ОРД: Калифицкий, Кмита, Сало… бедное Прикарпатье – 3

7 октября 2013, 06:37
Полковник МВД в отставке.
0
253
ОРД: Калифицкий, Кмита, Сало… бедное Прикарпатье – 3

Итак, Франковщина избавилась от одного из троицы одиозных гауляйтеров-правоохранителей. Калифицкий уехал в Киев, остались Кмита и Сало.

Итак, Франковщина избавилась от одного из троицы одиозных гауляйтеров-правоохранителей. Калифицкий уехал в Киев, остались Кмита и Сало. Наверняка, Кмита таки вернется в Киев, что-то нам подсказывает, что всплывет он где-нибудь, если не в СБУ, то в налоговой или в милиции. Такие не тонут. Если, конечно, вовремя не посадят. Но вернемся к незаслуженно забытому нами главному милиционеру Франковщины, с вполне отражающей его сущность фамилией – Сало. Недавно промелькнувшее заявление украинских правоохранителей о том, что убийцу крымских меров ищут на Западной Украине, возможно, и не лишено смысла. Благодаря таким начальникам как Сало, там вполне вольготно живут и «взаимодействуют» с милицией серьезные, но мало кому известные организованные преступные группировки. А у нашего героя накоплен весьма богатый опыт по сотрудничеству с такого рода гражданами. Процитируем статью Владимира Бойко: «ЗаСалені “Мерседеси” Завдяки розумовим здібностям Луценка та Блажівського Олег Сало зараз не тільки перебуває на волі, але й досить непогано себе почуває. З пресою спілкується. Про свої доходи розповідає. Ось, наприклад, 20 квітня 2007 року в інтерв’ю журналістові „Обозревателя” Соні Кошкіній Олег Михайлович залюбки відповів на не дуже скромне запитання: - А жили на какие деньги? Только не говорите, что с остатков милицейской зарплаты. - Сбережения действительно были. У меня в трудовой записи с 14 лет! Как в армию шел, уже пять тысяч рублей накоплений имел. К тому же у меня, слава Богу, есть друзья серьезные – они и мне, и семье в это время помогали активно. Ці п’ять тисяч радянських рублів Сало, мабуть, і досі проїдає. Принаймні, в інший спосіб пояснити свої чималі статки він так і не спромігся. То ж ризикнемо припустити, що звичка до заощадження грошових знаків, прищеплена Олегу Михайловичу ще за радянської доби, далася взнаки за часи його багаторічної роботи в підрозділах Державтоінспекції. Мабуть, саме тоді він заклав підвалини свого майбутнього добробуту – спочатку на посаді начальника Жовківського МРЕВ, потім – на посаді начальника МРЕВ у Львівській області, а з серпня 2000р – на посаді начальника УДАІ Львівської області. Кримінальна хроніка цілком підтверджує наше припущення. Судіть самі: Ще в серпні 1998 р. Сало та його підлеглий В.Джурляк зняли з обліку в Жовківському МРЕВ автомобіль марки “Мерседес” за відсутності власника. Як потім з’ясувалося, власника було вбито за три дні до цього, а автомашину знімав з обліку один із підозрюваних у скоєнні вбивства. Після неодноразових наполягань народних депутатів Генеральною прокуратурою України за даним фактом було порушено кримінальну справу за ознаками ст. 364 КК України (зловживання посадовим становищем). Слідство вела прокуратура Жовківського району Львівської області. Результатів — нуль. У 2000 р. комітет Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією на чолі з Юрієм Кармазіним виявив десятки випадків реєстрації нерозмитнених машин у Жовківському МРЕВ саме в той час, коли його очолював Сало. За матеріалами комітету прокуратура Жовківського району порушила кримінальну справу, слідство по якій вів місцевий райвідділ міліції. Результатів — нуль. У травні 2000 р., працюючи вже начальником МРЕВ УДАІ у Львівській області, Сало незаконно зареєстрував викрадену машину марки “Мерседес-. За даним фактом Генеральна прокуратура України порушила кримінальну справу. Слідство вела Тернопільська обласна прокуратура. Результатів — нуль. У лютому 2001 року Львівським МРЕВ видане реєстраційне свідоцтво на автомобіль “Honda” на прізвище рідного брата дружини Сала. У ході перевірки з’ясувалося, що автомобіль, який по обліках МРЕВ проходив як мотоцикл, був зареєстрований без справляння митних та інших зборів на суму понад 21 тис. грн. 14 лютого 2002 р. на подання Комітету Верховної Ради України заступник Генерального прокурора О.