Історії про танк з музею в Нових Петрівцях

10 октября 2013, 04:18
журналіст
0
178

Свого часу якийсь компартійний дурень наказав порізати всю трофейну техніку Третього Рейху. Втратили цілий пласт історії… Військовим слід постійно нагадувати про військову історію. Не можна перетворю


Енергії директора Івана Вікована заздрять і молоді! У поважному віці, швидко, повністю реконструювати чималеньку територію Національного музею-заповідника «Битва за Київ у 1943 році», відремонтувати будівлю музею, встановити кілька пам’ятників, стати туристичним лідером Київщини, зможе не кожен молодий керівник. Вірніше, крім Вікована таке не зможе більше ніхто.  Директор Нацмузею Іван Петрович Вікован – справжній лідер музейників не лише Київської області – всієї України, фактично, кращий директор системи військово-меморіальних музеїв.

Якби була моя воля, знав хто б став Героєм України від музейної галузі…

Однак, сьогодні згадаємо детектив про танк ИС-3, який завдяки підтримці Голови Вишгородської РДА О.Приходька неймовірно опинився в музеї.

Справа в тому, що автор цих рядків є заступником командира пошукового загону музею. Журнал «Музеї України» з 2004 року підтримує музей у Нових Петрівцях. Свого часу запекло боролися з нахабними рейдерами, які підло хотіли відтяпати кілька гектарів заповідної землі.

Тоді, завдяки незламності І.Вікована, підтримці громадськості, ветеранів, преси, заклад захистили. А організатор атаки опинився за гратами…

…Чимало знахідок передав до музею пошуковець Володимир Даниленко. Мій гарний друг. Разом ми створили Музей слідопитів при журналі, легалізований Новопетрівським сільським Головою Радіоном Стареньким. Саме пан Володимир розгорнув повномасштабний пошук загиблих танків на Київщині. Разом ми побували в десятках експедицій. Найвідомішою знахідкою стала рама від установки Катюша, подарована Нацмузею. А Володимир Даниленко згодом загинув від вибуху снаряду…

І от у той веселий час, ми ганяли якимись болотами та лісами, періодично натикаючись на місця загибелі як німецьких, так і радянських танків. Траки, котки, люки, бронеплити траплялися. А от ні вцілілих танків, ні башт знайти не пощастило.

Враховуючи, що я про той захопливий пригодницький процес постійно писав, друкуючись на сотні власних сайтів та на десятці відомих ресурсів, резонанс був суттєвим. Читачам подобаються такі реаліті-історії.

Потрібно сказати, що директор музею «Битва за Київ у 1943 році» І.Вікован, сільський Голова Р.Старенький, Голова Вишгородської райради О.Носаль, Голова Вишгородської РДА О.Приходько, Голова Київської ОДА А.Присяжнюк, ставилися до наших галасливих розшуків хоч і з гумором, але уважно, завжди сприяючи.

Вершиною нашого полювання на танки стала епопея з пошуками легендарної німецької самоходки «Фердинанд». Це було дійсно щось! Адже у світі їх залишилося лише дві – у США  і в Кубінці (РФ).  А тут ми придивилися до діарами в Новопетрівському музеї, де просто в центрі композиції зображено вже підбитий «Фердинанд»! При цьому, ніяких архівних документів про участь тих монстрів у битві за Київ знайти не вдалося. Лише якісь перекази про дві самоходки. Вийшли на ремонтну базу, яка чомусь була в Житомирі. Хоча відома їх участь лише у боях під Дніпропетровськом. А база в Житомирі. Не логічно… Потім була інформація про два «Фердинанди» під Лютіжем. І один, начеб-то дійсно підбили… Рівень інтриги міжнародного рівня був ще той. Наші експедиції знайшли фрагмент німецької ходової. Всі напружилися. Перерили всі доступні фото – спасибі блогерам, лише вони знімають все підряд і крупно. Виявився панцерник Т-ІУ…

Керівництво музею, району і області, яке вже без іронії спостерігало за такою безпрецедентною авантюрою,  почало трохи хвилюватися за мисливців за танками, тобто нами.

І тоді Іван Вікован пішов ва-банк. Згадуючи багатомісячні зусилля членів пошукової групи музею з пошуків танку для президентського села Нові Петрівці, велике значення танку для патріотичного виховання підростаючих поколінь, Іван Петрович переконав закоханого у район і його історію Голову Вишгородської РДА Олександра Приходька, розпочати пошук танку на його рівні. Тобто у «закромах Родини» - в системі Міністерства оборони України.

Підозрюю, той «захопливий» процес був набагато складнішим за наші форсування боліт… І повністю непублічним. Хоча, на відміну від нашого пошукового загону, переможним.

Олександр Приходько стримав слово! Нові Петрівці отримали третій танк, на додачу до двох Т-34. Тепер ИС-3. І хоч він не брав участі у боях Другої світової, має свою історію.

