На радіаційних фронтах усе спокійно?

12 сентября 2013, 21:55
0
242
На радіаційних фронтах усе спокійно?

У страху очі завеликі

Минулої середи до редакції нашого видання надійшов лист. Його зміст не міг нас не стривожити, адже йшлося про здоров’я не однієї і навіть не кількох людей – йшлося про декілька тисяч майбутніх постраждалих. Автор листа стверджував, що буквально під боком у 9 тисяч жителів селища Смоліне будують… ядерний могильник. «Шахта, завод, а тепер іще й могильник – трішки забагато», подумали ми і вирішили з’ясувати ситуацію на місці.

            Як стверджував автор листа, на громадських слуханнях «стосовно будівництва могильника для захоронення уранових відходів після руднообогатітєльной фабрики у старому піщаному кар’єрі» від усього селища присутніми були чоловік з 50 (серед яких тільки два депутати районної ради), а «колишній депутат Ломенко В.В. довго пояснював як буде строїтись цей могильник, але не сказав, хто розробляв проектну документацію і хто бере на себе відповідальність, якщо все це піде в ґрунтові води».

Хто дає гарантії?

            Нас дійсно стурбувала ситуація навколо нового захоронення, тому уже в пятницю ми зустрілися з автором листа. Михайло Петрович Долматов – ветеран праці, кращі роки свого життя віддав роботі на Смолінській шахті і має ряд побоювань щодо нової ініціативи керівництва.

            – Вони планували робити могильник для захоронення ядерних відходів уже давно. Ще був директором Коваленко Віктор Васильович, обласний депутат. Він говорив у нас на зборах, що міг зробити цей могильник уже давно, але не хоче брати гріх на душу, не хоче нести відповідальність. Ніхто не може дати гарантії, що це все не обернеться екологічною катастрофою. Нам на зборах, про які я писав у листі, почали пояснювати, що все це безпечно, що зроблять воронку. Але все це буде безпечно лише до того часу, поки працюють насоси, які відкачують ґрунтові води. Поки вони працюють, воронка, де всі ці відходи будуть зберігатися, буде безпечною. У нас шахта на грані закриття. Ці насоси перестануть працювати і це все кудись піде. Я 15 років пропрацював на шахті, мені це все відомо. Відповідь на питання, чому не можна все це спустити в гідрозакладку, забити відсівом пустоти, як це вже неодноразово робили, мені так і не дали. Сказали, що відходи просто знищать труби. Але ж така технологія існує вже багато років і процес заміни труб – операція, яку досить часто виконують на шахті.

            Повертаючись до теми громадських слухань, які 20 серпня пройшли в Смоліному, Михайло Петрович зазначив, що чітких відповідей на свої питання він так і не отримав. Ні від виступаючих, ні від голови селищної ради. Михайло Довлатов також зазначив, що на зборах винесли на голосування «довести до відома громади» інформацію про будівництво «могильника», тоді як в підсумку виявилося, що громада своїм рішенням дала згоду на будівництво могильника. До того ж, секретар селищної ради не надала навіть копії протоколу проведеного засідання, мотивуючи це тим, що протокол виготовлятиметься десять днів і попросила написати заяву, стверджує громадський активіст.

            – Невже вартість гідрозакладки дорожча за життя мешканців Смоліно, Березівки? – резюмує Михайло Довлатов.

Рішення для того, щоб усі все зрозуміли

            За коментарем з приводу зборів та рішень, які там ухвалювалися, ми звернулися до голови Смолінської селищної ради Миколи Мазури.

            Як виявилося, ніяких рішень ніхто не ухвалював. Громадські слухання просто не передбачають цього. Вони призначені для іншого – інформування громади. І те, чи приходити на них – особиста справа кожного, і депутата і мешканця селища. Справа в тому, що проведення громадських слухань, де інформують населення про планову діяльність підприємства здійснюється через органи місцевої влади. Це один із необхідних пунктів в переліку робіт, затверджених Державними будівельними нормами України. Необхідний він, перш за все, самій шахті та місцевій владі, аби показати, що нічого страшного в будівельних роботах на об’єкті, котрий  займається видобутком урану, немає.