Баганець порушив за цим фактом кримінальну справу, слідство по якій вела Волинська обласна прокуратура. Результатів — нуль. За час перебування Сала на посаді начальника УДАІ незаконно видавалися спецпосвідчення на автомобілі членам злочинних угруповань, які активно діяли та діють на теренах Західного регіону, і які за допомогою цих посвідчень переганяли викрадені автомобілі. Так, підписане Салом  спецпосвідчення ЛВ №0141/А було видане на прізвище Сирмуля А.Б., який, за оперативними даними, є членом одного із злочинних угруповань, що орудує на території Львівщини. 13 лютого 2003 р. група народних депутатів звернулася із запитом щодо порушення кримінальної справи за фактом виявлення 146 набоїв до вогнепальної нарізної зброї різного калібру, що зберігалися в службовому сейфі працівника УДАІ у Львівській області, та звільнення з посади за укриття цього злочину Сала. Проте керівництво МВС України проігнорувало думку народних депутатів України і замість того, щоб звільнити Сала з органів внутрішніх справ, 4 квітня 2003 р. призначило його заступником начальника УМВС України на Львівській залізниці. Ще не встиг Сало приступити до виконання службових обов’язків, як 7 травня його “пересаджують” вже в генеральське крісло начальника УМВС України на Львівській залізниці. А невдовзі Олег Михайлович пішов стопами свого товариша й покровителя Валерія Строгого – колишнього начальника УМВС у Львівській області, якого Кучма призначив начальником Управління Державної охорони. І став наш герой керувати міліцією Львівської області. То ж якби б в 2005 році на чолі МВС перебував не Юрій Луценко, а бодай грамотний дільничний міліціонер, він би домігся, щоби по всіх цих справах було відновлено слідство, а Сало набув би статуту спочатку обвинуваченого, потім – підсудного і, нарешті, засудженого. І був би начальник УМВС у Львівській області звільнений з посади на абсолютно законних підставах – у зв’язку з набуттям чинності обвинувального вироку щодо нього. Але ж то якби б… Нагорода знайшла героя Не треба думати, що колишній президент України Кучма та його вірний міністр внутрішніх справ Білоконь не знали, які достойники носять міліцейські кашкети на Львівщини. Знали й ще як! Так, наприклад, тому ж Салу достроково, всупереч положенню “Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ”, яке регламентує порядок дострокового присвоєння звання, було присвоєно звання “майор міліції”, а потім, через рік і чотири місяці, — підполковника. Але цього Салу виявилось замало. У 2002 р. він сфальсифікував подання до МВС України про дострокове присвоєння собі звання полковника. Тільки завдяки втручанню народних депутатів в серпні того ж року керівництво МВС було змушені відмовити львівському міліціонеру в незаконному присвоєнні звання. Тим не менш Сало таки став „справжнім полковником” — як тільки в кріслі міністра внутрішні справ України опинився Білоконь,  своїм першим наказом щойнопризначений в серпні 2003 року міністр достроково присвоїв Салу звання полковника міліції з нагоди 12-ї річниці Незалежності України. Це вже третє поспіль спеціальне звання, яке було присвоєне Салу незаконно. Окремо слід відзначити факт незаконного нагородження 20 серпня 2002 р. медаллю “За сумлінну службу в прикордонних військах України” Сала та його найближчого соратника і підлеглого — начальника батальйону патрульно-постової служби УДАІ у Львівській області В. Федика. На звернення народних депутатів України з цього приводу голова Держкомітету у справах охорони державного кордону України М.