Подяка за самовіддану працю людини в органах міліції

4 сентября 2013, 12:43
Вольный художник
0
294

Подяка за самовіддану працю людини в органах міліції

Добрі наміри треба у щось втілювати.

Початком моєї активності в своєму блозі стане історія, яка вразила мене не тільки цинізмом людини, яка давала присягу служити інтересам НАРОДУ УКРАЇНИ, а й її професійною невідповідністю тій посаді, яку вона займає.

Колись, наприкінці 2009 року я мав честь познайомитися з цікавою жінкою на прізвище К. (усі прізвища, імена та назви юридичних осіб були змінені). Цікавою вона стала для мене завдяки тому, що пройшла довгі кар’єрні сходи від молодшого лейтенанта міліції до майора, віддавши службі в міліції, а саме у підрозділі у справах неповнолітніх свої найкращі роки, не отримавши жодного стягнення протягом служби та постійно отримуючи заохочення від керівництва міліції Подільського району та міста Києва.

Пройшли роки, і ось переді мною людина – пенсіонер за вислугою років, яка за свою примірну службу протягом 27 років отримала пенсію менше 700 грн.

На час нашого знайомства розгляд її справи у всіх інстанціях вже тривав 5 років. Я почав представляти інтереси жінки у суді першій інстанції після скасування рішення вищестоящим судом і повернення на новий розгляд вже вдруге.

Знайомство із суддею, хто ЗОБО’ВЯЗАНИЙ розглядати справу відповідно до Закону і поважати права сторін у справі, мене, м’яко кажучи, шокувало. Це був чоловік, який без жодних церемоній з першого засідання на підвищених тонах звертався до мене «Так! Адвокат!!!». Ось такий цікавий суддя Р. мені попався.

Суть справи у тому, що позивачка в останні роки перед призначенням пенсії недоотримувала особові надбавки і премії без жодних на те підстав, при цьому її колега чоловічої статі з таким же званням і стажем менше, ніж вона, отримував усі надбавки в максимальному розмірі. Що це, як не дискримінація за статевою ознакою. Це пряме порушення норм Конституції України!!!

Між іншим представник Головного управління міліції міста Києва посилалася на відсутність бюджетних коштів для сплати позивачці всіх належних надбавок. Однак, надати докази відсутності цих бюджетних коштів у судовому засіданні вона не надала, на що представник Феміди закрив свої очі.

Слід зауважити, що суддею Р. ігнорувалися не тільки норми матеріального, а й процесуального права. Так, розгляд справи умисно затягувався більше року під приводом необхідності позивачці уточнити позов і написати його на 1 аркуші паперу (!!!), а після уточнення позову, дочекавшись відсутності позивачки у судовому засіданні через хворобу і наявності тільки її представника, шановний суддя провів судове засідання, яке вийшло за межі розуміння поняття «судове засідання». Так, 26 квітня 2010 року (за збігом в цю символічну та трагічну для нашого народу дату) він розпочав судове засідання о 14-00 годині, а закінчив о 20-30 годині (таке велике бажання у нього було закінчити розгляд справи саме цього дня і швидше відмовити у задоволенні позову). Чесно кажучи, це мій рекорд – найдовше судове засідання (але радіти тут нічому!). Під час засідання він відкрито сказав представнику відповідача: «Знайдіть хоча б щось, щоб заперечити проти пояснень адвоката!», і представник на столі судді (!!!) почав шукати у матеріалах справи якісь докази правильності своїх заперечень і нічого не знайшов. Це демонструє абсолютне незнання матеріалів справи суддею і не бажання здійснити правосуддя в повному розумінні цього слова. Звичайно, про його виходи у нарадчу кімнату під час засідання без зупинки аудіофіксації, щоб покурити (!!!), шокувала не тільки мене, а й моїх опонентів. Цей суддя неодноразово дозволяв собі з’являтися в судові засідання з ознаками зловживання алкоголем на обличчі.

Такі події беззаперечно підірвуть віру у авторитет справедливого суду не тільки у звичайного громадянина, а й у адвоката.

Як ви здогадалися, постанова була винесена цього ж дня. Але винесенням постанови незаконні дії судді Р. не скінчилися. Так, 27.04.2010 року ми з Позивачкою прийшли до суду з метою отримання її для оскарження, однак отримали тільки вступну та резолютивну її частину, хоча суд повинен був видати скорочений зміст судового рішення одразу після судового засідання.

Отримавши цей документ 29.04.2010 року, ми з пенсіонером органів внутрішніх справ, як юристи здивувалися, що в постанові не роз’яснено як оскаржити цей судовий акт. Це було особливо актуально у зв’язку із внесенням змін до КАС України та ЦПК України щодо юрисдикції судів по розгляду таких справ.

Спитавши суддю про порядок оскарження незаконної постанови, ми почули з його уст: «Міський апеляційний суд на Солом’янській площі, 1. Що не зрозуміло? Я Вас більше не тримаю!» Ну, те, що такого суду за такою адресою не існує – це зрозуміло навіть не юристу, спитавши будь-яку пошукову систему. Можливо «його честь» мала на увазі Апеляційний суд м. Києва, що знаходиться на вул.. Солом’янській, буд. 2-А ??? Це добре, що я можу правильно зрозуміти ТАКИХ суддів, а що робити людині без юридичної освіти і досвіду участі у судах???


Після звернення позивачки К. до судді Р. із заявою про винесення додаткового рішення щодо питання порядку оскарження постанови, останній роз’яснив, що оскаржувати цю постанову необхідно до Київського апеляційного адміністративного суду, тобто до зовсім іншого суду, ніж ним було роз’яснено усно!!! Такий правовий нігілізм судді шокує.

Всі юристи під час навчання на першому курсі вищих навчальних закладів вивчали латинську мову, і кожен з них пам’ятає «золотий» крилатий вислів часів Давнього Риму: «Fiat justitia, pereat mundus!», що в перекладі українською означає: «Хай здійсниться правосуддя, навіть якщо загине світ!».

Впевнений, що рано чи пізно Закон восторжествує і чесне правосуддя буде здійснено!

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.