 серпня під головуванням високошановного директора Департаменту автомобільного транспорту Дмитра ПЕТУХОВА відбулося громадське обговорення законопроекту, в якому взяли участь представники громадських та професійних організацій таксомоторних перевізників.

Міністерство під час розробки нормативних документів має працювати виключно на принципах ВІДКРИТОСТІ та ПРОЗОРОСТІ, а відтак ЗВАЖАТИ НА ДУМКУ усіх громадських та профспілкових організацій перевізників, а також пасажирів, тощо.

Звертаємо увагу на необхідність приведення норм документу у відповідність до європейських стандартів у сфері таксомоторних перевезень, а також на чіткіше визначення функцій з видачі дозволів та порядку здійснення діяльності на ринку таксомоторних перевезень,  вартості дозволів тощо.

Незмінними мають залишатися пропозиції щодо наполягання на поверненні норми про обов’язок працівників ДАІ перевіряти наявність дозвільних документів у водіїв автомобілів з ознаками таксі та застосовувати штрафні санкції у випадку їх відсутності. Окрему увагу приділяти питанню надання Укртрансінспекції права на проведення контрольних перевірок інформаційно-диспетчерських служб та водіїв таксі.

Спірними залишаються питання вимог до водія таксі та обладнання автомобілів, які використовуватимуться для здійснення таксомоторних перевезень, можливості використовувати орендовані автомобілі тощо.

Не слід забувати зазначене Міністерством що «основною метою є безпека споживачів послуг таксомоторних перевезень – пасажирів. Крім того, прагнення допомогти перевізникам увійти у правове поле, вивести ринок таксомоторних перевезень з тіні та легалізувати його».

8 серпня під час опублікування проекту Закону України «ПРО ПЕРЕВЕЗЕННЯ НА ТАКСІ» публічне обговорення цього документу лише почалося.

Так, слід погодитись, що громадські слухання що відбулися щодо пропозицій, що вже надійшли до Міністерства інфраструктури України. Але це ще не завершення процесу з підготовки нормативного акту, а тільки його проміжний етап, однак дуже важливий.

Згодні, що Департамент автомобільного транспорту Мінінфраструктури має продовжити приймати зауваження та пропозиції до 8 вересня та після цього провести підсумкову нараду з учасниками Робочої групи, а також з повідомленням інших зацікавлених осіб, згаданих у переліку вище та інших і вже потім допрацьований проект Закону напевно направлятиметься до Кабінету Міністрів України».

Не можна не погодитись, що «велика кількість зауважень до законопроекту пов’язана з тим, що до цього часу ніхто не займався врегулюванням ринку таксомоторних перевезень. В роботі цього ринку задіяні 220 тисяч працівників – таксистів, і Міністерство повинно вивчити і врахувати думку кожного. Тому цей процес не може бути швидким, і ніхто не спорить, звичайно, що він є доволі складним».

 

 

ПО СУТІ:

 

Ми уважно ознайомились та проаналізували опублікований 08 серпня 2013 року на офіційному інтернет-сайті Міністерства інфраструктури України проект Закону України «Про перевезення на таксі».

На жаль, на сьогодні, цей законопроект не передбачає системного та ефективного реформування ринку перевезень на таксі за європейським стандартом якості та безпечності послуг.

Окрім того, багато норм проекту Закону України «Про перевезення на таксі» не узгоджуються з вітчизняною нормативно-правовою базою та прямо протирічить загальноприйнятим світовим стандартам перевезень на таксі.

Проаналізувавши текст законопроекту, опублікованого на інтернет-сайті Мінінфраструктури, звертаємо Вашу увагу на ОСНОВНІ НЕДОЛІКИ проекту Закону України «Про перевезення на таксі»:

З визначення «Вартість перевезення на таксі» зникло поняття руху зі швидкістю нижче граничної, в той час як європейські стандарти виробництва таксометрів та підрахунку вартості перевезення на таксі однозначно враховують цей параметр.

 


 

Ст. 2 проекту Закону України «Про перевезення на таксі»:

«2. Дія цього Закону не поширюється на суспільні відносини, пов'язані із наданням послуг з перевезення легковими автомобілями на замовлення».