Литвин у лютому 2003 р. повідомив, що “факт фальсифікації нагородження відомчою заохочувальною відзнакою — медаллю “За сумлінну службу в прикордонних військах України” співробітників УДАІ у Львівській області Сала та Федика підтвердився. Враховуючи, що нагороди не вручені, керівництву УМВС України у Львівській області надіслані відповідні роз’яснення щодо повернення їх у Держкомітет”. Всупереч Закону України “Про міліцію” та положенню “Про проходження служби рядовим і начальницьким складом в органах внутрішніх справ” при призначенні Сала на посаду заступника, а в подальшому начальника УМВС України на Львівській залізниці ніхто не проводив його атестації. До того ж Сала не можна було призначати на вищу посаду хоча вже тільки тому, що він на момент призначення мав не зняті дисциплінарні стягнення. Скажи, хто твій друг Безкарність, з якою Сало впродовж стількох років орудував у Львівській області, пояснюється дуже просто. Олег Михайлович – людина товариська, і в число його приятелів входили не тільки члени організованих злочинних угруповань, але й колишній міністр внутрішніх справ Микола Білоконь чи, наприклад, скандально відомий, але вельми впливовий в адміністрації Кучми, російський бізнесмен Максим Курочкін. У вже згадуваному інтерв’ю Сала „Обозревателю” пан Олег трохи розповів про своє знайомство з Курочкіним, але без зайвих подробиць: „Мы познакомились на горнолыжной базе в Славском в 2000 году. Я тогда начальником ГАИ Львовского работал, а на базу покататься приехал, отдохнуть. Максим был там с семьей – женой и двумя детьми, плюс человек 13-15 охраны. Они приехали на джипах… невольно привлекали к себе внимание. Мне просто интересно стало: кто, что… Так и познакомились. Потом он прилетал время от времени во Львов по каким-то своим вопросам. Общего бизнеса у нас, конечно, никакого не имелось, да и общались от случая к случаю”. Про самі „случаї”, від і до яких спілкувались Сало і Курочкін, колишній начальник Львівської міліції, на жаль, не оповів. Шкода також, що за межами цього інтерв’ю залишилися прізвища ще двох добрих приятелів Олега Михайловича – колишнього начальника УМВС у Львівській області, призначеного Кучмою в 2000 році начальником Управління державної охорони, Валерія Строгого та такого собі львівського бізнесмена Руслана Майдана. То ж дозволимо собі трохи розповісти про цих двох достойників, тим більше, що саме Строгий ввів Сала в оточення Президента Кучми й усіляко протежував Олегу Михайловичу, покриваючи всі його витівки. Запевняючи читачів „Обозревателя” про відсутність у природі будь якого компромату, Олег Сало призабув про одну кримінальну справу, яка здорово подружила його з Валерієм Строгим. Оскільки обидва вони – і Строгий, і Сало – проходили її фігурантами. Більш того, якби б у 2005 році прокурором Львівської області був би не Блажівський, а якась тямуща людина, зараз, напевно, Сало міг би спілкуватися зі світом виключно з дозволу тюремної адміністрації. Фабула ж тієї кримінальної справи полягає в тому, що Валерій Строгий у бутність начальником УМВС в Львівській області впродовж в 1999-2000 рр. їздив на 300-му “Мерседесі”, вкраденому в громадянина Росії Арі Арсеняна. Невдовзі після крадіжки російська машина була знайдена у Львові й навіть вилучена львівським УБОЗом як безгосподарна. Довідавшися про це, власник машини звернувся до львівських міліціонерів з проханням повернути належне йому авто. Але отримав відмову. Виявляється, на той момент цей “Мерседес” вже припав до вподоби головному львівському міліціонеру Строгому. А начальник МРЕВ Сало незаконно зареєстрував “Мерседес” і видав на нього новий номерний знак — 00001 ТН. Після цього автомашину