Уявіть нашу радість після офіційного повідомлення! Той, хто не брав участі у пошуках на благо рідного ДЕРЖАВНОГО музею, не зрозуміє…    

«Експозиція під відкритим небом Національного музею – заповідника «Битва за Київ у 1943 р.» поповнилась новим цікавим експонатом . 48-тонний важкий танк ІС – 3 («Йосип Сталін») навічно став на теренах музею. – повідомила прес-служба музею.

Дирекція музею виносить подяку начальнику Генерального штабу Збройних сил України , генерал – полковнику Замані В. М., Голові Вишгородської райдержадміністрації Приходьку О. О., голові Новопетрівської сільської ради Старенькому Р. М., директору компанії «Київпідземшляхбуд» Гальчуку А.П.
ІС – 3 – це радянський важкий танк часів Великої Вітчизняної війни, запущений в серійне виробництво в останні її дні, тому він не встиг прийняти в ній участь. Індекс «3» обозначає третю серійну модель важких танків родини «Йосип Сталін"(1943-1953рр.). За характерну форму лобової частини корпуса танкісти називали ІС – «Щука». Створення цього танка почалось в кінці літа 1944 року. Танки ІС – 3 нажаль не брали участь у бойових діях Другої Світової війни, але саме ці бойові машини в кількості 52 штук 7 вересня 1945 року прийняли участь в Берлінському параді союзних військ на честь перемоги в Другій Світовій війні в складі частин Червоної Армії. Цей танк дуже вразив західних союзників СРСР по антигітлерівській коаліції».

Згодом ми зрозуміли, звідки танки «ростуть»:

«Унікальний танк ІС-3, що тривалий час знаходився на Харківщині в розташуванні 92-ї окремої механізованої бригади 6-го армійського корпусу, поповнить музейну експозицію військової техніки у Вишгородському районі Київської області.
   Перевезення цього зразка броньованої техніки часів Великої Вітчизняної війни відбулося на підставі спеціального розпорядження першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України віце-адмірала Ігоря Кабаненка. Відбулося це заради увіковічення слави бойової техніки та визволителів України від німецько-фашистських загарбників. – повідомила преса Міноборони.

 

   За словами командира 92-ї окремої механізованої бригади полковника Володимира Козака, буквально за декілька тижнів на звичному місці біля контрольно-перепускного пункту військової частини стоятиме інший танк типу Т-55, який не менш овіяний славою у військах.
   — На озброєнні нашої частини тривалий час знаходився саме Т-55, як основний вид озброєння у другій половині минулого століття.  Тому історично справедливим буде встановлення його як символу нашого з’єднання. А у ветеранів та місцевої громадськості немає підстав хвилюватися. Запевняю, що військові традиції й надалі передаватимуться від покоління до покоління. Щодо ж ІС-3, то відтепер його зможуть побачити та оцінити набагато більше людей, ніж у нашому невеличкому містечку, — пообіцяв полковник Володимир Козак.
   До речі, дана звістка викликала певне занепокоєння серед ветеранів частини, але після зустрічі з командуванням з’єднання всі острахи літніх людей назавжди розвіялися.
   — Ми — колишні військовослужбовці частини — зрозуміли, що перевезення танку ІС-3 відбулося заради благородної справи. Щодо постановки на постамент іншого танку, то ми з цим питанням погоджуємося. Гадаю, що новий-старий Т-55, який стоятиме у почесній "варті” біля КПП, стане своєрідною візитною карткою 92-ї окремої механізованої бригади, — зауважив полковник у відставці Володимир Дикий
».

Я оце, як заступник командира пошукового загону Національного музею-заповідника «Битва за Київ у 1943 році», почав розмірковувати про славну бойову біографію танків типу Т-55, Т-72, Т-80 у важкому процесі виховання молоді… Це так, до слова… Хоча… Їх же списані, або поріжуть, або в Африку комусь за безцінь продадуть. А так будуть в музеї. Свого часу якийсь компартійний дурень наказав порізати всю трофейну техніку Третього Рейху. Втратили цілий пласт  історії… Військовим слід постійно нагадувати про військову історію. Не можна перетворювати всю бойову техніку на металобрухт!

-Вважаю, що Голова Вишгородської РДА Олександр Олексійович Приходько здійснив справжній музейний подвиг! – заявив Голова правління УІВІ, кандидат історичних наук Віктор Карпов, -  І вартий найвищого звання «Музеєтворець», заснованого Українським інститутом воєнної історії та журналом «Музеї України» в рамках Фестивалю вільних музеїв.

А директора музею «Битва за Київ у 1943 році» Івана Петровича Вікована просто повинна відзначити Україна…

Шукайте танки! Підтримуйте музеї!

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України», заступник командира пошукового загону музею у Нових Петрівцях
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.