Перевезення на замовлення за своєю правовою природою є перевезенням суміжним з перевезенням на таксі. Це дає можливість нелегальним перевізникам, маючи документи на здійснення господарської діяльності з перевезення на замовлення, фактично здійснювати перевезення на таксі. Для більш чіткого їх розмежування вважаємо за доцільне врегулювати ці два види перевезень в одному нормативно-правовому акті.

Проект Закону України «Про перевезення на таксі» передбачає дублювання дозвільних функцій органами місцевого самоврядування різних рівнів. Так, в адміністративному районному центрі видачу дозволів можуть здійснювати як міські органи місцевого самоврядування, так і районні.

 

Ст. 3 проекту Закону України «Про перевезення на таксі»:

«3. Дозволи на таксі та дозволи на здійснення діяльності інформаційно-диспетчерським пунктом видаються:

виконавчими органами міської ради міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення,  Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями — для здійснення діяльності в межах території відповідного міста;

районними державними адміністраціями — для здійснення діяльності в межах відповідного району».

Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не віднесені до місцевих дозвільних органів згідно Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Норма проекту Закону України «Про перевезення на таксі», що дозволяє отримувати дозволи на один автомобіль в кількох адміністративних одиницях, фактично зводить нанівець ідею передачі дозвільних функцій органам місцевого самоврядування. При цьому широке коло невизначених (як перевізники) власників дозволів отримують можливість фіктивно підтверджувати свою діяльність з перевезень, нібито внесеними до реєстру (за номером дозволу) автомобілями.

 

Незрозумілими є пп.1 і 2 ст. 3 проекту Закону України «Про перевезення на таксі»:

«Перевізник на таксі самостійно протягом не більш як 30 робочих днів з дня отримання дозволу на таксі вносить до єдиного державного реєстру дозволів у сфері перевезень на таксі відомості про:

1) реєстраційний номер транспортного засобу, що використовуватиметься для надання послуг з перевезення на таксі на підставі дозволу на таксі; 

2) номер дозволу на здійснення діяльності інформаційно-диспетчерським пунктом, з яким перевізником укладено договір про надання інформаційно-диспетчерських послуг».

З урахуванням того, що норми проекту Закону України «Про перевезення на таксі» ніяк не визначають коло потенційних власників дозволів (крім вимоги бути суб'єктом підприємництва), п. 1 ст. 3 проекту Закону України «Про перевезення на таксі» дозволяє невизначеним власникам дозволів самостійно вносити до реєстру будь-який автомобіль будь-якої особи (у тому числі й фізичної), без підтвердження відповідності автомобіля таксі вимогам щодо спеціального обладнання. І без передбачених проектом Закону України «Про перевезення на таксі» випадків, підтвердження цивільно-правових відносин між власником дозволу і власником автомобіля.

В той же час, п. 2 ст. 3 проекту Закону України «Про перевезення на таксі» вимагає внесення до реєстру номеру дозволу ІДС, з якою у перевізника укладено договір. Така вимога, незважаючи на декларацію права перевізника у п. 2 ст. 5 проекту Закону України «Про перевезення на таксі» укладати договір з ІДС на отримання інформаційних послуг, фактично зобов'язує перевізника укладати такий договір під загрозою санкцій за надання недостовірних відомостей і ставить перевізника в залежність від посередника (ІДС).

 

Стаття 3 проекту Закону України «Про перевезення на таксі»:

«6. Для отримання дозволу на таксі подається заява, в якій вказується адміністративно-територіальна одиниця, у якій будуть надаватись послуги з перевезення на таксі, а також найменування, код ЄДРПОУ для юридичних осіб, або прізвище, ім'я, по-батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) для фізичних осіб-підприємців. До заяви про отримання дозволу на таксі додається документ, що підтверджує внесення плати за видачу дозволу».

У законопроекті чітко не визначено, ким подається заява для отримання дозволу з перевезень на таксі: водієм, перевізником на таксі чи будь-якою іншою особою. Законопроект встановлює вимоги до таксі. Однак положення стосовно вимог до таксі нівелюються положеннями стосовно отримання дозволів на таксі.