            Ті ж самі будівельні норми встановлюють порядок розроблення матеріалів оцінки впливі на навколишнє середовище. Порядок такий: спочатку – погодження і публікація «Заяви про наміри», потім – публікація «Заяви про екологічні наслідки», далі – проведення громадських слухань і останній етап – подання матеріалів оцінки впливу на навколишнє середовище на узгодження і комплексну державну експертизу відповідно до чинного законодавства. Усі ці кроки керівництвом Смолінської шахти виконано. Зараз проект перебуває на останньому з них – експертизі.

            – Від моменту публікації в газеті «Заяви про наміри», – пояснює селищний голова Микола Мазура – до початку громадських слухань жодних зауважень на адресу керівництва шахти, органів місцевої влади не надходило. Усі організації були повідомленні про проведення громадських слухань, вони прислали своїх представників. Люди прослухали інформацію. З усього залу питання задавав лише Михайло Петрович. Питання об’єктивні, правильні. Він має право ставити так питання. На всі ці питання він отримав відповіді. Протягом слухань жителі своїх заперечень не висловлювали. Для того, щоб було зрозуміло хто «за» і хто «проти», ми проголосували за це питання. Усі проголосували «за», в тому числі і Михайло Долматов.

            Якщо говорити про цей проект, то я вважаю, що він життєво необхідний як для Смолінської шахти, так і для селища, адже йдеться про наведення порядку після господарської діяльності.

            Якою ж саме є технологія (звісно, без секретних нюансів), журналісти «Нової» поцікавилися в професіоналів – інженерів, керівників Смолінської шахти. Заодно вдалося поглянути і на дозвільні документи, щоб розвіяти сумніви, як-то кажуть.

Ніякий могильник будувати не будуть

            – Технологія проста, але ми – перші, хто буде її застосовувати, можна сказати, що це – наша інновація. Вона дозволяє шахті не тільки економити, а й працює на рекультивацію відпрацьованих дільниць шахтного поля. – пояснює депутат районної ради, керівник режимно-секретного органу Смолінської шахти Віктор Юрченко. Метою робочого проекту, який дехто охрестив будівництвом «могильника», є погашення відпрацьованого простору кар’єру піску. Цей кар’єр розташований між діючими промисловими майданчиками стволів «Головний» та «Допоміжний», закладочного комплексу і ствола «Вентиляційний» Смолінської шахти. Розробка кар’єру розпочалася ще у 1980 році для постачання піску на гідрозакладочний комплекс шахти для приготування закладочної суміші. Паралельно з видобутком піску, здійснюється рекультивація відпрацьованих дільниць кар’єра.

            Погашення відпрацьованих місць кар’єра, як пояснив нам Віктор Федорович, здійснюється відходами діяльності шахти – вскришними породами, вторинними «хвостами», чорноземом та суглинками. Робочий проект, про який іде мова, передбачає нейтралізацію десятивідсотковим розчином вапна і промивку хвостів шахтною водою та їх перевезення у внутрішній відвал кар’єру. Транспортувати хвости будуть автосамосвалами КрАЗ у три зміни по 8 годин.

            Висловлюючись просто, те, що колись було урановою рудою, але вже не містить урану, після ретельної очистки повернеться в землю, а зверху буде поле.

            У ґрунтові води, стверджують спеціалісти, потрапляти уже буде нічому – технологія обробки шахтних відходів та їх захоронення повністю нейтралізує таку можливість. На дільниці, де будуть розміщуватися хвости, передбачено створення захисного екрану з шару глини та суглинків, який буде виконувати гідроізоляційну функцію, тобто не пустить воду.

            Інженер з охорони довколишнього середовища Смолінської шахти Ірина Ліщенко пояснює:

            – Зараз поки що ведуться тільки проектні роботи зі складування хвостів КВ в кар’єр «Пісочний». Проект виконаний технічно і на даному етапі збирається матеріал для оцінки його впливу на навколишнє середовище, як це передбачено будівельними нормами.

