Слідами золота Західної України. Славутський скарб.

13 октября 2013, 09:14
журналіст
0
265

А до війни тут діяла тюрма НКВС на 1000 в'язнів. У 1940-41 роках, сюди доставляли особливо важливих арештантів з Тернопілля і Волині. Разом з вилученими у них цінностями, документами. Подалі від роди


Цю тему чомусь старанно обходять в пресі. Говорять про репресії, депортації, розстріли. Забувають важливе поняття - КОНФІСКАЦІЇ! Тут і досі відчувається вправна рука шулерів КГБ, які навчилися віртуозно дозувати інформацію, майстерно відволікаючи увагу від ключових моментів. А масове пограбування західноукраїнських земель почалося відразу після приходу туди сталінських "визволителів".
Тодішня модель "розвинутого соціалізму" не передбачала існування приватної власності, банківських накопичень, родинних цінностей, нерухомості, землі. Всі "надлишки" рішуче забиралися до бездонних "закромів" СРСР. Пік того захопливого процесу припав на 1940-41 роки.
Окрема тема - тиха конфіскація цінностей з католицьких, православних, іудейських храмів...
Було заарештовано більшість заможних, успішних людей. Їх родини відправили до Сибіру. Цінності і майно конфіскували. Уявляєте той масштаб і вартість вилученого?!
Автору цих рядків доводиться регулярно спілкуватися з різнокаліберними професійними істориками. Великий їх відсоток свого часу активно співпрацював з спецслужбами. І не без задоволення продовжує робити це понині. Це все на поверхні. Вони всі щось очолюють, саме вони мало не щодня на телебаченні, саме їх книги чомусь виходять масовим тиражем. Увімкніть телевізор, загляньте до олігархічних газет... Вони  там...
Справжні дослідники відправлені кудись на маргінес, не мають ні звань, ні посад, фактично відрізані від інформаційного простору, позбавлені можливості донести свої відкриття народу. Це робиться свідомо...
Маємо суперісториків в погонах, які мають доступ до і досі закритих архівів, а "наукові інтереси" дещо відрізняються від традиційних. Саме вони ретельно відпрацьовують тему скарбів, яка не є такою вже казковою, як декому здається.
Аналізуємо факти. Всі конфісковані у "ворогів народу" Західної України цінності, а це, як правило, золото, срібло, прикраси, діаманти, витвори мистецтва спершу доставлялися у відділок НКВС СРСР, детально описувалися і передавалися на зберігання у відділок Держбанку СРСР для зберігання. Певна частина тих скарбів, вилучених у 1940 році, була відправлена до Києва і Москви. А от те, що конфіскували з січня до липня 1941 року, на момент початку війни 22 червня, зберігалося в установах Держбанку у всіх крупних містах Західної України.
Якщо уявити вартість тих речей у сучасних цінах - отримаємо мільярди. Не враховуючи мистецької цінності! Адже, було чимало шедеврів світового рівня!
Ви знаєте багато досліджень і розслідувань цієї стратегічно цікавої теми? І досі гриф секретно. Більшість архівів у Москві. Переважна більшість документів була захоплена німцями, згоріла. Гігантські цінності, зосереджені у конторах Держбанку просто зникли. У хаосі перших днів війни, було не до них. Співробітників НКВС банально не вистачило для вирішення всіх проблем. Інших не допускали.
Нині ми можемо оперувати логікою, легендами, чутками і певними натяками заслужених ветеранів КДБ СРСР. Цей історичний пласт такий потужний, що розслідування треба проводити за кожною великою установою Держбанку і місцевим підрозділом НКВС, які відповідали за евакуацію.
Ми розуміємо - щось вивезли, щось захопили німці. Щось довелося заховати. У більшості випадків свідків не залишилося... Скарби так і не забрали. І вони продовжують притягувати авантюристів, професійних скарбошукачів, ветеранів спецслужб...
Як завжди, випадково, команда журналу "Музеї України" теж опинилася поблизу подібних розшуків, що перетворюються на легенду з першої публікації. Наші читачі заточені під пошук пригод. Легкі на підйом, багато знають. Відповідно, процес відразу перетворюється на захопливе реаліті-шоу. Міжнародний розмах, сенсації, шокуючі факти... Всі отримують задоволення.
На виставку "Пам'ять землі" Музею плакатів України,що розгорнута у Сучасному селі Нацмузею у Пирогові, член редколегії журналу, директор НВФ "Танаїс" Василь Панасенко, приніс пару іржавих наручників. Їх знайшли цілу купу, ретельно закопаних поблизу міста Славута Хмельницької області. Дали коротке повідомлення на кількох сайтах. І почалося...
У Славуті був гігантський нацистський концтабір для радянських полонених. А до війни тут діяла тюрма НКВС на 1000 в'язнів. У 1940-41 роках, сюди доставляли особливо важливих арештантів з Тернопілля і Волині. Разом з вилученими у них цінностями, документами. Подалі від родичів, яким важко було туди дістатися. Після інтенсивних слідчих дій, декого відправляли до Києва. Когось розстрілювали, чи везли на Північ. Всі вилучені ювелірні вироби осідали в місцевому Держбанку.
Що діялося у тюрмі в перші тижні війни поки що не знаємо. Як невідома доля вмісту сейфів Держбанку. 7 липня 1941 року, гітлерівці увійшли до міста...
Сумнівно, що комусь вдалося прорватися.
Можна припустити, що більшість в'язнів тюрми були знищені. Когось відпустили.
Персонал тюрми і місцевого управління НКВС, згідно наказів, повинні були забезпечити евакуацію Держбанку. Що вони, ймовірно і зробили. Мабуть був автотранспорт. Однак, дуже швидко офіцери зрозуміли, що відступати нікуди. Німці вже були під Києвом. Спецгрупа зупинилася.
-Те, що в першу чергу співробітники НКВС повинні були позбавитися кайданів - зрозуміло. Адже, то прямий доказ їх злодіянь! - впевнений дослідник історії Володимир Бровко, - Не здивуюся, що вони намагалися вивезти кількох арештантів, яких довелося розстріляти, замаскувавши могилу. Припущень може бути багато. Якщо взяти за основу схованку наручників, то методично обшукуючи квадрат, можна знайти багато чого...
Теоретично, поруч можна знайти братську могилу арештантів. Неподалік - спалені документи, залізні ящики чи сейфи. Кинутий, швидше підірваний транспорт. Повинні бути залишки. Ось неподалік від того місця, де вони підірвали транспорт і можуть бути заховані цінності. Площа, десь десять квадратних кілометрів.
Сталося б диво, аби хтось з тієї групи, у формі НКВС зумів пробитися до своїх. У полон їх не брали... Місцина там лісиста...
Саме враховуючи ці фактори, у певних специфічних колах скарбошукачів і виник ажіотаж.
Дійсно, є великий шанс знайти скарб. А там може бути кілька сот кілограмів ювелірних прикрас, ще чогось цінного з храмів...
Ще раз даю уточнені координати. Хмельницька область. Місто Славута. Якесь село. Ліс... Недалеко дорога, можливо... Шукайте! Успіхів!
Фотографії наручників публікую. Оригінали можна побачити в Музеї плакату на території Нацмузею у Пирогові.
Ця легенда починає власне життя. 
А от  доля конфіскованих цінностей ще чекає дослідників.
Де золото Західної України?
Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України", директор Музею плакатів України
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.