Зокрема, проект Закону України «Про перевезення на таксі» не вимагає подання перевізником на таксі інформації про автомобіль та жодних документів, що підтверджують відповідність автомобіля вимогам, які передбаченим законодавством до таксі. Згідно процедури, встановленої проектом Закону України «Про перевезення на таксі», також відсутня можливість перевірити відповідність автомобіля вимогам, передбаченим законодавством до таксі шляхом проведення експертиз та інших заходів. Отже, згідно цього законопроекту, дозвіл на таксі має можливість отримати будь-який суб’єкт господарювання, незважаючи на відсутність у нього автомобіля чи невідповідність автомобіля вимогам, передбаченим законодавством до таксі.

Також в проекті Закону України «Про перевезення на таксі» відсутній детальний порядок видачі дозволів на таксі та на здійснення діяльності інформаційно-диспетчерським пунктом. Крім того, законопроект не визначає орган державної влади, який буде розробляти та затверджувати такий порядок.

Проект Закону України «Про перевезення на таксі» не передбачає жодних функцій з підтвердження критеріїв допуску до перевезень суб'єкта господарювання або автомобіля таксі, а фактично є для власника дозволу інструментом допуску до перевезень сторонніх осіб з невизначеним статусом підприємця і особистим автомобілем. За своєю суттю, «дозволи на таксі», передбачені законопроектом — це узаконення існуючої системи «кришування» за допомогою ліцензійних карток, процвітаючої на сьогоднішньому ринку таксі, «хрещеними батьками» якої є чиновники Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та особи, які організували тіньові інформаційно-диспетчерські служби під виглядом псевдо-АТП.

 

Стаття 3 проекту Закону України «Про перевезення на таксі»:

«8. У дозволі на таксі зазначається:

1) його номер, дата видачі, найменування органу, що його видав».

Ця норма прямо суперечить іншому положенню цього законопроекту-

Стаття 3 проекту Закону України «Про перевезення на таксі»:

«1. Використання транспортного засобу для надання послуг з перевезення на таксі здійснюється перевізником на таксі на підставі дозволу на таксі. Дозвіл на таксі надає право використовувати один транспортний засіб для надання послуг з перевезення на таксі».

Виходячи з переліку інформації, яка зазначається у дозволі на таксі, в цьому документі не планується вказувати дані автомобіля, на якому буде здійснюватися діяльність з перевезень на таксі. Така законодавча неврегульованість сприятиме подальшій нелегальній діяльності з перевезення на таксі, оскільки дає можливість використовувати дозвіл для перевезень на таксі на декількох автомобілях, у тому числі на тих, що не відповідають вимогам проекту Закону України «Про перевезення на таксі».

Протиріччя з іншою нормою цього ж законопроекту -

 

Стаття 3 проекту Закону України «Про перевезення на таксі»:

«10. Органи, що здійснюють видачу дозволів у сфері перевезень на таксі, в день видачі дозволу на таксі, дозволу на здійснення діяльності інформаційно-диспетчерським пунктом, вносять відомості, передбачені частиною восьмою або частиною дев'ятою цієї статті Закону відповідно, до єдиного державного реєстру дозволів у сфері перевезень на таксі».

Ці положення суперечать п. 1 цієї ж статті проекту Закону України «Про перевезення на таксі», якою встановлено, що перевізник на таксі самостійно вносить відомості до реєстру. Немає відповідності між санкцією, передбаченою цією нормою за дії водія автомобіля таксі і відповідальністю власника дозволу.

Фактично, юридична особа (АТП), може позбутися дозволу на таксі за правопорушення та злочини, скоєні найманим водієм таксі.

Не ясним залишається механізм позбавлення дозволу в разі, якщо дозвіл отримано одним суб'єктом господарювання, а правопорушення та злочини, за які передбачено позбавлення дозволу на таксі, скоїв інший суб'єкт господарювання, автомобіль якого був внесений до реєстру.

