Культура наша українська,або...

10 октября 2013, 21:51
Реклама та зв'язки з громадськістю
0
217

Кирило - Мефодіївське братство : удар по російській імперії!

                             

«Цар та його сановники «з факелом у руці завжди йдуть попереду»»(В. Каразін . Засновник харківського університету)

У 20-х-30-х роках 19 століття не було нічого такого,що занепокоїло б російського царя. Все тихо,спокійно,більш того навіть українська і російська культура працюють в одному потоці. Що ще потрібно?)Але, було одне «але»:вклад вихідців з Малоросії був настільки суттєвим,що справедливо було б вважати цю новостворену культуру власне українською. Такий культурний розвиток не давав можливості розвиватися культурі українській і російській «під одним крилом». В цей же ж час,приблизно 30-і  роки, після такого значущого культурного перевороту,як це завжди буває , з‘являються люди, які стають уособленням цього часу,цієї епохи. Отже,на культурну арену виходять Микола Костомаров, Тарас Шевченко і Пантелеймон Куліш . Що ж гідна заміна.

Хоча всі троє вихідці з «низького» соціального стану, але жоден не розглядав свою літературну і наукову діяльність як хобі, що було характерне для  першого покоління національного відродження. Ось уже і друга спільна риса.

Безперечно і незаперечно головною постаттю у цьому тріумвіраті  був Тарас Григорович Шевченко. У 1840 році – «Кобзар», 1843-1845 – поеми «Кавказ»,»Сон»,»Заповіт». Він не прагне передати історію,він прагне пробудити національну свідомість і дати бачення майбутнього. Шевченко надзвичайно негативно ставився до  Росії. Він усю вину за поневолення України переклав на російських імператорів. Хоча й визнавав провину самих українців. У березні 1847р. він писав:»Велика туга осіла мою душу,а іноді й читаю,ляхи друкують,чехи,серби,болгари,чорногорки,москалі,всі друкують,а в нас анітелень,неначе всім заціпило,чого се так,браття мої?»

 

У 1846 р. Шевченко входить до складу таємної української організації Кирило – Мефодіївського братство. Створена вона було трохи раніше ,приблизно 1845 - поч.1846 року. Вважається,що підставою для того,щоб створити такого роду організацію стали зміни у внутрішній політиці Російської імперії. Граф С.Уваров ,новий міністр народної освіти, розглядав процвітання імперії лише у випадку,якщо вона буде г’рунтуватимется  на 3-х основах: православ’ї,самодержавстві і народності. Ось саме останній пункт і збентежив українську інтелігенцію,бо це означало ніщо інше,як посилення процесу русифікації та новий наступ на права національних меншин,що зрозуміло  непотрібно було допустити! Ось і виникає Кирило – Мефодіївське братство.

Ідеологією цієї таємної організації була синтеза ідеї трьох рухів – українського автономістичного ,польського демократичного і російського декабристського в Україні. Але,що в цьому об’єднанні було дійсно чітко виділено, то це їхня  релігійна спрямованість . Навіть назва товариства свідчить про це,адже названо в честь православних святих і просвітителів Кирила і Мефодія.

Реальна діяльність членів Кирило – Мефодіївського братства зводилась до зустрічей в помешканнях або Костомарова або Гулака,де власне і велися диспути,обговорювались програмні документи. Але «недовго музика грала», бо вже на початку квітня 47 р. товариство було розгромлене жандармами за доносом студента Олексія Петрова. Жандарми  вчинили обшуки й арешти у членів товариства (в речах Т.Шевченка було знайдено три пістолета).

Мала чисельність організації,переважно культурницький характер пропаганди створили на початку слідства  у російської влади ілюзію,що Кирило – Мефодіївське товариство не становило аж такої серйозної політичної загрози(«общество было не более как ученый бред трех молодых людей» - зазначав шеф жандармів Орлов).Проте після глибшого вивчення творів Т.Г.Шевченка та документів братства ,ситуація змінилась на 180 градусів.Уряд побачив у всіх вище зазначених публікаціях чітку антимонархічну спрямованість і прагнення радикально доягти соціального визволення. Більшість  арештованих відбулися порівняно м'ягким покарання(«дитячість задумів»).Найсуворіше був покараний Шевченко,який формально не був членом товариства,але відвідував його зібрання,за особистим розпорядженням Миколи I,розгніваного карикатурами поета на свою дружину,віддали в солдати на 10 років без права писати й малювати. Інші члени товариства були засуджені на різні терміни ув’язнення,а після ув’язнення засланні у віддалені губернії без права повертатись на Батьківщину(Кулішу,Костомарову і Гулаку ще й було заборонено займатись літературою).

Не можна оцінювати внесок Кирило – Мефодіївського братства  з огляду на їх невеликий масштаб,суть полягає в іншому:досі українці задовольнялись тими нішами,які для них створювала російська культура,тобто усі українські інтелектуальні явища були хоч чи не хоч,а відображенням російських. Українське товариство змінило це . Вони зробили неоціненний внесок у формування абсолютно нової інтелігенції. Суворе покарання братчиків стало як би пересторогою для всіх,хто насмілився б піти далі їхнім шляхом. Однак надання українській справі ореолу мучеництва лише збільшило інтерес до відродження української мови та культури у наступних поколіннях українських діячів.


Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.