ставлять на баланс гаража УМВС і закріплюють за начальником управління генералом Строгим. Строгий виявився мужньою людиною — не злякавшися можливого скандалу, він роз’їжджав на чужій машині доти, доки його водій, молодший лейтенант міліції Москвяк, в ніч з 12 на 13 травня 2000 р. не розбиває цей “Мерседес” вщент. Після того, як ця неприваблива історія набула широкого розголосу, перший заступник прокурора Львівської області був змушений порушити кримінальну справу відносно посадових осіб УБОЗу та МРЕВ за фактом зловживання ними посадовим становищем при вилученні “Мерседеса”. Але до відповідальності так ніхто притягнутий не був, а потерпілий від міліцейських злочинів власник автомобіля залишився при своїх інтересах. Є в цій історії й своя родзинка – те, чому викрадачі пригнали російське авто саме у Львів, а не в якусь Махачкалу. Напевно, про це міг би докладніше розповісти інший приятель Олега Сала — пан Майдан. Цей товариш Олега Михайловича є постаттю настільки непересічною, що варто розповісти про нього трохи докладніше. Майдан Руслан Мирославович народився 19 липня 1967 р. у Львові, українець, громадянин України, освіта вища, директор ТОВ “Вікна Європи”, одружений, мешкає в м. Львові. Майдан Р.М. перебуває на оперативному обліку в УБОЗ УМВС України у Львівській області як викрадач автомобілів, з 1997 р. входив до організованого злочинного угрупування “Птєнци”, яке очолював вбитий Олександр Постига. “Птєнци” спеціалізувалися на здирництві, рекеті, незаконному автобізнесі, міжнародних автокрадіжках. А вперше з наручниками та тюремною баландою Руслан Мирославович познайомився ще далекого 1990 р., коли за вимагання 30 тис. доларів США у лікаря однієї з львівських лікарень Р. він був заарештований й утримувався в слідчому ізоляторі УКДБ по Львівській області. До речі, разом з ним 3 липня 1990 р. були затримані також лідер злочинного угрупування Сергій Гусаков (“Ушастий”) та вбитий у 1998 р. Петро Фесенко (“Кірпіч”). Через місяць після арешту, 7 липня 1990 р., до Червоноармійського РВВС м. Львова звернувся з заявою гр-нин О., в якій вказав, що 1 липня 1990 р. у власній квартирі його пограбували все ті ж Гусаков, Фесенко й Майдан з застосуванням вогнепальної зброї. За даним фактом була порушена ще одна кримінальна справа, яка була об’єднана з попередньою за №142-2265. В ході попереднього слідства потерпілий Р. дав свідчення про те, що протягом травня-червня 1990 р. до нього додому неодноразово приїздили Гусаков, Фесенко, Майдан, які вивозили його за межі Львова в ліс біля села Старе Село, вимагаючи сплатити їм 50 тис. карбованців. Згодом сума була зменшена до 30 тис. Під час одного такого “виїзду на природу” здирники з тим, щоби залякати жертву, зробили два постріли з пістолета ТТ у землю. Кулі та гільзи були вилучені слідством з місця пригоди. Провівши за ґратами 2,5 місяці, Майдан звільнився під підписку про невиїзд, а кримінальна справа закінчилася нічим: потерпілі стали відмовлятися від своїх показань, два рази слідчий закривав справу за недоведеністю вини обвинувачених у скоєнні злочинів, прокуратура спочатку скасувала була постанову про закриття справи, але в квітні 1992р. справа була “похована” остаточно. Наступного разу на тюремних нарах приятель Сала опинився 21 липня 1999 р. завдяки слідчим Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві, які затримали Майдана за підозрою в організації крадіжки автомобіля “Мерседес-Бенц-300Е”. 22 липня 1999р. Майдану було пред’явлено обвинувачення за ст. ст. 19, 140 ч.2 і ст.ст. 19, 194 ч. 1 КК України (в редакції 1960р.) в організації крадіжки автомобіля в громадянина І. та підробки технічного паспорта на автомобіль “Мерседес”, що належав матері обвинуваченого, Майдан Л.