 

Стаття 3 проекту Закону України «Про перевезення на таксі»:

«11. Підставами для анулювання дозволу на таксі є:

5) вчинення водієм автомобілю таксі, що використовується для надання послуг з перевезення на таксі на підставі відповідного дозволу на таксі, адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 123, 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, або злочину, передбаченого частиною другою чи третьою статті 286 Кримінального кодексу України».

Відповідно до ст. 61 Конституції України, «юридична відповідальність особи має індивідуальний характер». Анулювання дозволу є відповідальністю суб’єкта господарювання. Встановленням зазначеної підстави для анулювання дозволу порушуються норми ст. 61 Конституції України.

Заплановане проектом Закону України «Про перевезення на таксі» багаторазове подорожчання дозвільних документів, неминуче перетворить їх на об'єкт спекуляції та корупційних відносин.

Планове подорожчання перетворює дозвільні документи в товар з перспективою тіньового обігу у вигляді здачі в оренду особами, які скупили дозволи на таксі та не мають наміру займатися перевезеннями.

Прописана в проекті Закону України «Про перевезення на таксі» норма щодо планового подорожчання дозволів протягом двох років є нічим іншим, як спробою заволодіти потрібною кількістю дозволів протягом першого року, з подальшою перспективою здачі дозволів «в оренду», заснованої на тому, що основною інформацією, зазначеної в дозвільному документі, є інформація про власника автомобіля. Також проект Закону України «Про перевезення на таксі» передбачає можливість довільно змінювати дані в єдиному державному реєстрі дозволів у сфері перевезень на таксі.

В разі ухвалення цього законопроекту, держава отримає кошти від видачі дозволів на таксі тільки на початковому етапі, а згодом, через значне подорожчання, більш привабливою для перевізника буде «оренда» дозволів на таксі, а кошти, сплачені за таку «оренду», неминуче опиняться в тіньовому секторі економіки.

 

Стаття 3 проекту Закону України «Про перевезення на таксі»:

«18. За видачу дозволу на таксі, дозволу на здійснення діяльності інформаційно-диспетчерським пунктом, переоформлення та видачу дублікатів зазначених дозволів стягується плата.

через рік після набрання чинності цією статтею Закону в місті Києві  10 мінімальних заробітних плат, в містах Дніпропетровськ, Донецьк, Львів, Одеса, Харків 9 мінімальних заробітних плат, в містах Сімферополь та Севастополь 7 мінімальних заробітних плат, в інших містах, а також районах 5 мінімальних заробітних плат;

через два роки після набрання чинності цією статтею Закону в місті Києві 50 мінімальних заробітних плат, в містах Дніпропетровськ, Донецьк, Львів, Одеса, Харків 45 мінімальних заробітних плат, в містах Сімферополь та Севастополь 35 мінімальних заробітних плат, в інших містах, а також районах 25 мінімальних заробітних плат».

Розмір плати за видачу дозволу на таксі та дозволу на діяльність інформаційно-диспетчерських пунктів значно перевищує розміри штрафів, що встановлені за порушення законодавства про таксі. Зокрема, наразі мінімальна заробітна плата складає 1 147 грн. Отже, через два роки, з розрахунку розміру заробітної плати, встановленої на сьогодні, плата за дозвіл на таксі у м. Києві буде становити не менше ніж 57 350 грн. При цьому максимальна відповідальність за керування транспортним засобом, що має ознаки таксі, буде дорівнювати 8 500 грн. Таким чином, здійснення нелегальної діяльності може бути економічно вигіднішим ніж отримання дозволу на таксі та здійснення легальної діяльності. Це суперечить світовій практиці, згідно якої здійснення легальної діяльності  є економічно вигідним у порівнянні з діяльністю поза правовим полем.

 

 

ВРАХОВУЮЧИ НАВЕДЕНЕ ВИЩЕ – ПРОСИМО:,

 

 

(1)Міністерство інфраструктури України ПРОСИМО:

 

a.     зареєструвати це лист, присвоїти відповідний вхідний номер та про прийняття до розгляду по суті ПОВІДОМИТИ про це зручним способом, а також надіслати усім учасникам обговорення, розглянути викладене та повідомити про це всіх високошановних адресатів.

