Власник сторінки
Студентка КНУ ім. Шевченка, Інститут журналістики. Видавнича справа і редагування
Яскравим та самобутнім явищем запам'яталась діяльність націоналістичних об'єднань на Галичині
З початку 30-х років Галичина являла собою провінцію Австро-Угорської імперії. Словом, у Богом забутій Галичині не було навіть натяку на національну самосвідомість. У звичайних німецьких і польських школах заборонялося не те що навчатися, а й розмовляти українською.
Ідеї національного відродження втілювались в життя переважно із появою культурно-освітнього гуртка в Перемишлі, заснованого в 20-30-х рр. XIX століття. Учасники цього гуртка цікавились вітчизняною історією, життям народу, його мовою, фольклором, намагались дотримуватись застарілих мовних традицій. Діяльність цього гуртка призвела до пробудження інтересу передових діячів стосовно національної спадщини та мови.
У Львівській греко-католицькій духовній семінарії викладовою мовою була польська. Над рядками в богослужебних книгах, писаних церковнослов’янською, спудеї записували зміст латиною, бо кирилиці не знали. В цій семінарії вчилися три нерозлучних друга – Маркіян Шашкевич, Яків Головацький та Іван Вагилевич, які склали справжнє українське товариство, за що їх погордливо називали «Руською Трійцею», не сподіваючись, що це прізвисько пронесе їхню славу крізь віки та стане символом українського національного відродження.
Гурток «Руська трійця» був організований, щоб, як казав Маркіян Шашкевич, «підняти дух народний». Дуже швидко члени гуртка переконались, що народ вони знають недостатньо і визнали за найпершу потребу ходити в народ, збирати з його уст пісні, прислів’я, вчитися у нього мудрості.
Члени «Руської трійці» вболівали за долю рідного народу, дбали про його освіту. Недаремно їх називають «будителями» Галичини. Сьогодні в Україні їхніми іменами названі вулиці, ставлять меморіальні дошки та пам’ятники, науковими закладами вивчається їхня спадщина.
Також неможливо не згадати про революційні події 1848-1849 рр., які сприяли пробудженню національної самосвідомості українського населення Галичини, результатом чого стало утворення Головної Руської Ради (Львів, 1848) – української політичної організації, яка перебрала роль представника населення перед центральним урядом. Діяльність Головної Руської Ради принесла певні плоди. Було оголошено, що галицькі українці – частина великого українського народу, який мав славне минуле і власну державу,організовано українську національну гвардію, відроджено давньоукраїнську державну символіку – синьо-жовтий прапор та герб з зображенням золотого лева на синьому тлі, а також засновано газету "Зоря галицька", яка стала дуже популярною серед народу.
Отже, протягом XIX століття національний рух в Галичині набирав обертів і вилився в створення власної політичної організації, підвищення культурного рівня та національної свідомості народу.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.