І. 26 липня 1999р. прокурором Шевченківського району м. Києва був санкціонований арешт Майдана за обвинуваченням у скоєнні крадіжки індивідуального майна громадян у складі організованої групи. Але 6 вересня 1999р. при вирішенні питання про подовження строку попереднього слідства та утримання обвинуваченого під вартою прокуратура м. Києва строк перебування під вартою Майдана не подовжила, у зв’язку з чим він був випущений на підписку про невиїзд. Усього ж група автовикрадачів, серед яких був затриманий і Майдан, протягом 1997-99 рр. викрала 11 державних і приватних автомобілів, а саме: “Ауді- – 4 шт., “Ауді- – 3 шт., “Фольксваген-Пассат” – 2 шт., “Ауді- – 1 шт., “Мерседес-Бенц 300Е” – 1 шт. Тим не менш, у листопаді 1999р. заступник начальника відділу слідчого управління ГУМВС України в м.Києві В.Гайдай (Той самий Гайдай, якого зараз судять як члена угруппування «оборотнів» Ігоря Гончарова . «ОРД»)кримінальну справу щодо Майдана в черговий раз закрив і знову – через недоведеність вини обвинуваченого (ст. 213 п.2 КПК України).   Одним словом, біографія Руслана Майдана цілком гідна для балотування в народні депутати. А підставою для включення пана Майдана у виборчий список цілком могла б стати та обставин, що саме йому Валерій Строгий та Олег Сало доручили охороняти Папу Римського Іоанна Павла ІІ та Президента України Леоніда Кучму під час їх візиту до Львова. А було це так. На Майдані біля церкви Як відомо, з 23 по 27 червня 2001р. Україну з офіційним візитом відвідав Папа Римський Іоанн Павло ІІ. Розповідати, що означав цей візит для нашої країни в плані міжнародного престижу буде, мабуть, зайвим – Римський Первосвященик є найавторитетнішім духовним лідером у світі, і тому візит цей став справжньою історичною подією для молодої держави. Цілком природно, що під час візиту Папи Римського, який побував у двох містах – Львові та Києві, було запроваджено надзвичайних заходів безпеки. Так, наприклад, у Львові на шляху проїзду папського кортежу були опечатані всі каналізаційні люки, мешканцям прилеглих до траси будинків було заборонено виходити на балкони, відкривати вікна, користуватися оптичними приладами. Безпрецедентні заходи безпеки були цілком виправдані – на Папу Римського багато разів планувалися замахи з боку терористичних організацій. Зокрема, у 1995 р. на Філіппінах терористи  планували влаштувати падіння на “папамобіль” Понтифіка легкомоторного літака, але замах був вчасно розкритий. Того ж року й також на Філіппінах Папу намагалися підірвати бомбою, але в процесі підготовки вибухівки трапилася пожежа й замах зірвався сам по собі. Але самим відомим замахом на Іоанна Павла ІІ залишається теракт, вчинений право-радикальним турецьким угрупування “Сірі вовки” 13 травня 1981р. Турецький терорист Алі Агджа кілька разів вистрелив у Папу на площі Святого Петра в Римі, важко поранивши главу католицької церкви. У Львові Папу Римського охороняли сотні працівників Управління державної охорони, що виділялися спеціальними бейджиками на лацканах, та супроводжували “папамобіль” на “Мерседесах” служби охорони. Інших машин тодішній начальник УДО генерал Строгий не визнавав не тільки під час виконанні службових обов’язків, але й у побуті, за що отримав прізвисько “Валера-Мерседес”. Одначе трапилося так, що під час пересування по Львову в охоронців виникла необхідність час від часу бігти біля авто в якому перебував Понтифік. Оскільки з автомашин марки “Мерседес”, у яких знаходилася охорона, вискочити на ходу, а потім вскочити назад у салон, практично неможливо, виникла потреба в залученні автомобілів типу “джип”. “Джипів” у “Валери-Мерседеса”, тобто в автопарку Управління, не виявилося. І тоді генерал Строгий звернувся до свого товариша й недавнього підлеглого Олега Сала – тодішнього начальника УДАІ УМВС України в Львівській області, з проханням забезпечити охорону