 

b.     У порядку, передбаченому Постановою КМУ №996 від 03.11.2010 - в обов'язковому порядку провести консультації з громадськістю у формі публічного громадського обговорення щодо вказаного проекту нормативно-правового акту, що МАЄ ВАЖЛИВЕ СУСПІЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ І СТОСУЄТЬСЯ КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ, СВОБОД, ІНТЕРЕСІВ І ОБОВ'ЯЗКІВ ГРОМАДЯН із врахуванням, що публічне громадське обговорення передбачає організацію і проведення конференцій, форумів, громадських слухань, засідань за круглим столом, зборів, зустрічей з громадськістю, теле- або радіодебатів, Інтернет-конференцій, електронних консультацій, з обовязковим врахуванням, що має вивчатися та аналізуватися це із залученням у разі потреби відповідних фахівців.

 

(2)Члена Кабінету Міністрів України, ВІЦЕ-ПРЕМ'ЄР-МІНІСТРА УКРАЇНИ ВІЛКУЛ ОЛЕКСАНДРА ЮРІЙОВИЧА (згідно Указу Президента України №1085/2010 спрямовується і координується діяльність Міністерства інфраструктури України) ПРОСИМО:

 

a.     СПРЯМУВАТИ і КООРДИНУВАТИ діяльність Міністерства інфраструктури України та Департаменту автомобільного транспорту Міністерства інфраструктури України (Директор ПЕТУХОВ Д.В.) при розгляді викладеного.

 

 

(3)Голову Громадської ради при Міністерстві інфраструктури України та Членів Громадської ради при Міністерстві інфраструктури України (згідно переліку) та Членів Ради голів Громадських рад при органах виконавчої влади (при Кабінеті Міністрів України), голів Громадських рад при центральних та місцевих органах виконавчої влади та усіх учасників обговорення проекту закону (згідно переліку від 27.08.2013) ПРОСИМО:

 

a.     У порядку, передбаченому Постановою КМУ №996 від 03.11.2010 та у разі наявності підстав вирішити питання про проведення відповідно до законодавства ГРОМАДСЬКУ ЕКСПЕРТИЗУ вказаного проекту.

 

b.     У порядку, передбаченому Постановою КМУ №996 від 03.11.2010 та у разі наявності підстав вирішити питання про проведення відповідно до законодавства ГРОМАДСЬКУ АНТИКОРУПЦІЙНУ ЕКСПЕРТИЗУ вказаного проекту.

 

c.     здійснити громадський контроль, а також дотриманням нормативно-правових актів, спрямованих на ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЮ КОРУПЦІЇ.

 

 

d.     організувати ПУБЛІЧНІ ЗАХОДИ для обговорення актуальних питань розвитку галузі щодо вказаного проекту закону.

 

e.     утворити постійний чи тимчасовий робочий орган (ЕКСПЕРТНУ ГРУПУ тощо) з питань вказаного проекту закону та залучати до роботи ради працівників органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, представників вітчизняних та міжнародних експертних і наукових організацій, підприємств, установ та організацій (за згодою їх керівників), а також окремих фахівців, в тому числі ініціаторів звернень, заяв, скарг, зауважень, тощо.

 

f.      організовувати і провести семінари, конференції, засідання за круглим столом та інші заходи з питань вказаного проекту закону.

 

g.     отримати від Міністерства проект нормативно-правового акту з питань, що потребують проведення консультацій з громадськістю, з питань вказаного проекту закону.

 

(4)Прийняти до уваги Роз'яснення Міністерства юстиції України від 21.05.2012 «АНТИКОРУПЦІЙНА ЕКСПЕРТИЗА ЯК ЗАСІБ ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ» та статтю 15 Закону України «ПРО ЗАСАДИ ЗАПОБІГАННЯ І ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ» - Антикорупційна експертиза нормативно-правових актів:

 

a.      З метою виявлення в чинних нормативно-правових актах та проектах нормативно-правових актів ФАКТОРІВ, що сприяють або можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень, розроблення рекомендацій стосовно їх усунення проводиться антикорупційна експертиза.

a.

b.     Порядок і методологія проведення антикорупційної експертизи та порядок оприлюднення її результатів визначаються Міністерством юстиції України.