            – «Екологію» проводитиме харківський інститут, – підхоплюють начальник відділу капітального будівництва Володимир Луменко та начальник другої дільниці Смолінської шахти Вячеслав Новіков – радіаційним впливом на довкілля теж вони займатимуться і спеціалісти з Кривого Рогу. Після того, як отримані усі дозволи, проект проходить інвестиційну експертизу в Києві, тобто оцінюється вартість проекту. Після цього ми тільки можемо розпочати будівництво. Ми плануємо отримати всі дозволи до кінця року, а в наступному уже почнемо будівельні роботи. Принцип нашої роботи тут такий – те, що дістав із землі, те треба туди й покласти. Усе, що ми маємо тут і що будемо закладати в кар’єр не є ядерними відходами і не має підвищеного радіаційного фону, тому балачки про «ядерний могильник» – суцільна нісенітниця. Рішення про закладання відходів в кар’єр дозволить значно здешевити процес рекультивації, який ми просто зобов’язані провести.  Через кілька років обсяги видобутку на шахті будуть знижуватися аж до повної зупинки шахти. На її місці ми просто зобов’язані лишити чисте поле: зробити гідрозакладку усіх пустот, засипати кар’єр і висадити дерева.

Більше непокоїть фінансова ситуація

            Як виявилося, ні про який «ядерний могильник» мова йти не може. Навпаки, технологія, розроблена спеціалістами шахти дозволить організувати процес захоронення відпрацьованих матеріалів без шкоди для навколишнього середовища.

            Якраз під час перебування наших журналістів в Смоліному стало відомо, що криза в селище і на шахту все-таки може прийти. Однак, не екологічна, а фінансова. Ряд ЗМІ повідомив, що «Східний гірничозбагачувальний комбінат»  – єдине в Україні й найбільше в Європі підприємство із видобутку й переробки уранової руди (до його складу входять Інгульська, Смоленська і Новокостянтинівська шахти (Кіровоградська область) – припускає зупинку виробництва у 4 кварталі у разі відмови «Енергоатома» від викупу всього обсягу урану. За коментарем ми звернулися до керівника режимно-секретного органу шахти Віктора Юрченка:

            – Ще з минулого року ми, як підрозділ «СхідГЗК», перебуваємо у стосунках «продавець–покупець» з ДП «Енергоатом». Через те, що в державі не повністю розраховуються за електроенергію з «Енергоатомом», та, до того ж, ціна на «атомний кіловат» значно нижча, ніж на інші, НАЕК, сумніваючись у можливості вчасно розрахуватися, заключив договір тільки на об’єм урану, що рівний об’єму видобутку з трьох кварталів (як завгодно: або одразу видати весь, або розтягнути на весь рік об’єми поставок). Решту, по можливості, викуплять потім, якщо нормально йтиме розрахунок. Нам відомо про наказ віце-прем’єр міністра про те, що необхідно викупити увесь вироблений ГЗК об’єм урану, але поки ця тема залишається відкритою. Ми впевнено виконуємо план. Нам теж не просто, але свої зобов’язання виконуємо. Все сходиться до того, що з початком четвертого кварталу ми лишаємося без копійки. Тоді перед ДП «СхідГЗК» може виникнути питання чи зупиняти комбінат, чи працювати «на склад». Але ж для цього теж потрібне фінансове забезпечення. Зараз говорити про те, що шахта зупиниться рано. Ми чекаємо.

            Зупинка шахти може обернутися справжньою соціальною трагедією для жителів Смоліного. Шахта годує селище, а лишитися перед зимою без годувальниці – важко. У цьому населеному пункті як ніде це розуміють (майбутній завод допоможе Смоліному втриматися після закриття шахти). Будемо сподіватися на краще і продовжуємо слідкувати за ситуацією.

Володимир КОНДРАШОВ, "Нова газета"

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
ТЕГИ: Технологии,уран,Кировоградщина,Кировоград,шахта,Енергоатом,Смолино
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.