Папи трьома машинами “джип”. Дві машини знайшли досить швидко, але третю взяти не було де. Тоді Сало, не довго думаючи, звернувся свого друзяки Руслана Майдана з проханням допомогти в нелегкій справі охорони Папи Римського та Президента України, що також мав прибути до Львова. Майдан з допомогою не забарився й приїхав охороняти Іоанна Павла ІІ та Леоніда Кучму на власному “джипі” марки “Toyota RAV4” номер державної реєстрації 000-88 ТТ. Почепивши й собі на лацкан видану Строгим позначку Держохорони, пан Майдан сумлінно відпрацював за кермом власного автомобіля всю програму перебування в західній столиці глави Римо-католицької церкви та Президента України. Згідно з вказівками своїх друзів Строгого та Сала, Майдан на своєму “джипі” роз’їжджав попереду високих гостей, очоливши почесний ескорт мотоциклістів, постійно перебував біля Папи Римського та разом з Президентом України навіть отримав папське благословення. До уваги послів іноземних держав та МЗС України У принципі, можливо, що самого пана Кучму цілком влаштовувало, що для забезпечення його охорони Валерій Строгий та Олег Сало залучили соціально-близьку особу з числа тих, хто перебуває на оперативному обліку у Львівському УБОЗі. І якби колишній Президент по завершені візиту до Львова виявив би пропажу в себе якихось державних документів чи, не дай Боже, кредитної картки, то картати він міг би тільки сам себе – бачили очі, кого призначали на посаду начальника Держохорони. Але чи навряд знайомству з подібними “охоронцями” був би радий Святіший Отець, який напевно не давав згоди на те, щоби його сан ганьбили здирники й автокрадії. Звісно, зараз часи інші, але ситуація з охороною державних посадовців і високих гостей принципово не змінилася, про що свідчить сам факт призначення Президентом Ющенком на посаду начальника Управління державної охорони фігуранта багатьох скандалів Валерія Гелетея. І якщо в ті часи, коли УДО очолював Шепель, українського Президента лише прослуховували, то зараз – цілком можуть і вкрасти. А тут ще одна напасть. Як повідомив Сало все в тому ж інтерв’ю „Обозревателю”: „Меня вызывали в Министерство. В отделе кадров дело подняли, словом – жду звонка… Отсиживаться в любом случае не собираюсь, на самый сложный участок готов пойти”. Тож у випадку поновлення Сала на службі в органах внутрішніх справ, працівникам МЗС та акредитованим в Україні дипломатам варто ретельно відслідковувати посадові пересування Олега Михайловича з тим, щоби не допустити випадкового попадання закордонних гостей на ввірену йому територію. Бо ніхто не дасть гарантії, що Сало не повторить історію з залученням кримінальних елементів для охорони перших осіб держави та глави іноземної делегації. Хоча було б цілком логічним, якби Сала запросили б не в МВС, а в УДО. Бо чого-чого, а досвіду по охороні закордонних гостей та Президента України йому не позичати. Та й Гелетею буде гідний заступник.» Вообще, Олег Сало известен даже в Киеве, как человек, совершенно с головой не дружащий. Генеральские погоны с вшитыми в них алмазами, чудовищный по безвкусице и «форсу бандитскому» автомобиль, показушные огромные ставки в казино «Премьер-палас» и прочее «блядство». Может быть, именно по причине весьма скудного содержимого черепной коробки, Олег Сало чуть ли не с самого начала своей милицейской карьеры плотно «сидит на зарплате» у нескольких преступных группировок. Как известных, так и не очень. Например, с ОПГ «Лезика». Или «Леза». Или, по-русски «Ножа».

Источник: http://ordsite.blogspot.com/2013/10/kalifickij-kmita-salo-bednoe-prikarpate.html ОРД САЙТ © http://ordsite.blogspot.com/

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
ТЕГИ: Украина,МВД,СБУ,коррупция,Прикарпатье,сало,налоговая,ОРД
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.