 

c.     Антикорупційна експертиза здійснюється Міністерством юстиції України, крім антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів, внесених на розгляд Верховної Ради України народними депутатами України, яка здійснюється комітетом Верховної Ради України, до предмета відання якого належить питання боротьби з корупцією.

 

d.     ОБОВ’ЯЗКОВІЙ АНТИКОРУПЦІЙНІЙ ЕКСПЕРТИЗІ підлягають проекти законів України, актів Президента України, інших нормативно-правових актів, що розробляються Кабінетом Міністрів України, міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади.

 

e.     Результати антикорупційної експертизи проекту нормативно-правового акта ПІДЛЯГАЮТЬ ОБОВ’ЯЗКОВОМУ РОЗГЛЯДУ під час прийняття рішення щодо видання (прийняття) відповідного нормативно-правового акта.

 

f.      Антикорупційна експертиза нормативно-правових актів здійснюється щодо законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України згідно із щорічним планом, що затверджується Міністерством юстиції України, у відповідних сферах: в тому числі … прав та свобод людини і громадянина.

 

g.     Результати антикорупційної експертизи у разі виявлення факторів, що сприяють або можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень, ПІДЛЯГАЮТЬ ОБОВ’ЯЗКОВОМУ ОПРИЛЮДНЕННЮ.

 

h.     За ініціативою фізичних осіб, громадських об’єднань, юридичних осіб може проводитися ГРОМАДСЬКА АНТИКОРУПЦІЙНА ЕКСПЕРТИЗА чинних нормативно-правових актів та проектів нормативно-правових актів.

 

(5)Прийняти до уваги те, що дійсно сьогодні в нашій державі дуже гостро відчувається проблема КОРУПЦІЇ і вирішити її можливо лише реалізувавши комплекс АНТИКОРУПЦІЙНИХ ЗАХОДІВ, які необхідно послідовно здійснювати в кожній із сфер суспільних відносин. Такий комплекс заходів повинен бути спрямований не лише на викорінення КОРУПЦІЇ як явища, а й запобігати умовам, що можуть сприяти її виникненню. Серед основних факторів, що можуть сприяти виникненню КОРУПЦІЇ в державі, насамперед, Є НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ, що видаються державними органами.

 

a.     Так, зокрема однією з умов виникнення КОРУПЦІЇ в Україні є НЕДОСКОНАЛІСТЬ законодавства, що ДОЗВОЛЯЄ ХАПКИМ НА РУКУ ПОСАДОВИМ ОСОБАМ ВИКОРИСТОВУВАТИ НАДАНІ ЇМ СЛУЖБОВІ ПОВНОВАЖЕННЯ ТА ПОВ'ЯЗАНІ З ЦИМ МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ ОДЕРЖАННЯ НЕПРАВОМІРНОЇ ВИГОДИ або приймати обіцянки такої вигоди для себе чи інших осіб, уникаючи при цьому покарання.

 

b.     Зменшити масштаби проблем, що виникають внаслідок недосконалості законодавства, покликана АНТИКОРУПЦІЙНА ЕКСПЕРТИЗА ПРОЕКТІВ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ, обов'язковість проведення якої передбачено статтею 15 Закону України "ПРО ЗАСАДИ ЗАПОБІГАННЯ І ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ", оскільки саме цей інструмент є одним із шляхів протидії корупції, що дозволяє викорінити КОРУПЦІОГЕННІ НОРМИ ще на етапі підготовки проектів нормативно-правових актів.

 

c.     Згідно з наказом Міністерства юстиції України від 20 травня 2010 року № 1085/5 "ПИТАННЯ ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ НА НАЯВНІСТЬ КОРУПЦІОГЕННИХ НОРМ" антикорупційна експертиза проектів нормативно-правових актів є невід'ємною частиною правової експертизи і відображається окремим пунктом у висновку Міністерства юстиції за результатами опрацювання відповідного проекту акта.

 

d.     Антикорупційна експертиза здійснюється фахівцями Міністерства юстиції відповідно до Методології проведення антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів (далі - Методологія), яку Міністерство юстиції України затвердило своїм наказом від 23 червня 2010 року № 1380/5, з метою виявлення у проектах нормативно-правових актів норм, що МОЖУТЬ СПРИЯТИ ВЧИНЕННЮ КОРУПЦІЙНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ, та розроблення рекомендацій щодо їх усунення.

 

e.     Відповідно до положень зазначеної Методології АНТИКОРУПЦІЙНОЮ ЕКСПЕРТИЗОЮ ПРОЕКТІВ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ є діяльність із ВИЯВЛЕННЯ в проектах нормативно-правових актів положень, що сприяють або можуть СПРИЯТИ ВЧИНЕННЮ КОРУПЦІЙНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ (КОРУПЦІОГЕННІ ФАКТОРИ), та розробки рекомендацій з їх усунення.

 

f.      Також Методологія визначає перелік КОРУПЦІОГЕННИХ ФАКТОРІВ, що можуть ЗУМОВИТИ ВИНИКНЕННЯ КОРУПЦІЇ під час виконання, реалізації або застосування певного нормативно-правового акта, а також містить СПОСОБИ ВИЯВЛЕННЯ КОРУПЦІОГЕННИХ ФАКТОРІВ ТА ШЛЯХИ ЇХ УСУНЕННЯ з проекту нормативно-правового акта.

 

g.     Під поняттям "корупціогенний фактор" відповідно до положень Методології слід розуміти здатність нормативно-правової конструкції (окремого нормативного припису чи їх сукупності) самостійно чи у взаємодії з іншими нормами СТВОРЮВАТИ РИЗИК ВЧИНЕННЯ КОРУПЦІЙНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ.

 

h.     До КОРУПЦІОГЕННИХ ФАКТОРІВ Методологія відносить: нечітке визначення функцій, прав, обов'язків і відповідальності органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; створення надмірних обтяжень для одержувачів адміністративних послуг; відсутність або нечіткість адміністративних процедур; відсутність чи недоліки конкурсних (тендерних) процедур. До кожного зазначеного корупціогенного фактора у Методології визначено поняття такого фактора, критерії та способи його оцінки та можливі способи його усунення.

 

i.       Під час АНТИКОРУПЦІЙНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ у проектах нормативно-правових актів найбільше було виявлено недоліків ТЕХНІКО-ЮРИДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ, які також сприяють вчиненню корупційних правопорушень.

 

j.       Досить часто проекти містили такий корупціогенний фактор, як неналежне визначення функцій, прав, обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування (дискреція), наслідком чого може бути невиправдане встановлення чи надмірне розширення дискреційних повноважень, створення умов для виникнення конфлікту інтересів та можливостей для зловживання наданими їм повноваженнями.

 

k.     На другому місці за кількістю виявлених корупціогенних факторів є відсутність у проектах нормативно-правових актів, якими регулюється реалізація суб'єктивних прав та виконання юридичних обов'язків фізичними та юридичними особами, адміністративних процедур або наявність у проекті нормативно-правового акта нечіткостей встановленої адміністративної процедури, що здатні створити умови для здійснення корупційних дій або виникнення корупційних відносин.

 

 

(6)Про розгляд викладеного по суті ПОВІДОМИТИ офіційно письмово із посиланням на наш вихідний номер на офіційну поштову адресу: Головпоштамт, 01001, Україна, Київ, а/с 411-В, Вадиму Хабібулліну.

 

 

З ВЕЛИКОЮ ПОВАГОЮ І ВДЯЧНІСТЮ

ВСІМ ВАШИМ ШАНОВАНИМ СПІВРОБІТНИКАМ

ТА СПОДІВАННЯМ НА ПОДАЛЬШУ ПЛІДНУ СПІВПРАЦЮ,

 

 

ГОЛОВА КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ КОЛЕГІЇ АДВОКАТІВ

Вадим ХАБІБУЛЛІН



КИЇВСЬКА ОБЛАСНА КОЛЕГІЯ АДВОКАТІВ | www.ADVOKAT-OBLASTI.kiev.ua | КИЕВСКАЯ ОБЛАСТНАЯ КОЛЛЕГИЯ АДВОКАТОВ

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.